Рішення

від 04.07.2014 по справі 910/11445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11445/14 04.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС"

про стягнення 24 001,88 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "100 ШИН" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 24001,88 грн. за Договором поставки № 467-Ю від 01.02.2013 р., з яких: 14820,00 грн. основного боргу, 1096,68 грн. інфляційних нарахувань, 373,78 грн. 3% річних, 1747,42 грн. пені та 5964,00 грн. штрафу. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11445/14 та призначено справу до розгляду 04.07.2014 р. о 11:40 год.

27.06.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог, в якому позивач повідомив суд про те, що 05.06.2014 р. відповідач сплатив на користь позивача частково суму основного боргу в розмірі 7500,00 грн. згідно платіжного доручення № 371 від 05.06.2014 р., на підтвердження чого додав до клопотання копію виписки з банківського рахунку позивача. Враховуючи наведене, позивач просив зменшити суму основного боргу, яку необхідно стягнути з відповідача, до 7320,00 грн., суму 3% річних - до 372,56 грн., суму пені - до 1739,71 грн., суми інфляційних втрат та штрафу залишив без змін. До клопотання в якості додатків також додані корегувальний розрахунок сум 3% річних та пені, докази направлення клопотання про зменшення позовних вимог відповідачу (фіскальний чек № 2812 від 13.06.2014 р. з описом вкладення у цінний лист).

27.06.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи, у зв'язку із занятістю представника позивача в іншому судовому засіданні, до якого в якості додатку додано лист-повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2014 р.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представник позивача не з'явився з огляду на подане через відділ діловодства суду клопотання про перенесення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представник відповідача також не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду про порушення провадження у справі № 910/11445/14 від 13.06.2014 р. була надіслана позивачу за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві (91020, м. Луганськ, поштове відділення № 20, а/с 32). Наведена ухвала суду отримана позивачем 23.06.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 91020 0211915 3 та додатково підтверджується поданим позивачем клопотанням про перенесення розгляду справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.06.2014 р. була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 2), яка відповідає адресі місцезнаходження останнього станом на 13.06.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 13.06.2014 р. за № 18837545. Наведена ухвала суду отримана відповідачем 19.06.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02660 0606385 3. За таких обставин вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 04.07.2014 р. здійснювався розгляд клопотанням позивача про перенесення розгляду справи, у зв'язку із занятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.06.2014 р. про призначення розгляду справи на 04.07.2014 р. була направлена позивачу 17.06.2014 р., про що свідчить відповідна відмітка на зворотньому боці цієї ухвали, т.т. позивач мав достатньо часу та можливість підготуватись до судового засідання та направити свого повноважного представника для участі в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. При цьому клопотання позивача, підписане директором ТОВ "100 ШИН", свідчить про реальну можливість здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні керівництва. Крім того, до клопотання не додані жодні докази на підтвердження участі представника позивача в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2014 р. без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 04.07.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача про зменшення позовних вимог, яке надійшло до суду 27.06.2014 р.

Як встановлено судом, після одержання судом вищенаведеного клопотання позивач не подавав та не надсилав до суду інших клопотань (заяв) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції клопотання про зменшення позовних вимог, яке надійшло до суду 27.06.2014 р.

Відповідно до клопотання про зменшення позовних вимог, позивач зменшив позовні вимоги в частині сум основного боргу, 3% річних та пені, тоді як суми інфляційних втрат та штрафу залишив без змін, таким чином, просив стягнути з відповідача 7320,00 грн. основного боргу, 372,56 грн. 3% річних, 1739,71 грн. пені, 1096,68 грн. інфляційних нарахувань, 5964,00 грн. штрафу.

Крім того, до вищезазначеного клопотання про зменшення позовних вимог позивач додав докази його направлення відповідачу у справі, зокрема, фіскальний чек № 2812 від 13.06.2014 р. з описом вкладення у цінний лист. Наведене, в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача стосовно зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідному клопотанні, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 16492,95 грн., з яких: 7320,00 грн. основного боргу, 372,56 грн. 3% річних, 1739,71 грн. пені, 1096,68 грн. інфляційних нарахувань, 5964,00 грн. штрафу.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "100 ШИН", визначеним як Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС", визначеним як Покупець (відповідач), був укладений Договір поставки № 467-Ю (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався на протязі дії Договору поставляти Покупцю (відповідачу) товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар на встановлених Договором умовах.

Як визначено пунктом 1.2 Договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) Товару, що поставляється за Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) Товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору. Загальна сума Договору складає суму цін Товару, вказаних в видаткових накладних протягом дії Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється на підставі цього Договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожен Товар окремо.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником (позивачем) на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) згідно із заявками Покупця (відповідача).

