Ухвала

від 12.06.2014 по справі 523/1734/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5304/14

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Горновій А.О.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3, - ОСОБА_4,

та представника третьої особи, ПАТ "Дельта Банк", - Бойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дельта-Життя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

в с т а н о в и л а:

05 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2010 року вона визнана опікуном над недієздатним ОСОБА_6 13 лютого 2013 року між ОСОБА_6 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за адресою розташування магазину 126 мережі «Ельдорадо» (м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 93-А) було укладено кредитний договір № 005-15038-130213, за яким позичальнику з метою придбання товарів у цьому магазині та оплати ним супутніх витрат - страхування ризиків позичальника і комісійної винагороди банку надано кредит на суму 8740,49 грн. Згідно із п. 1.1 частини 5 кредитного договору, наданий безготівковий кредит включає в себе такі складові елементи: а) на придбання товарів (послуг), визначених у частині 6 договору, у продавця товарів TOB «ДІЄСА» (власник мережі магазинів «Ельдорадо»); б) на оплату комісії банку за надання кредиту у розмірі 9,90 % від 6 915,76 грн.; в) на оплату страхового платежу згідно з умовами договору добровільного страхування життя № 005-15038-130213 від 13.02.2013 p., укладеного між ОСОБА_6 та ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя», в сумі 1140,06 грн. Одночасно ПАТ «Дельта Банк» було частково повернуто кредит в сумі 1698 грн., тому розмір кредиту склав 6 915,76 грн. 13.02.2013 р. між ОСОБА_6 і ТОВ «ДІЄСА» було укладено договір, відповідно до якого TOB «ДІЄСА» продало, а ОСОБА_6 купив товарів на загальну суму 6915,76 грн.: комп'ютер ACER Ml470 (DT.SHJME) - 8471490000, вартістю 5004,90 грн.; ОС Windows 7 Home Basic 64-bit OEM - 8523404500, вартістю 909,90 грн.; ЭПО Антивірус Касперського Акція 2ПК/1Р - 0, вартістю 172,90 грн.; комплексний пакет налаштування ПК «Преміум» - 0, вартістю 828,00 грн.; прибуткову картка + брелок, вартістю 0,06 грн., що підтверджується наявним у ОСОБА_6 фіскальним касовим чеком магазину 126 мережі «Ельдорадо». 13.02.2013 р. між ОСОБА_6 і ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя» в особі ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір добровільного страхування життя №005-15038-130213, за яким ОСОБА_6 сплатив страховий платіж у розмірі 1140,06 грн. Всі правочини є нікчемними, оскільки виходять за межі дрібних побутових, не направлені на задоволення побутових потреб і стосуються предметів, які мають високу вартість у порівнянні з доходами ОСОБА_6 та його опікуна ОСОБА_3

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст.. 203 ч. 2, 215 ч. 1, 2, 216 ч. 1, 5, 226 ч. 1, 3, 4 ЦК України, позивачка просила суд зобов'язати ТОВ «ДІЄСА» прийняти від неї товар, який було продано відповідно до фіскального касового чеку TOB «ДІЄСА», магазину №126 мережі «Ельдорадо» № 00152370007455 від 13.02.2013 p., а саме: комп'ютер ACER Ml470 (DT.SHJME) - 8471490000; ОС Windows 7 Home Basic 64-bit OEM; ЗПО Антивірус Касперського Акція 2ПК/1Р - 0, стягнути на її користь з ТОВ «ДІЄСА» 6915,76 грн. та з ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя» 1140,06 грн. (а.с. 2-7).

Представники відповідача, ТОВ «ДІЄСА», та третьої особи, ПАТ «Дельта-Банк», в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача, ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя» надав заяву, у якій позов визнав, справу просив розглянути без участі представника.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено. Суд зобов'язав ТОВ «ДІЄСА» прийняти від позивачки товар, який було продано відповідно до фіскального касового чеку ТОВ «ДІЄСА», магазином №126 мережі «Ельдорадо» №00152370007455 від 13.02.2013 p., а саме: комп'ютер ACER М1470 (DT.SHJME) - 8471 490000; ОС Windows 7 Home Basic 64-bit OEM; ЗПО Антивірус Касперського Акція 2ПК/1Р - 0, стягнув з ТОВ «ДІЄСА» на користь позивачки 6915,76 грн., та судовий збір у розмірі 209,13 грн., стягнув з ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя» на її користь 1140,06 грн., та судовий збір у розмірі 34,47 грн. (а.с. 39-42).

