Постанова

від 03.07.2014 по справі 910/24807/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 910/24807/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Алданової С.О.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко В.М. - дов. № 77080/7 від 09.01.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. (повний текст підписано 17.02.2014р.)

у справі № 910/24807/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Державної навчально-наукової установи «Академія

фінансового управління»

до Державного науково-дослідного інституту інформатизації

та моделювання економіки Міністерства економічного

розвитку і торгівлі України

про стягнення 7 130, 08 грн.

В судовому засіданні 03.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013р. Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення 7 130, 08 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що за результатами ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2012р. по 01.07.2013р., проведеної Державною фінансовою інспекцією в місті Києві, виявлено порушення, які виникли внаслідок завищення Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вартості наданих послуг згідно договору про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони № 32 від 28.03.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем, а тому просив стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 7 130, 08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі № 910/24807/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що перераховані позивачем відповідачеві кошти на виконання умов договору № 32 від 28.03.2012р. та додаткових договорів до нього, в розмірі 7 130, 08 грн., не є такими, що отримані відповідачем без достатньої на те підстави.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. передано апеляційну скаргу Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» по справі № 910/24807/13 для розгляду головуючому судді Скрипці І.М.

Розпорядженням В. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. для розгляду справи № 910/24807/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.06.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., у зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А., Мальченко А.О. на навчанні у Національній школі суддів України, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Алданова С.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

04.06.2014р. від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилили, а оскаржуване рішення залишити без змін, а також просив розгляд справи проводити без його участі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.07.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 03.07.2014р., будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, не з'явився.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, зважаючи на наявність в матеріалах справи письмових заперечень відповідача щодо вимог апеляційної скарги та наявність клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2012р. між Державною навчально-науковою установою «Академія фінансового управління» (позивач, сторона - 2) та Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач, сторона - 1) укладено договір № 32 про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони, відповідно до п. 1.1. якого, сторона - 2 користується приміщеннями, які складаються з робочих кімнат, технічних приміщень та приміщень загального користування, загальною площею 1 543, 9 кв. м. (далі - приміщення), розташованими на 9, 10, 11 поверхах будівлі ДНІІМЕ за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38 (далі - будівля).

Згідно п. 1.2. договору сторона - 1 забезпечує комунальне обслуговування та надання послуг з охорони приміщень, а сторона - 2 відшкодовує витрати сторони - 1 на виконання вказаних послуг.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що сторона - 2 відшкодовує стороні - 1 вартість комунальних платежів та послуг з охорони за показниками лічильників та пропорційно площі, яку займає (п. 1.1. договору) за наданими стороною - 1 актами приймання-передачі послуг за фактичними показниками спожитих послуг та діючих тарифів комунальних підприємств у звітному періоді, відповідно з наданими до цього договору попередніми розрахунками (додаток 1).

Відповідно до п. 3.3. договору розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг з охорони на 2012 рік згідно договору складає 143 145, 14 грн., включаючи ПДВ, в т. ч. охорона об'єкту - 103 438, 24 грн.

Згідно п. 3.5. договору розмір фактичної плати за комунальні послуги може відрізнятись від розрахункової суми в разі зміни фактично спожитих послуг за показниками лічильників.

Відповідно до п. 3.6. договору сторона - 2 на протязі 3-х днів з дня отримання акту про надання послуг стороною - 1 зобов'язана надіслати стороні - 1 акт або мотивовану відмову. У випадку відмови сторонами оформляється двосторонній акт з приводу розбіжностей щодо комунального обслуговування, послуг з охорони та строків їх усунення.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що відшкодування витрат на комунальні послуги та послуги з охорони проводиться щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, але не пізніше 10-ти днів з дня підписання акта приймання-передачі послуг, перерахуванням коштів у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок сторони - 1.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками і застосовується до відносин, які виникли з 01.01.2012р. Термін дії договору закінчується 31.12.2012р. або до повного виконання зобов'язань між сторонами (п. 5.1. договору).

22.10.2012р. між сторонами підписано додатковий договір № 1 до договору № 32 від 28.03.2012р., відповідно якого п. 3.3. договору викладено в наступній редакції: «3.3. Розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг з охорони на 2012р. згідно з цим договором складає 143 145, 14 грн., включаючи ПДВ. в т.ч. охорона об'єкту - 103 438, 24 грн.».

Додатковим договором № 2 від 19.12.2012р. до договору № 32 від 28.03.2012 р. п. 3.3. даного договору викладено в наступній редакції: «3.3. Розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг охорони на 2012р. згідно з цим договором складає 147 626, 58 грн., включаючи ПДВ. в т.ч. охорона об'єкту - 107 922, 24 грн.».

