Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/7834/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7834/14 10.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану»

До Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 1 285 793,06 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мальована В.А. представник за довіреністю № 39 від 24.04.14.

Від відповідача: Загорудько Д.А. представник за довіреністю № 010-11258 від 14.05.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 1 285 793,06 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання в частині сплати грошових коштів за Договором № 11 від 21.03.13. про відшкодування витрат по забезпеченню індивідуальними складними та атиповими протезно-ортопедичними виробами у 2013 році за індивідуальним замовленням, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.14. порушено провадження у справі № 910/7834/14 та призначено її до розгляду на 22.05.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 22.05.14. представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 910/7834/14 було відкладено на 10.06.14.

В судовому засіданні 10.06.14. представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 10.06.14. було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 10.06.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7834/14.

В судовому засіданні 10.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.13. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Виконавець) було підписано Договір № 11 про відшкодування витрат по забезпеченню індивідуальними складними та атиповими протезно-ортопедичними виробами у 2013 році за індивідуальним замовленням (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) з урахуванням вимог Положення про первинне та складне протезування осіб з вадами опорно-рухового апарату та Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.12. № 321, Виконавець зобов'язується виготовити індивідуальні складні та атипові протезні вироби, код 33.10.17 (протези механічні та частини тіла штучні) та надати інвалідам, проживаючим та зареєстрованим в м. Києві, які підлягають безоплатному забезпеченню вказаними виробами згідно з чинним законодавством України (далі інваліди).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 Договору (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 12.01.14. до Договору) з моменту підписання (21.03.13.) до 01.03.14.

Згідно з п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується відшкодувати у повному обсязі витрати Виконавця, пов'язані з наданням інваліду послуг, зазначених п.1.1.

Виконавець виготовляє та видає інвалідам індивідуальні складні та атипові протезні вироби згідно з Порядком та цим Договором за цінами, визначеними на підставі фактичної собівартості на виготовлення продукції та нормативної рентабельності (не більше 20%) до повної собівартості продукції. Кількість протезних виробів, що підлягають виготовленню та видачі інвалідам мається по мірі звернення інвалідів з вадами опорно-рухового апарату до Виконавця (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору ціни на протезно-ортопедичні вироби встановлюються в національній валюті України.

В п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що загальна сума Договору складає 3 100 000,00 грн. без ПДВ. При зміні обсягів фінансування з Державного бюджету відповідні зміни вносяться до Договору шляхом зменшення або збільшення загальної суми Договору, про що Сторонами укладаються відповідні додаткові угоди, які є невід'ємною частиною Договору.

Розрахунки між Виконавцем та Замовником здійснюються на підставі актів здавання-приймання робіт (послуг), що складаються згідно реєстрів по факту надання послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати підпису (п. 3.4 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору встановлено, що відшкодування витрат за виготовлені та видані протезні вироби здійснюється на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 5 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування відшкодування здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на відповідні цілі на свій реєстраційний рахунок.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати виготовлених протезно-ортопедичних виробів за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до наявних в матеріалах справи, підписаних та скріплених печатками сторін актів приймання-передачі робіт (надання послуг) за червень, листопад, грудень 2013 року на загальну суму 1 285 793,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, відповідач свого обов'язку по оплаті виготовлених позивачем протезно-ортопедичних виробів не виконав, оплати наявної заборгованості до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач прийняв протезно-ортопедичні вироби за Договором, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві її вартості, позовні вимоги мають бути задоволені у сумі 1 285 793,06 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, судом враховано наявний в матеріалах справи та скріплений підписами і печатками сторін акт звірки розрахунків за Договором станом на 12.05.14. на суму 1 285 793,06 грн. та звіт про заборгованість відповідача за бюджетними коштами на 01.05.14.

Доводи відповідача в яких він посилається на затримку бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Комарова, б. 7; ідентифікаційний код 37441694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 21, кв. 32; ідентифікаційний код 32852274) 1 285 793 (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 06 коп. - основного боргу та 25 715 (двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 85 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко