Рішення

від 18.06.2014 по справі 906/620/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2014 р. Справа № 906/620/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Блонський В.К. - довіреність від 07.02.14р.

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ)

до Приватного підприємства "АНІ-ВАН" (с. Сингаївка Бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 3006561,12 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3006561,12 грн. заборгованості, з яких: 2500000,00 грн. - заборгованість з тіла кредиту, 322590,11 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 183971,01 грн. - пеня за прострочення повернення тіла кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 05.06.14р.

Також в матеріалах справи міститься копія ухвали від 16.05.14р., яка надсилалась відповідачу на юридичну адресу (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 13353, Житомирська область, Бердичівський район, с. Сингаївка, вул. Шевченка, 10), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання та за зазначеною адресою не проживає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 13353, Житомирська область, Бердичівський район, с. Сингаївка, вул. Шевченка, 10, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним підприємством "АНІ-ВАН" (відповідач) було укладено кредитний договір №05/03/08-КЛТ, яким встановлено процедуру та умови надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2500000,00 грн., процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами.

Кредити надавались на наступні цілі: закупівлю паливо-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, міндобрив, запчастин, інші цілі, що пов'язано із здійсненням статутної діяльності, а також купівлі сільгосптехніки (придбання бурякозбирального погрузчика «Кляйне» згідно договору купівлі-продажу б/н від 17 січня 2008 року та іншої сільськогосподарської техніки) (п.п. 2.2. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.6. кредитного договору процентні ставки встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом.

Згідно п.п. 2.7.1. кредитного договору проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно з Додатковою угодою, 20 числа кожного місяця, в останній робочий день місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній Додатковій угоді, виходячи із суми заборгованості за кредитом, яка обліковується на позичковому рахунку, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній Додатковій угоді. Якщо 20 число припадає на вихідний або святковий день, нарахування процентів здійснюється наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Також п.п. 3.4.8. передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користуванням ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів (п.п. 5.1. договору).

Згідно Додаткових угод, копії яких містяться у справі (а.с. 17-30), відповідач отримав 970000,00 грн. кредитних коштів, процентна ставка за якими складає 22% річних, 850000,00 грн. під 28% річних та 680000,00 грн. під 35% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником, згідно якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язання, покладені на відповідача умовами кредитного договору та додаткових угод, останній не виконав.

27.09.13р. між ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець/новий кредитор/позивач) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.36-41), зареєстрований в реєстрі №2466.

Пунктом 1.1. договору визначено, що "Акт приймання-передачі Прав вимоги" означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача прав вимоги від продавця до покупця.

Відповідно до п.п. 2.1. договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (далі - відступлення), та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги (а.с. 2.3. договору).

Цей Договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі (п.п. 7.1. договору).

В послідуючому ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" підписано акт приймання-передачі прав вимоги (а.с. 63) до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р., відповідно до якого на виконання п.п. 2.3. договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту (який є його невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення.

Додатком до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р. (а.с. 74) зазначено, суму щодо якої передається право вимоги, а саме: 2822590,11 грн., з яких 2500000,00 грн. - заборгованість з тіла кредиту та 322590,11 грн. - нараховані, але не сплачені проценти.

18.11.13р. ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" підписано зведений акт (а.с. 67-68) до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р., яки й посвідчує факт передачі належним чином засвідчених копій кредитного договору №05/03/08-КТЛ від 01.04.2008 року та додаткових угод, оскільки оригінали було вилучено згідно протоколу виїмки від 18.08.2011року (а.с. 69-73).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 2500000,00 грн. - заборгованість з тіла кредиту та 322590,11 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 183971,01 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту суд зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, ст. 214 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати грошового зобов'язання в розмірі, що існував на момент підписання договору відступлення права вимоги.

З договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р. № 2466, акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р. та Додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13р. вбачається, що право вимоги передане новому кредитору (позивачу) в чітко визначеному розмірі, що складає 2822590,11 грн. заборгованості з тіла кредиту та заборгованості за простроченими процентами.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи не надано обгрунтованого розрахунку пені.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення вимогу про стягнення з відповідача 183971,01 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2500000,00 грн. - основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АНІ-ВАН" (13353, Житомирська область, Бердичівський район, с. Сингаївка, вул. Шевченка, 10, ід. код 34065736) 2822590,11 грн. заборгованості, з яких: 2500000,00 грн. - заборгованість з тіла кредиту, 322590,11 грн. - заборгованість за простроченими процентами, а також 56451,80 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.