В апеляційній скарзі третя особа, ПАТ «Дельта Банк», просить рішення суду першої інстанції змінити й ухвалити нове рішення, яким застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину кредиту та стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку 10156,21 грн., у тому числі: кредит в сумі 8740,49 грн., та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1415,72 грн., мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми права (а.с. 47-52).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги третьої особи, ПАТ «Дельта Банк», пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_3, - ОСОБА_4, та представника третьої особи, ПАТ "Дельта Банк", - Бойко А.В., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга третьої особи задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 5 ст. 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У частинах 1, 2, 3 ст. 226 ЦК України зазначено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2009 p., яке набрало законної сили 21.12.2009 р., ОСОБА_6 було визнано недієздатним й рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 p., яке набрало чинності 26.10.2010 p., позивачка ОСОБА_3 визнана опікуном над недієздатним ОСОБА_6

13 лютого 2013 року між ОСОБА_6 і ПАТ «Дельта Банк» за адресою розташування магазину 126 мережі «Ельдорадо» (м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 93-А) було укладено кредитний договір № 005-15038-130213, за яким позичальнику з метою придбання товарів (послуг) у цьому магазині та оплати ним супутніх витрат - страхування ризиків позичальника і комісійної винагороди банку надано безготівковий кредит на суму 8740,49 грн. В межах кредитного договору ПАТ «Дельта Банк» було частково повернуто кредит на суму 1698 грн., що підтверджується квитанціями про перерахування коштів. Тому розмір кредиту склав 6915,76 грн.

13.02.2013 р. між ОСОБА_6 і ТОВ «ДІЄСА» було укладено договір, відповідно до якого TOB «ДІЄСА» продало, а ОСОБА_6 купив товарів (послуг) на загальну суму 6915,76 грн. : комп'ютер ACER Ml470 (DT.SHJME) - 8471490000, вартістю 5004,90 грн.; ОС Windows 7 Home Basic 64-bit OEM - 8523404500, вартістю 909,90 грн.; ЭПО Антивірус Касперського Акція 2ПК/1Р - 0, вартістю 172,90 грн.; комплексний пакет налаштування ПК «Преміум» - 0, вартістю 828,00 грн.; прибуткову картка + брелок, вартістю 0,06 грн., що підтверджується наявним у ОСОБА_6 фіскальним касовим чеком магазину 126 мережі «Ельдорадо» № 00152370007455 від 13.02.2013 р.

13.02.2013 р. між ОСОБА_6 і ПрАТ «Страхова компанія «Дельта життя» в особі ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір добровільного страхування життя № 005- 15038-130213, за яким ОСОБА_6 сплатив страховий платіж у розмірі 1140,06 грн.

Всі правочини виходять за межі дрібних побутових, оскільки не направлені на задоволення побутових потреб і стосуються предметів, які мають високу вартість у порівнянні з доходами ОСОБА_6 та його опікуна ОСОБА_3,.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки правочин купівлі-продажу товарів та страхування життя був здійснений недієздатною особою, який не схвалений його опікуном, то такий правочин є нікчемним, необхідно застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені ст. 226 ЦК України. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту.

Доводи третьої особи, ПАТ «Дельта Банк», в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки судом не застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину кредиту й не повернуто Банку як дієздатній стороні те, що отримала недієздатна сторона-позичальник за нікчемним договором, як це передбачено ч. 5 ст. 216 ЦК України, не приймаються до уваги за таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У п. 3 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (частина друга статті 166 Сімейного кодексу України); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень пунктів 4, 5, 6 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка оскаржує судове рішення є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, вимога щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заявлена не була.

В апеляційній скарзі Банк просить стягнути і суму кредиту в розмірі 8740,49 грн. і проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1415,72 грн., але відповідного розрахунку Банк не надав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2013 року ПАТ «Дельта Банк» було повернуто кредит в сумі 1698 грн., тому розмір кредиту склав 6915,76 грн., а не 8740,49 грн.

За час дії нікчемного правочину кредиту позичальником ОСОБА_6 було повернуто Банку кредит в сумі 1698 грн., що підтверджується наявними у справі квитанціями про перерахування коштів по 283 грн. щомісяця - 07 березня 2013 року, 6 квітня 2013 року, 03 травня 2013 року, 07 червня 2013 року, 06 липня 2013 року, 06 серпня 2013 року (а.с. 16-21).

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції не мав право застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, що було би порушенням принципу цивільного судочинства - диспозитивності (ст. 11 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину кредиту немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік