Рішення

від 04.07.2014 по справі 910/4959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4959/14 04.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "УВК Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Досконалий друк"

про стягнення 65247,82 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Досконалий друк" про стягнення 65247,82 грн. на підставі Договору № 105-13 про надання логістичних послуг від 29.08.2013 р., з яких: 53991,68 грн. основного боргу, 3048,54 грн. пені та 8207,60 грн. 35 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань по оплаті за надані позивачем логістичні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/4959/14 (суддя Куркотова Є.Б.) та призначено справу до розгляду на 21.05.2014 р. о 14:40 год.

18.04.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду супровідним листом від 18.04.2014 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2014 р. для залучення до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/199 від 16.05.2014 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Куркотової Є.Б., з метою дотримання вимог ГПК України та відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/4954/14.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 910/4954/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. справу № 910/4959/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 16.06.2014 р. об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 04.07.2014 о 12:20 год.

17.06.2014 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

02.07.2014 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи, відповідно до якої позовні вимоги заперечував, у зв'язку з неналежним оформленням позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки позовна заява, договір та додаток до нього містять факсимільний підпис. Крім того, представник відповідача просив відкласти розгляд справи, призначений на 04.07.2014 р. о 12:20 год. на будь-яку дату після 22.07.2014 р. за винятком 06.08.2014 р. з 09:00 до 13:00 год., 13.08.2014 р. з 12:00 до 17:00 год., у зв'язку з тим, що представник відповідача, який підписав заяву (Введенський Д.О.) буде перебувати у щорічний відпустці за межами України, тоді як він є єдиним представником, що має вищу юридичну освіту, з числа представників ТОВ "Видавництво "Досконалий друк".

04.07.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав для залучення до матеріалів справи реєстри передачі рахунків від 30.09.2013 р. та від 31.10.2013 р. на підтвердження виставлення відповідачу рахунків на сплату послуг, наданих у вересні - жовтні 2013 р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується з огляду на наступне.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Отже, з огляду на присутність представника позивача в судовому засідання 16.06.2014 р., останній вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 04.07.2014 о 12:20 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представника позивача про те, що він повідомлений про відкладення розгляду справи на 04.07.2014 о 12:20 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., також не з'явився, через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи, вимоги ухвал суду від 19.05.2014 р. та від 16.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., здійснювався розгляд заяви представника відповідача Введенського Д.О. про відкладення розгляду справи.

Наведена заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача Введенський Д.О. буде перебувати у щорічний відпустці за межами України, тоді як він є єдиним представником, що має вищу юридичну освіту, з числа представників ТОВ "Видавництво "Досконалий друк", задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. та від 16.06.2014 р. сторони були зобов'язані направити у судове засідання своїх поважних представників (ст. 28 ГПК України) та залучити до матеріалів справи докази, що підтверджують повноваження представників сторін.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

До поданої представником відповідача заяви про відкладення розгляду справи в якості додатку додано довіреність № 2 від 24.06.2014 р., якою ТОВ Видавництво "Досконалий друк" в особі директора Дяковича Олега Ігоровича уповноважує представляти інтереси підприємства, зокрема, в господарських судах, двох представників : гр. Введенського Дениса Олександровича та гр. Єськова Данила Леонідовича . При цьому відповідно до наведеної довіреності визначено, що "вищевказані довірені особи (а отже і Введенський Д.О., і Єськов Д.Л.) мають право брати участь в судових засіданнях, … складанні та підписанні актів та інших юридично значимих документів та юридично значимих діях, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, посвідчувати вірність копій, подавати та заявляти докази, заяви, клопотання, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати заяви та інші документи, представляти доводи, міркування та заперечення…., користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством".

Вищенаведене свідчить про реальну можливість відповідача здійснити своє представництво в суді безпосередньо як на рівні іншого представника за довіреністю № 2 від 24.06.2014 р., так і на рівні керівника відповідача, враховуючи при цьому, що в судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник відповідача не з'явився без поважних причин , тоді як про час та місце судового розгляду справи 16.06.2014 р. був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01133 1771297 8.

Суд також взяв до уваги, що відповідно до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору господарським судом обмежений двомісячним терміном від дня одержання позовної заяви, та лише у виняткових випадках за клопотанням сторони , з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Фактично справу № 910/4959/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. Таким чином, двомісячний термін розгляду даної справи спливає 19.07.2014 р. Разом з тим, представники сторін клопотання про продовження строку розгляду спору до суду не подавали, а в судове засідання не з'явились.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, подана представником відповідача Введенським Д.О. заява про відкладення розгляду справи розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2014 р. без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 року між Приватним акціонерним товариством "УВК Україна", визначеним як Виконавець (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Досконалий друк", визначеним як Замовник (відповідач), був укладений Договір № 105-13 про надання логістичних послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього, Виконавець (позивач) зобов'язується надати логістичні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів Замовника (відповідача), а Замовник зобов'язується надавати замовлення на надання послуг, відповідно до умов даного Договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги .

Згідно п. 1.2 Договору встановлено, що на підтвердження надання Виконавцем (позивачем) послуг за цим Договором, складаються та підписуються відповідні Акти прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.10 п. 3.1 Договору Замовник (відповідач) зобов'заний своєчасно та в повному об'ємі оплачувати послуги Виконавця (позивача).

Згідно пункту 5.3 Договору сторони передбачили, що оплата здійснюється в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі наданого рахунку.

Згідно пунктів 5.4, 5.5 Договору встановлено, що термін сплати: протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем Разом з рахунком Замовникові надається два примірники Акту приймання-передачі наданих послуг та податкова накладна

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний розглянути Акт, підписати його і повернути Виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження.

Періодичність виставлення рахунків: за домовленістю сторін, але не рідше одного разу на місяць (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 6.8 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Замовник (відповідач) сплачує на користь Виконавця (позивача) пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від вартості простроченого зобов'язання.

Крім того, як передбачено п. 6.10 Договору, у випадку наявності непогашеної заборгованості з боку Замовника (відповідача), Виконавець (позивач) в порядку частини 4 статті 232 Господарського кодексу України вправі нараховувати відсотки за користування грошовими коштами Виконавця у розмірі 35% річних, виходячи з фактичного строку користування грошовими коштами, який дорівнює строку прострочення грошового зобов'язання. Відсотки нараховуються на суму простроченого зобов'язання і припиняють нараховуватись в день повного виконання Замовником грошового зобов'язання, передбаченого Договором.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у вересні-жовтні 2013 р. ним були надані відповідачу послуги, передбачені Договором, на загальну суму 53991,68 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а саме:

- Акт № УВЦ-0000004171 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2013 р. на суму 46208,17 грн.;

- Акт № УВЦ-0000004721 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013 р. на суму 7771,51 грн.

- Акт № УВЦ-0000004861 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013 р. на суму 12,00 грн.

Позивач стверджує, що ним були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 53991,68 грн.:

- рахунок-фактура № 9169 від 30.09.2013 р. на суму 46208,17 грн.;

- рахунок-фактура № 9716 від 31.10.2013 р. на суму 7771,51 грн.;

- рахунок-фактура № 9857 від 31.10.2013 р. на суму 12,00 грн.

Натомість, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати наданих позивачем на підставі Договору послуг, виставлені позивачем вищенаведені рахунки-фактури на загальну суму 53991,68 грн. не оплатив.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за спірні послуги становила 53991,68 грн. (основний борг), у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва, в якому, окрім суми основного боргу в розмірі 53991,68 грн., просив стягнути з відповідача відповідно до пункту 6.8 Договору пеню в розмірі 3048,54 грн. та відповідно до пункту 6.10 Договору 35% річних у розмірі 8207,60 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач своїх представників в судові засідання не направив, проте до суду подав заяву про відкладення розгляду справи, відповідно до якої позовні вимоги заперечував, у зв'язку з неналежним оформленням позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки позовна заява, договір та додаток до нього містять факсимільний підпис.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Зібрані у справі докази, а саме: Акт № УВЦ-0000004171 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2013 р.; Акт № УВЦ-0000004721 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013 р., Акт № УВЦ-0000004861 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013 р., які підписані та скріплені печатками сторін, свідчать, що позивач надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень послуги за Договором на загальну суму 53991,68 грн.

Відповідно до п. 5.4 Договору сторони передбачили термін сплати наданих послуг протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем (позивачем).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактур № 9169 від 30.09.2013 р. на суму 46208,17 грн.; № 9716 від 31.10.2013 р. на суму 7771,51 грн.; № 9857 від 31.10.2013 р. на суму 12,00 грн., а всього на загальну суму 53991,68 грн. Зокрема, за наявними в матеріалах справи реєстрами передачі рахунків від 30.09.2013 р. та від 31.10.2013 р., які були подані представником позивача 04.07.2014 р. через відділ діловодства суду та залучені судом до матеріалів справи, встановлено, що наведений рахунок-фактура від 30.09.2013 р. був одержаний відповідачем 30.09.2013 р., а наведені рахунки-фактури від 31.10.2013 р. були одержані відповідачем 31.10.2013 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача в зазначених реєстрах.

Враховуючи зміст п. 5.4 Договору та норму статті 523 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок), суд прийшов до висновку про те, що відповідач мав здійснити оплату за надані позивачем послуги:

- за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004171 від 30.09.2013 р. на підставі рахунку-фактури № 9169 від 30.09.2013 р. на суму 46208,17 грн. - з 01.10.2013 р. по 07.10.2013 р. (протягом п'яти банківських днів з 30.09.2013 р.);

- за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004721 від 31.10.2013 р. на підставі рахунку-фактури № 9716 від 31.10.2013 р. на суму 7771,51 грн. - з 01.11.2013 р. по 07.11.2013 р. (протягом п'яти банківських днів з 31.10.2013 р.);

- за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004861 від 31.10.2013 р. на підставі рахунку-фактури № 9857 від 31.10.2013 р. на суму 12,00 грн. - з 01.11.2013 р. по 07.11.2013 р. (протягом п'яти банківських днів з 31.10.2013 р.).

