Ухвала

від 02.07.2014 по справі 6-19636св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

2 липня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1, та розташованого на ній житлового будинку за цією ж адресою, укладених 1 липня 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, спадкоємцем якої є відповідач.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3221487001:01:027:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, укладений 1 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за № 3944.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, укладений 1 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за № 3940.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1, 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд правильно виходив із того, що позивачем у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_6 в момент вчинення правочину не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Наявні у матеріалах справи висновки експертизи не дали однозначної відповіді на питання про те, чи усвідомлював ОСОБА_6 в момент укладення договору дарування 1 липня 2008 року значення своїх дій та чи міг керувати ними.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:В.М. Коротун С.П. Штелик