Постанова

від 29.08.2012 по справі 2а/0570/9718/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9718/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 28 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

прокурора - не з'явився,

представника позивача - Кукуровської Н.Є. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Щедріної О.В. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області в інтересах Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Маківки до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Макіїввуглекокс» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

встановив:

31 липня 2012 року Прокурор Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області, (далі - Прокурор), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, (далі - Позивач або УПФУ), до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Макіїввуглекокс», (далі - Відповідач або ВП «Макіїввуглекокс»), в якому просив стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 183 942,35 грн.

В обґрунтування позову Прокурор зазначив, що прокуратурою Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області проведена перевірка повноти нарахування і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Відокремленим підрозділом «Макіїввуглекокс» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Перевіркою встановлено, що ВП «Макіїввуглекокс», який є страхувальником і перебуває на обліку в УПФУ під реєстраційним № 05-39-01-2264, станом на 16 липня 2012 року мало заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 183 942,35 грн., в тому числі 134,98 грн. - заборгованість зі сплати єдиного внеску за лютий 2012 року; 370,79 грн. - заборгованість зі сплати єдиного внеску за березень 2012 року; 38 522,73 грн. - заборгованість зі сплати єдиного внеску за квітень 2012 року; 104 313,48 грн. - заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2012 року; 40 600,37 грн. - фінансові санкції та пеня, застосовані на підставі рішень УПФУ від 26 березня 2012 року № 231, від 16 травня 2012 року № 375, від 12 червня 2012 року № 442.

Невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати єдиного внеску призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України і впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення.

З урахуванням наведеного та посилаючись на положення ст.ст.1, 4, 6, 8, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

В судове засідання Прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), про що свідчить розписка (а.с.71).

В судовому засіданні представник Позивача надала заяву про зменшення позовних вимог, (а.с.75), в якій зазначила, що під час розгляду адміністративної справи Відповідачем частково погашена заборгованість перед УПФУ, стягнення якої є предметом спору по справі. Пояснила, що станом на 28 серпня 2012 року заборгованість ВП «Макіїввуглекокс» становить 3 392,65 грн., в тому числі 1 914,13 грн. - заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2012 року; 1 478,52 грн. - заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені, тому просила суд стягнути з Відповідача на користь УПФУ 3 392,65 грн.

В судовому засіданні представник Відповідача первісні позовні вимоги визнала частково, а саме в сумі 28 361,32 грн., яка складається з 147,00 грн. - недоїмки за лютий 2012 року та 28 214,32 грн. - суми фінансових санкцій та пені, нарахованих на підставі рішень УПФУ від 18 січня 2012 року № 30 та від 30 березня 2012 року № 247, надала письмовий відзив на позовну заяву, (а.с.99-101).

Представник Відповідача пояснила, що ВП «Макіїввуглекокс» мало заборгованість зі сплати єдиного внеску за лютий 2012 року в сумі 147,00 грн., в березні-травні 2012 року Відповідач здійснював своєчасне нарахування та сплату єдиного внеску, зазначаючи в платіжних дорученнях період, за який здійснюється платіж. УПФУ здійснювало перерозподіл сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій в порядку календарної черговості їх виникнення, однак повідомлення про перерозподіл коштів своєчасно не надсилало на адресу Відповідача.

Проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з ДП «Макіїввугілля» в особі ВП «Макіїввуглекокс» заборгованості в сумі 3 392,65 грн. представник Відповідача не заперечувала.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відокремлений підрозділ «Макіїввуглекокс» Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391147) перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник та платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під реєстраційним номером 05-39-01-2264.

Станом на 16 липня 2012 року Відповідач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та пені в сумі 183 942,35 грн., що підтверджується звітами, які страхувальник надає в електронному вигляді, за лютий-травень 2012 року, (а.с.10-45), картками особового рахунку платника єдиного внеску, (а.с.46-59).

26 березня 2012 року Позивачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 231, згідно з яким до Відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 9 594,86 грн. та нарахована пеня в сумі 3 830,96 грн. за період з 20 грудня 2011 року по 1 березня 2012 року, (а.с.61).