Як встановлено судом, ані протягом вищевказаного строку, ані станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив розрахунку за спірні послуги в загальній сумі 53991,68 грн.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 53991,68 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно позовних вимог, які викладені останнім у заяві про відкладення розгляду справи, що подана через відділ діловодства суду 02.07.2014 р., з огляду на наступне.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позовна заява, Договір та додаток до нього містять факсимільний підпис. Разом з тим, належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України відповідач суду не подав та не надіслав, тоді як представник позивача на підставі довіреності від 01.10.2013 р. Левтерова Т.М. в судовому засіданні 16.06.2014 р. повністю підтримала позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим спростовуються доводи відповідача про нечинність позовної заяви.

Також, у суду відсутні підстави вважати нечинним Договір та/або додатки до нього, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів недійсності вказаного правочину в силу закону або за рішенням суду.

До того ж, в ході розгляду справи по суті, судом встановлено, що відповідачем були вчинені фактичні дії на виконання Договору, а саме: прийняті послуги за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Такі дії відповідача у будь-якому разі свідчать про наступне схвалення ним Договору.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача відповідно до пункту 6.8 Договору пені в розмірі 3048,54 грн. та відповідно до пункту 6.10 Договору 35% річних у розмірі 8207,60 грн. за прострочення грошового зобов'язання, додавши до позовної заяви в якості додатку № 1 "Розрахунок пені та процентів", в якому визначив періоди нарахування сум пені та відсотків річних на суми заборгованості відповідача окремо за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 46208,17 грн., 7771,51 грн. та 12,00 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.8 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Замовник (відповідач) сплачує на користь Виконавця (позивача) пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від вартості простроченого зобов'язання.

З урахуванням умов п. 5.4 Договору судом встановлено періоди, в які відповідач мав здійснити оплату послуг за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв'язку з чим прострочення з оплати наданих позивачем послуг за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004171 від 30.09.2013 р. на суму 46208,17 грн. слід обраховувати з 08.10.2013 р., за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004721 від 31.10.2013 р. на суму 7771,51 грн. - з з 08.11.2013 р., за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000004861 від 31.10.2013 р. на на суму 12,00 грн. - з 08.11.2013 р.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 3048,54 грн., розрахунок якої навів у додатку № 1 до позовної заяви "Розрахунок пені та процентів". При цьому з наведеного розрахунку вбачається, що фактично він здійснений позивачем з урахуванням вищенаведеної норми ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням наведеного та здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що сума останньої, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення грошового зобов'язання за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), становить 3029,31 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 46208.17 08.10.2013 - 18.03.2014 162 6.5000 % 0.036 %* 2666.15 7771.51 08.11.2013 - 18.03.2014 131 6.5000 % 0.036 %* 362.60 12.00 08.11.2013 - 18.03.2014 131 6.5000 % 0.036 %* 0.56

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3048,54 грн. пені підлягає лише частковому задоволенню в сумі 3029,31 грн. за вищевказаним розрахунком суду.

В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, 19,23 грн. (3048,54 грн. - 3029,31 грн. = 19,23 грн.) позивачу належить відмовити.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 35% річних в загальній сумі 8027,60 грн., розрахунок яких навів у додатку № 1 до позовної заяви "Розрахунок пені та процентів".

Частиною 2 статті 546 ЦК України визначено право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі агенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавчим правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно роз'яснень, наданих господарським судам у п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Відповідно до п. 6.10 Договору, у випадку наявності непогашеної заборгованості з боку Замовника (відповідача), Виконавець (позивач) в порядку частини 4 статті 232 Господарського кодексу України вправі нараховувати відсотки за користування грошовими коштами Виконавця у розмірі 35% річних, виходячи з фактичного строку користування грошовими коштами, який дорівнює строку прострочення грошового зобов'язання. Відсотки нараховуються на суму простроченого зобов'язання і припиняють нараховуватись в день повного виконання Замовником грошового зобов'язання, передбаченого Договором.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив оплату спірних послуг в сумі 53991,68 грн., що свідчить про наявність непогашеної заборгованості з боку відповідача та наявність підстав для нарахування відповідачу відсотків за користування грошовими коштами позивача у розмірі 35% річних відповідно до п. 6.10 Договору.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку 35% річних, судом встановлено, що сума останніх, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення грошового зобов'язання за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), становить 8155,83 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 46208.17 08.10.2013 - 18.03.2014 162 35 % 7178.09 7771.51 08.11.2013 - 18.03.2014 131 35 % 976.23 12.00 08.11.2013 - 18.03.2014 131 35 % 1.51

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8207,60 грн. 35% річних підлягає лише частковому задоволенню в сумі 8155,83 грн. за вищевказаним розрахунком суду.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 35% річних, зокрема, 51,77 грн. (8207,60 грн. - 8155,83 грн. = 51,77 грн.) позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1825,01 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Досконалий друк" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 13; ідентифікаційний код 38704161), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 36449095) 53991,68 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну гривню 68 коп.) основного боргу, 3029,31 грн. (три тисячі двадцять дев'ять гривень 31 коп.) пені, 8155,83 грн. (вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 83 коп.) 35% річних, 1825,01 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень 01 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.