Рішення

від 04.07.2014 по справі 910/9837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9837/14 04.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо"

до Приватного підприємства "Лайтхауз Ком'юнікейшинз"

про стягнення 25 775,83 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Спірідонова В.О. за довіреністю № 16/05/14 від 30.05.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Лайтхауз Ком'юнікейшинз" (відповідач) про стягнення 25 775,83 грн., з яких 25704,00 грн. попередньої оплати за товар згідно рахунку-фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. та 71,83 грн. трьох відсотків річних за період з 16.04.2014 р. по 19.05.2014 р. Позивач також просив покласти судові витрати на відповідача, в т.ч. 2000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки товару, позивач оплатив відповідачу поставку товару згідно рахунку-фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. в сумі 25704,00 грн., тоді як відповідач оплачений товар позивачу не передав, суму попередньої оплати не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9837/14 та призначено справу до розгляду на 16.06.2014 р. о 12:50 год.

16.06.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що фактично такі пояснення є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 04.07.2014 о 12:50 год.

26.06.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача (за № 18867059) та стосовно відповідача (за № 18867184) станом на 19.06.2014 р., оригінали платіжного доручення № 11 від 16.01.2014 р. та банківської виписки по рахунку позивача за 16.01.2014 р.

04.07.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення по справі, зокрема, щодо укладення між сторонами договору поставки продукції у спрощений спосіб.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.05.2014 р. та від 16.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. та від 16.06.2014 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, кв. 17), яка відповідає адресі місцезнаходження останнього, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 19.06.2014 р.

За наведених обставин підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Проте в судові засідання 16.06.2014 р. та 04.07.2014 р. відповідач не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 04.07.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції пояснень по справі, поданих 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду. В наведених поясненнях позивач визначив дату прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання 22.05.2014 р., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 25704,00 грн., 54,93 грн. трьох відсотків річних за період з 22.05.2014 р. по 16.06.2014 р., 2000,00 грн. судових витрат з оплати послуг адвоката.

Виходячи зі змісту вищенаведених пояснень позивача, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подані 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду пояснення позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає їх до розгляду.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у поясненнях, прийнято господарським судом до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 25758,93 грн., з яких: 25704,00 грн. заборгованості, 54,93 грн. трьох відсотків річних за період з 22.05.2014 р. по 16.06.2014 р.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (позивач) та Приватним підприємством "Лайтхауз Ком'юнікейшинз" (відповідач) було укладено правочин у спрощений спосіб, а саме: позивач здійснив повну попередню оплату товару (автошина 285/30г19 Michelin Pilot Sport Cup - 2 шт. на суму 9920,00 грн.; автошина 335/25г20 Michelin Pilot Sport Cup -- 2шт. на суму 11500,00 грн.) згідно виставленого відповідачем рахунку - фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. на суму 25704,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 16.01.2014 р. та банківською випискою по рахунку позивача за 16.01.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Позивач стверджує, що відповідач не поставив оплачений ним згідно рахунку - фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. товар, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення передплати у розмірі 25704,00 грн. № 11-04-2014 від 11.04.2014 р.

Як зазначив позивач з посиланням на дані офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (services.ukrposhta.com/barcodesingle/OperationList.aspx), направлена ним на адресу відповідача вимога (листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) надійшла до поштового відділення за офіційним місцезнаходженням відповідача 15.04.2014 р. та 15.05.2014 р. була повернута за зворотною адресою, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", позивач визначив дату прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання 22.05.2014 р.

Оскільки відповідач суму попередньої оплати в розмірі 25704,00 грн. позивачу не повернув, то останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Зібрані у справі докази, зокрема, виставлений відповідачем позивачу рахунок - фактура № СФ-00503 від 16.01.2014 р. на суму 25704,00 грн., а також платіжне доручення № 11 від 16.01.2014 р. та банківська виписка за 16.01.2014 р. про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 25704,00 грн. згідно наведеного рахунка - фактури, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари) , а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, а саме: платіжним дорученням № 11 від 16.01.2014 р. та банківською випискою по рахунку позивача за 16.01.2014 р., підтверджується, що позивач здійснив повну попередню оплату за товар згідно виставленого відповідачем рахунку - фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. на суму 25704,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки договір на поставку товару у письмовій формі між сторонами не укладався, а зі змісту оплаченого позивачем рахунку - фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р. строк поставки відповідачем спірного товару не вбачається, враховуючи при цьому, що відповідач, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар позивачу, то суд прийшов до висновку, що в даному випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов'язку щодо поставки спірного товару слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, а саме: фіскальним чеком № 1793 від 11.04.2014 р. та описом вкладення у цінний лист від 11.04.2014 р., підтверджується, що 11.04.2014 р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення передплати у розмірі 25704,00 грн. № 11-04-2014 від 11.04.2014 р.

Згідно наявних в матеріалах справи даних офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (services.ukrposhta.com/barcodesingle/OperationList.aspx) судом встановлено, що направлена позивачем на адресу відповідача вимога (листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) надійшла до поштового відділення за офіційним місцезнаходженням відповідача 15.04.2014 р. та 15.05.2014 р. була повернута за зворотною адресою, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення .

При цьому суд також взяв до уваги роз'яснення, надані господарським судам у п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) " , відповідно до яких ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд вважає, що позивач вірно визначив дату прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання, а саме 22.05.2014 р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, строк повернення відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 25704,00 грн. станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення спору відповідач повернув позивачу суму здійсненої останнім попередньої оплати товару згідно рахунку - фактури № СФ-00503 від 16.01.2014 р., тож заборгованість відповідача перед позивачем становить 25704,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25704,00 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 54,93 грн. 3% річних за період з 22.05.2014 р. по 16.06.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого розрахунку 3% річних (у поясненнях по справі, поданих 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 54,93 грн. 3% річних за період з 22.05.2014 р. по 16.06.2014 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України до судових витрат віднесені судовий збір , суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

За змістом частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 договору № 18 про надання правової допомоги від 18.04.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Зі змісту зазначеного договору випливає, що останній укладався саме з адвокатом (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видане ОСОБА_2 Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Отже, зазначені витрати входять до складу судових витрат (ст. 44 ГПК України).

Зі змісту договору № 18 про надання правової допомоги від 18.04.2014 р. також вбачається, що зазначений договір укладався саме з приводу підготовки позовної заяви та оформлення будь-яких документів від імені позивача, пов'язаних з позовом останнього до Приватного підприємства "Лайтхауз Ком'юнікейшинз" про стягнення заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 15.05.2014 р. на суму 2000,00 грн., який підтверджує оплату позивачем послуг адвоката за договором № 18 про надання правової допомоги від 18.04.2014 р.

При цьому суд взяв до уваги роз'яснення, надані господарським судам у п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №13, а саме: відшкодування цих витрат, пов'язаних, зокрема, з оплатою ними послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Там же зазначено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми: 25704,00 грн. заборгованості, 54,93 грн. трьох відсотків річних, 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лайтхауз Ком'юнікейшинз" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, кв. 17; ідентифікаційний код 36800586), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (83003, Донецька область, м. Донецьк, вул. Калужська, будинок 10; ідентифікаційний код 36378412) 25704,00 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот чотири гривні 00 коп.) заборгованості, 54,93 грн. (п'ятдесят чотири гривні 93 коп.) трьох відсотків річних, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрати на оплату послуг адвоката, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.