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору передбачено, що Покупець (відповідач) повинен забезпечити надання Постачальнику (позивачу) довіреності на отримання Товару, Покупцю передаються наступні супровідні документи на Товар: оригінал рахунку на оплату Товару, видаткова накладна, податкова накладна, гарантійний талон.

Згідно з п. 3.5 Договору вважається, що підписання сторонами видаткової накладної є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) Покупцю Товару за Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони встановили обов'язок Покупця (відповідача) провести повний розрахунок за отриманий Товар у термін 30 днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній. Оплата Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (позивача) (п. 5.5 Договору).

Сторони також передбачили, що в разі порушення термінів оплати Товару Покупець (відповідач), на вимогу Постачальника (позивача), зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% від суми (п. 7.2 Договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору цей Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2012 р., а у разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання Договору, строк дії Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору в період з 01.02.2013 р. до дати підписання позовної заяви (06.06.2014 р.) був поставлений відповідачу Товар на загальну суму 79542,00 грн. на підставі видаткових накладних, перелік яких наведено в таблиці на стор. 1, 2 позовної заяви, копії вказаних накладних додані до позовної заяви. Поставлений позивачем Товар був прийнятий без зауважень щодо його кількості та якості уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей № 39 від 24.04.2013 р., № 41 від 25.04.2013 р., № 53 від 24.05.2013 р., № 64 від 12.06.2013 р., № 73 від 01.07.2013 р., № 130 від 07.10.2013 р., № 132 від 08.10.2013 р., копії яких додані до позовної заяви. Відповідно до умов Договору, позивачем були передані відповідачу рахунки на оплату, перелік яких також наведено в таблиці на стор. 1, 2 позовної заяви, а копії - додані до позовної заяви.

Позивач у позовній заяві також зазначив, що відповідач в період з 01.02.2013 р. по 06.06.2014 р. здійснив лише часткову оплату в загальній сумі 64722,00 грн. за поставлений згідно спірних видаткових накладних Товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких додані до позовної заяви.

У зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства в повному обсязі не виконав свого обов'язку з оплати за поставлений Товар, то позивач у позовній заяві визначив, що станом на 06.06.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 14820,00 грн. (79542,00 грн. - 64722,00 грн. = 14820,00 грн.).

20.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату грошових коштів та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, відповідно до якої вимагав від відповідача на протязі 3 календарних днів з моменту отримання даного листа-вимоги оплатити 14820,00 грн. основного боргу, а також повідомив, що у разі не сплати відповідачем основного боргу за поставлений Товар, позивач буде змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача, окрім суми основного борг, сум пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних. Направлення листа-вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5613 від 20.05.2014 р. з описом вкладення у цінний лист, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 02094 1094168 2 підтверджує отримання наведеного листа-вимоги уповноваженою особою відповідача.

У позовній заяві № б/н від 06.06.2014 р., яка була одержана Господарським судом міста Києва 11.06.2014 р. згідно реєстраційного штампу Господарського суду міста Києва за № 11445/14, позивач зазначив, що станом на 06.06.2014 р. відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок погашення основного боргу в сумі 14820,00 грн. за поставлений Товар.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати, зокрема, дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява. Враховуючи, що позовна заява № б/н від 06.06.2014 р. була надіслана до Господарського суду міста Києва поштою, то вона вважається поданою до суду 06.06.2014 р., що відповідає даті поштового штемпеля підприємства зв'язку на описі вкладення у цінний лист та на поштовому конверті, в якому наведена позовна заява надійшла до суду.

В подальшому позивач повідомив суд, що 05.06.2014 р. відповідач сплатив на користь позивача частину суми основного боргу в розмірі 7500,00 грн. згідно платіжного доручення № 371 від 05.06.2014 р., на підтвердження чого надав суду копію виписки з банківського рахунку позивача.

Враховуючи здійснення відповідачем часткового розрахунку у вищенаведеній сумі, позивач подав до суду клопотання про зменшення позовних вимог, яке прийнято судом до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову, виходячи з якої суд розглядає спір є 16492,95 грн., з яких: 7320,00 грн. основного боргу, 372,56 грн. 3% річних, 1096,68 грн. інфляційних нарахувань, 1739,71 грн. пені, 5964,00 грн. штрафу.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № ПР-40399 від 01.06.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Фактично сторонами не надано належних доказів на спростування, а матеріали справи вказують на чинність Договору поставки № 467-Ю від 01.02.2013 р., який був продовжений, з огляду на відсутність повідомлень сторін рекомендованим листом про його розірвання.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач в період 01.02.2013 р. по 06.06.2014 р. поставив відповідачу Товар на загальну суму 79542,00 грн. за видатковими накладними, які відповідно до п. 1.1. Договору є його невід'ємними частинами. Перелік видаткових накладних, за якими було здійснено поставку Товару, наведений в таблиці на стор. 1, 2 позовної заяви (надалі весь перелік видаткових накладних - видаткові накладні).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (із змінами і доповненнями), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п. 2.5 вищенаведеного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, спірні видаткові накладні, складені на підставі Договору поставки № 467-Ю від 01.02.2013 р., які містять підписи уповноважених осіб відповідача (відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей відповідача на отримання цінностей від позивача) та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, які підтверджують факт поставки позивачем Товару на загальну суму 79542,00 грн. та прийняття цього Товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець (відповідач) зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий Товар у термін 30 днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній. Оплата Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (позивача) (п. 5.5 Договору).

