Рішення

від 26.06.2014 по справі 1319/8662/2012

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1319/8662/2012

пр.№ 2/464/964/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2014 року

Сихівський районний суд м. Львова в складі :

головуючого Мички Б.Р.

при секретарі Дулюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р. в розмірі 28821,28 доларів США, що еквівалентно 230368,49грн. та понесені при подачі позову до суду судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ВАТ «Фольксбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк», на підставі кредитного договору №KF 52663 від 29 вересня 2008 р. відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 31500 доларів США, строком до 29 вересня 2033р. зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р. з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № РО 95753 від 29 вересня 2008р., за умовами якого остання несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_1 Всупереч норм цивільного законодавства та умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання перед банком щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до умов договору не виконав, а тому станом на 21 серпня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 28821,28 доларів США, що еквівалентно 230368,49грн., з яких: 27195 доларів США - заборгованість по кредиту; 1578,74 доларів США - заборгованість по відсотках; 47,54 доларів США - пеня. У зв'язку з наведеним, просить суму боргу стягнути з відповідачів солідарно в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених в ньому, та просить такий задоволити. В судове засідання призначене на 26 червня 2014 року не з'явилася, подала суду письмову заяву в якій позов підтримує та просить розглядати справу у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечила, покликаючись на те, що її довірителю ОСОБА_2 позивачем не було повідомлено про виникнення заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1, жодних вимог щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 не отримувала. Окрім цього, зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 вже стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 28821,28 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому звернення позивача до суду з даним позовом вважає подвійним стягненням. Стверджує, що порушення умов кредитного договору є незначним, а тому вважає безпідставною вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором. В судове засідання призначене на 26 червня 2014 року не з'явилася, подала суду письмову заяву в якій позов підтримує та просить розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

За кредитним договором банк або інша фінансова уснова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується певернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008р. між ВАТ «Фольксбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № KF 52663, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит розмірі 31500 доларів США строком до 29 вересня 2033р. зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом (а.с.8-20).

Згідно п.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути банку суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачені кредитним договором.

У відповідності до п.5.2.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний: повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню і штрафні санкції, незалежно від строку зобов'язання у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує п'ять процентів суми кредиту; невиконання позичальником інших вимог кредитного договору і.т.д.

Згідно п.6.2 вказаного договору кредиту, за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту та/або процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, обрахованої від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, але не менше ніж 3грн. в день за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відтак, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору від 29 вересня 2008 року між ВАТ «Фольксбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 (Поручитель) був укладений договір поруки №_PO95753 (а.с.21-22).

Позивачем умови укладеного кредитного договору виконано та видано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у вищезазначеному розмірі, що стверджується заявою на видачу готівки №1411_24 від 30.09.08р. (а.с.23).

З наданих суду документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених графіком повернення кредиту. Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 21 серпня 2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором на загальну суму 28821,28 доларів США, з яких: 27195 доларів США - заборгованість по кредиту; 1578,74 долари США - заборгованість по відсотках; 47,54 долари США - пеня за невиконання умов договору (а.с.5).

25 травня 2012р. позивачем на адресу відповідачів направлялись вимоги щодо ліквідації заборгованості по кредитному договору, які залишились останніми без реагування (а.с.24, 25).

Відтак, відповідно до п.5.2.9 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, аналогічні положення передбачено в ч.2 ст.1050 ЦК України.

В п.1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором; відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Аналогічні положення передбачено ст.554 ЦК України.

Однак, судом встановлено та сторонами не заперечується, що 30 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р., між ВАТ «Фольксбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1770. За умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_1, як іпотекодавець передав в іпотеку позивача, як іпотекодержателя, земельну ділянку, кадастровий номер 4623681200:03:001:0087, площею 0,1980 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: с.Дмитровичі, Пустомитівський район, Львівська область.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.04.2013 р., яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р. в розмірі 28821,28 доларів США, що еквівалентно 230368,49грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 1770, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 4623681200:03:001:0087, площею 0,1980 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: с.Дмитровичі, Пустомитівський район, Львівська область, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 554401, виданого 16.01.2009 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області; встановлено початкову ціну предмета іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» (а.с.214-217).

Як вбачається з пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, на виконання вищезазначеного рішення суду державним виконавцем відкрито виконавче провадження та провадяться відповідні виконавчі дії спрямовані на виконання рішення суду.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України в п. 9 Постанови від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Відповідно ж до ч.2 п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

В даному випадку позичальником та іпотекодавцем являється відповідач ОСОБА_1, а відтак, стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р. в розмірі 28821,28 доларів США, що еквівалентно 230368,49грн., призведе до подвійного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо дострокового солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № KF 52663 від 29 вересня 2008р. в розмірі 28821,28 доларів США, що еквівалентно 230368,49грн., підлягають до задоволення лише частково, в частині стягнення такої заборгованості з відповідача ОСОБА_2, як поручителя за кредитним договором.

Крім цього, згідно ст.88 ЦПК України, на відповідача ОСОБА_2 слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати в розмірі 2303,68грн.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, с у д , -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 230368 / двісті тридцять тисяч триста шістдесят вісім/грн. 71 коп. заборгованості за кредитним договором №KF 52663 від 29 вересня 2008р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 2303 /дві тисячі триста три/ грн. 68 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.