Рішення

від 07.07.2014 по справі 904/3565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.14 Справа № 904/3565/14

За позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Дитяча міська лікарня м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 26 637, 50 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Пальковська О.О. - представник за дов. № 01-09/2258 від 19.06.2014

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дитяча міська лікарня м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 22278, 19 грн. заборгованості, 956, 72 грн. 3 відсотків річних, 1569, 53 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 12-84/2012 від 19.03.2012 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.06.2014.

Ухвалою від 23.06.2014 розгляд справи відкладено на 07.07.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с.37).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 між Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (далі - позивач, Водоканал) та Комунальним закладом "Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 12-84/2012 про закупівлю послуг з централізованого водопостачання за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Водоканал зобов'язується у 2012 році надати споживачу послуги централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати вартість наданих послуг за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Найменування послуг: послуги з розподілу води, код ДК 016-97-41.00.2, централізоване холодне водопостачання, централізоване водовідведення (приймання стічних вод) (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.11 договору обсяги наданих послуг оформлюються щомісячно актом прийому-передачі виконаних послуг, підписаним та скріпленим печатками обох сторін до 20 числа поточного (розрахункового) місяця. Форма акту прийому-передачі наданих послуг споживачу надається Водоканалом.

Оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться споживачем відповідно до діючих на момент оплати тарифів на підставі рахунку Водоканала (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем рахунку на оплату послуг, пред'явленого Водоканалом (далі - рахунок) після підписання сторонами акта приийому-передачі виконаних послуг.

Оплата за надані послуги здійснюється споживачем щомісячно до 30 числа поточного (розрахункового) місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Водоканала (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач за період жовтень-грудень 2012 року надав, а відповідач прийняв послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 29180, 93 грн. відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, підписаних обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 20-22).

На оплату вартості наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивач виставив відповідачу рахунки-фактури (арк. с. 17-19).

Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 22278, 19 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданого акту приймання-передачі виконаних послуг та не надано доказів їх оплати на суму 22278, 19 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 22278, 19 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 30.10.2012 по 20.05.2014 у розмірі 962, 72 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2012 року - квітень 2014 року у сумі 1 569, 53 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 1569, 53 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у сумі 960, 97 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних невірно визначено початок нарахування. Згідно актів прийому-передачі за жовтень 2012 року - період нарахування починається з 31.10.2012, за листопад 2012 року - з 01.12.2012 та за грудень 2012 року - з 31.12.2012. Також, позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних не враховано, що 2012 рік мав 366 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1826, 90 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з грудня 2013 встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 218 грн. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 1827 грн. Тоді як відповідно до платіжних доручень від 20.12.2013 № 941 та від 03.02.2014 № 15 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827, 50 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 50 копійок підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Комунарна, 24, код ЄДРПОУ 01985848) на користь Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098) основний борг у розмірі 22278, 19 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім грн. 19 к.), три відсотки річних у сумі 960, 97 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 97 к.), інфляційні втрати у розмірі 1569, 53 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 53 к.) та 1826, 90 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 90 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", видати ухвалу про повернення Комунальному виробничому підприємству Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 50 копійок (п'ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.07.2014

Суддя В.І. Ярошенко