Виходячи з цього, поставлений за спірними видатковими накладними Товар повинен був бути оплачений відповідачем до дат, що зазначені у колонках "Почат. періоду" у таблицях "Розрахунок 3% річних…", "Розрахунок пені…", "Розрахунок штрафу…" (додаток № 4 до позовної заяви та додатки № 1, 2 до клопотання про зменшення позовних вимог) відповідно до кожної видаткової накладної окремо.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення пунктів 1.1, 5.2 Договору зобов'язання по оплаті поставленого Товару згідно видаткових накладних № 4294 від 28.09.2013 р., № 4323 від 30.09.2013 р., № 4467 від 07.10.2013 р., № 4505 від 08.10.2013 р. належним чином та в строк, передбачений п. 5.2 Договору, не виконав. Зокрема, судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті відповідач здійснив часткові розрахунки в загальній сумі 72222,00 грн. за Товар, поставлений згідно видаткових накладних, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких додані до позовної заяви.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача за спірний Товар (основний борг) станом на час вирішення спору по суті становить 7320,00 грн. (79542,00 грн. загальна сума поставленого Товару - 72222,00 грн., загальна сума часткових розрахунків = 7320,00 грн., основний борг).

Відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог (з урахуванням їх зменшення позивачем) суду не надав та не надіслав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7320,00 грн. (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 1739,71 грн. пені, 5964,00 грн. штрафу, 372,56 грн. 3% річних, 1096,68 грн. інфляційних нарахувань,. При цьому початок періоду прострочення виконання зобов'язання по оплаті Товару та загальну кількість днів прострочення окремо по кожній видатковій накладній позивач вказує у колонках "Почат. періоду" у таблицях "Розрахунок 3% річних…", "Розрахунок пені…", "Розрахунок штрафу…" (додаток № 4 до позовної заяви та додатки № 1, 2 до клопотання про зменшення позовних вимог).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 7.2 Договору, в разі порушення термінів оплати Товару Покупець (відповідач), на вимогу Постачальника (позивача), зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% від суми.

Позивачем визначені до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1739,71 грн. та штрафу у розмірі 5964,00 грн.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені (додаток № 2 до клопотання про зменшення позовних вимог), суд прийшов до висновку, що він виконаний не вірно в частині розрахунку пені за прострочення оплати Товару за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р. та видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р.

Так, стосовно видаткової накладної № 4467 від 07.10.2013 р. на суму 6000,00 грн. судом встановлено наступне: у відповідності до п. 5.2 Договору відповідач повинен був здійснити повну оплату Товару за цією накладною до 06.11.2013 р., а з 07.11.2013 р. - розпочався період прострочення оплати за цією накладною. Як зазначив позивач у розрахунку пені, 3000,00 грн. переплати за платіжним дорученням № 53 від 27.01.2014 р. було зараховано ним як часткова проплата за Товар згідно видаткової накладної № 4467 від 07.10.2013 р. Таким чином, з 07.11.2013 р. по 27.01.14 р. (82 дні) - прострочення оплати за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р. становило 6000,00 грн., а з 28.01.2014 р. по 30.04.2014 р. (93 дні) - прострочення оплати за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р. становило 3000,00 грн., так як 30.04.2014 р. платіжним дорученням № 49 від 30.04.2014 р. відповідач здійснив оплату 3000,00 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6000.00 07.11.2013 - 27.01.2014 82 6.5000 % 0.036 %* 175.23 3000.00 28.01.2014 - 14.04.2014 77 6.5000 % 0.036 %* 82.27 3000.00 15.04.2014 - 30.04.2014 16 9.5000 % 0.052 %* 24.99

Отже, сума пені за прострочення оплати Товару за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р. за розрахунком суду становить 282,49 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р. в розмірі 192,24 грн. за період з 07.11.2013 р. по 30.04.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та до суду не надіслано, а також беручи до уваги п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені за видатковою накладною № 4467 від 07.10.2013 р., яка включається до загального розрахунку суми пені саме у визначеній позивачем сумі - 192,24 грн.