Пунктами 5 додаткових договорів № 1 та № 2 передбачено набрання ними чинності з дня підписання їх сторонами, а п. 4 додаткових договорів було передбачено залишення без змін всіх інших пунктів договору № 32 від 28.03.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та додаткових договорів до нього про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони № 32 від 28.03.2012р. відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги із забезпечення комунальних послуг та послуг з охорони на загальну суму 49 246, 77 грн., що підтверджується актами № 152-10/ від 23.10.2012р. на суму 9 681, 83 грн., № 168-11/1 від 27.11.2012р. на суму 9 681, 83 грн., № 185-12/1 від 19.12.2012р. на суму 14 165, 83 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору без будь-яких зауважень і претензій (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору та додаткових договорів до нього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони № 32 від 28.03.2012р.

Про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку позивача претензій та повідомлень про порушення відповідачем умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що надані відповідачем послуги із забезпечення комунальних послуг та послуг з охорони були повністю оплачені позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за період з жовтня по грудень 2012р. на підставі актів приймання-передачі наданих послуг № 152-10/ від 23.10.2012р., № 168-11/1 від 27.11.2012р., № 185-12/1 від 19.12.2012р. відповідачем нараховано, а позивачем оплачено витрати на послуги з охорони в розмірі 27 941, 24 грн.

Відповідно до п. 2.14. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в місті Києві на III квартал 2013р. Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2012р. по 01.07.2013р., за результатами якої складено довідку № 072-31/1777 від 07.08.2013р. зустрічної звірки в Інституті з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Академією у період з 01.10.2012р. по 01.07.2013р.

Як вбачається з даної довідки, в ході проведення зустрічної звірки ДФІ в місті Києві було співставлено витрати на послуги з охорони, включені до актів приймання-передачі наданих послуг № 152-10/ від 23.10.2012р., № 168-11/1 від 27.11.2012р., № 185-12/1 від 19.12.2012р., із зводом даних відділу відомчої охорони за жовтень-грудень 2012р.

За результатами перевірки встановлено, що в актах, які виставлені відповідачем позивачеві, включено витрати на послуги з охорони в сумі 27 941, 24 грн. Однак, згідно зводів даних по розрахункам з робітниками та службовцями фактичні витрати склали 20 811,16 грн. з урахуванням корегування на коефіцієнт співвідношення займаної площі, а тому позивач вважає, що сума у 7 130, 08 грн. не підтверджується фактичними витратами Інституту і підлягає стягненню з відповідача як безпідставно отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

З метою досудового врегулювання спору, листом № 771501809 від 03.09.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому коштів в розмірі 7 130, 08 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача наголошував на тому, що вартість послуг з охорони було погоджено між сторонами в додаткових угодах до договору № 1 від 22.10.2012р, № 2 від 19.12.2012р., а тому вважає, що з огляду на підписання позивачем без зауважень актів приймання-передачі послуг та здійснення повної оплати наданих послуг, відсутні підстави стверджувати про завищення їх вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В силу ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи приписи вищенаведених норм та виходячи з встановлених обставин справи стосовно наданих відповідачем послуг та їх прийняття позивачем шляхом оформлення відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і претензій з боку позивача, а також оплати останнім у повному обсязі вартості фактично наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про прийняття та погодження позивачем як обсягів, так і вартості наданих послуг за договором, в тому числі послуг з охорони.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що укладений між сторонами договір про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони № 32 від 28.03.2012р. та додаткові договори до нього, в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Посилання позивача на складену ДФІ в місті Києві довідку зустрічної звірки в Інституті з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Державною навчально-науковою установою «Академія фінансового управління» № 072-31/1777 від 07.08.2013р., як на доказ безпідставного отримання відповідачем спірної суми, вірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки вказана довідка не може обмежувати права та обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за договором і змінювати умови договору, в тому числі щодо ціни договору, а також не може свідчити про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Крім того, колегія суддів констатує, що вказана довідка не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків шляхом завищення вартості наданих послуг, оскільки встановлені ДФІ в місті Києві факти підлягають доказування стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Водночас, виявлені за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 8/5009/3354/11 від 07.03.2012р., № 54/174-10 від 02.02.2011р., № 53/73(5021/42/2011) від 28.09.2011р.

Що стосується доводів позивача про повернення коштів, сплачених за актами приймання-передачі наданих послуг у завищеному розмірі, як таких, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави у відповідності до статті 1212 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, до предмету доказування входить встановлення обставин набуття відповідного майна відповідачем за рахунок позивача та наявності для цього правових підстав.

Оскільки між сторонами у справі було укладено відповідний договір, а кошти відповідачем отримано як оплату за надані згідно договору послуги, такі кошти є набутими останнім за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. по справі № 5006/18/13/2012.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.02.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі № 910/24807/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі № 910/24807/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24807/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.О. Алданова

М.А. Руденко