16 травня 2012 року УПФУ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 375, на підставі якого до ВП «Макіїввуглекокс» ДП «Макіїввугілля» застосовані штрафні санкції в сумі 9 225,41 грн. та нарахована пеня в сумі 4 108,67 грн. за період з 20 січня 2012 року по 27 квітня 2012 року, (а.с.60).

12 червня 2012 року на підставі рішення УПФУ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 442 до Відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 8 818,55 грн. та нарахована пеня в сумі 5 021,92 грн. за період з 20 лютого 2012 року по 30 травня 2012 року, (а.62).

Докази оскарження зазначених рішень платником єдиного внеску до вищого органу Пенсійного фонду Україна або в судовому порядку суду не надані.

Відповідач здійснював сплату єдиного внеску, що підтверджується платіжними дорученнями, (а.с.102-122), проте УПФУ здійснювало перерозподіл коштів, отриманих від ВП «Макіїввуглекокс» ДП «Макіїввугілля» в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій в порядку календарної черговості виникнення відповідних зобов'язань, про що свідчать повідомлення Позивача про перерозподіл коштів, (а.с.124-131).

З урахуванням платежів, здійснених Відповідачем, станом на 28 серпня 2012 року його заборгованість перед УПФУ становила 3 392,65 грн., що підтверджується даними карток особового рахунку платника єдиного внеску, (а.с.76-95).

Отже, ВП «Макіїввуглекокс» ДП «Макіїввугілля» на час розгляду справи має непогашену заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені в сумі 3 392,65 грн.

Докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надані.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Аналогічна норма міститься у п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб, є однією з форм такого представництва, що вбачається зі змісту ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з приписами ч.5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Можливість прокурора здійснювати представництво інтересів держави в адміністративному суді вбачається зі змісту ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже у спірних правовідносинах Прокурор здійснює представництво інтересів Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Маківки, вбачаючи підстави для представництва в порушенні Відповідачем порядку сплати єдиного внеску до бюджету Пенсійного фонду України, що може призвести до несвоєчасної або неповної виплати пенсій і, як наслідок, призвести до порушення гарантованого ст.46 Конституції України права громадян на пенсійне забезпечення, шляхом звернення до суду з адміністративним позовом.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, ч.1 ст.2 Закону № 2464.

Відповідно до п. 2 ч.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Окрім іншого, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: обов'язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.

Зі змісту п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464, відповідно до якого платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, слідує, що ВП «Макіїввуглекокс» ДП «Макіїввугілля» належить до категорії платників єдиного внеску.

Відповідач як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що свідчать положення п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, (включаючи Відповідача), - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Правові норми, що містяться в ч.ч.3-5 ст.7 Закону № 2464, свідчать про те, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Розмір єдиного внеску та пропорційність його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовані положеннями ст.8 Закону № 2464.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, (до яких належить Відповідач), під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом, що передбачено ч.11 ст.9 Закону № 2464.

Крім того, як слідує з ч.12 ст.9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Ч.1 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Ч.3 ст.25 Закону № 2464 містить правило, згідно з яким суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до абз.6 ч.4 ст.25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Ч.6 ст.25 Закону № 2464 визначено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Застосовуючи системне тлумачення наведених вище законодавчих положень, суд дійшов висновку про те, що Відповідач як платник єдиного внеску зобов'язаний був здійснювати своєчасне нарахування та повну сплату єдиного внеску; з огляду на наявність у Відповідача недоїмки зі сплати єдиного внеску УПФУ було повноважне застосовувати до ВП «Макіїввуглекокс» ДП «Макіїввугілля» штрафні санкції та пеню, а також здійснювати погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення за рахунок сум, що надходили від Відповідача; оскільки у Відповідача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій, підтверджена даними карток особового рахунку платника єдиного внеску, вимоги УПФУ є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Маківки до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Макіїввуглекокс» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 3 392,65 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Макіїввуглекокс», (ЄДРПОУ 26391147), на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Маківки заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 392,65 (три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 65 коп. на розрахунковий рахунок 256063122041 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО335106, ідентифікаційний код 21956561.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 29 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 3 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.