Стосовно видаткової накладної № 4505 від 08.10.2013 р. на суму 14820,00 грн. судом встановлено наступне: у відповідності до п. 5.2 Договору відповідач повинен був здійснити повну оплату Товару за цією накладною до 07.11.2013 р., а з 08.11.2013 р. - розпочався період прострочення оплати за цією накладною. Платіжним дорученням № 371 від 05.06.2014 р. відповідач оплатив 7500,00 грн. згідно рахунка № 4855 від 08.10.2013 р. на оплату Товару за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. Таким чином, з 08.11.2013 р. по 05.06.14 р. (210 днів) - прострочення оплати за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. становило 14820,00 грн., а з 05.06.2014 р. - прострочення оплати за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. становить 7320,00 грн. (сума основного боргу, яка станом на час вирішення спору по суті залишається не оплаченою відповідачем). Сума пені за прострочення оплати Товару за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. за визначений позивачем період з 08.11.2014 р. по 05.06.2014 р. за розрахунком суду становить 1235,14 грн. (проти 1222,14 грн. за розрахунком позивача).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 14820.00 08.11.2013 - 14.04.2014 158 6.5000 % 0.036 %* 833.98 14820.00 15.04.2014 - 05.06.2014 52 9.5000 % 0.052 %* 401.16

Разом з тим, суд приймає до уваги п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому зазначено, зокрема, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пені і який не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане .

Фактично позивач визначив період нарахування пені за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. - з 08.11.2013 р. по 05.06.14 р. (210 днів), що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, а тому суд прийшов до висновку, що нарахування пені за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. можливе лише за період з 08.11.2013 р. по 08.05.2014 р. та за розрахунком суду сума пені за цей період складає 1019,13 грн., яка включається до загального розрахунку суми пені до стягнення з відповідача.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 14820.00 08.11.2013 - 14.04.2014 158 6.5000 % 0.036 %* 833.98 14820.00 15.04.2014 - 08.05.2014 24 9.5000 % 0.052 %* 185.15

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1739,71 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1536,70 грн. , в іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, в сумі 203,01 грн. (1739,71 грн. - 1536,70 грн. = 203,01 грн.) позивачу належить відмовити.

Крім того, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 5964,00 грн. (додаток № 4 до позовної заяви), суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до умов п. 7.2 Договору (зокрема, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем платежу на термін понад 30 календарних днів за видатковими накладними № 4323 від 30.09.2013 р., № 4467 від 07.10.2013 р. та № 4505 від 08.10.2013 р.), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5964,00 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних (додаток № 1 до клопотання про зменшення позовних вимог) та інфляційних нарахувань (додаток № 2 до позовної заяви), суд прийшов до наступних висновків.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 372,56 грн. 3% річних за періоди, які визначені окремо по кожній видатковій накладній, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача, беручи при цьому до уваги п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 та відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Щодо суми інфляційних нарахувань до стягнення з відповідача, то позивач визначив її в розмірі 1096,68 грн. З розрахунку інфляційних нарахувань (додаток № 2 до позовної заяви) вбачається, що фактично останні здійснені на суму 14820,00 грн. за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. Разом з тим, як вище було встановлено у відповідності до п. 5.2 Договору, відповідач повинен був здійснити повну оплату Товару за цією накладною до 07.11.2013 р., та тільки з 08.11.2013 р. розпочався період прострочення оплати за цією накладною . Таким чином, інфляційні нарахування на підставі ст. 625 ЦК України за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. можливо лише з 08.11.2013 р. Отже, за розрахунком суду інфляційні нарахування за видатковою накладною № 4505 від 08.10.2013 р. за період з 08.11.2013 р. по квітень 2014 р. становлять 1061,77 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 08.11.2013 - 30.04.2014 14820.00 1.072 1061.77 15881.77

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1096,68 грн. за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 1061,77 грн. за період з 08.11.2013 р. по квітень 2014 р., в іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційних нарахувань, зокрема, в сумі 34,91 грн. (1096,68 грн. - 1061,77 грн. = 34,91 грн.) позивачу належить відмовити.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 7320,00 грн. основного боргу, 1536,70 грн. пені, 5964,00 грн. штрафу, 1061,77 грн. інфляційних нарахувань, 372,56 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 2; ідентифікаційний код 35012439), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН" (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Новомосковська дорога, будинок 5; ідентифікаційний код 37873875) 7320,00 грн. (сім тисяч триста двадцять гривень) основного боргу, 372,56 грн. (триста сімдесят дві гривні 56 коп.) 3% річних, 1536,70 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень 70 коп.) пені , 5964,00 грн.(п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, 1061,77 грн. (одну тисячу шістдесят одну гривню 77 коп.) інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.