Рішення

від 11.06.2014 по справі 496/3516/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2602/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Транс» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

встановила:

Позивач ТОВ «АМВ-ТРАНС» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 02 березня 2009 року відповідач згідно Наказу № 43 був прийнятий на роботу водієм-експедитором до транспортного відділу ТОВ «АМВ-Транс». 21 жовтня 2009 року ОСОБА_2 на автомобілі «МАН» (державний номер НОМЕР_1) було направлено у відрядження до м. Києва.

21 жовтня 2009 року о 08:25 годині в м. Києві по вул. Заболотного відбулося ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5

21 жовтня 2009 року о 08:25 годині в м. Києві по вул. Заболотного відбулося ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Субару», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5 з автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2009 року (справа № 3-11900/09) ОСОБА_3, 21.10.2009 року, керуючи автомобілем «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_3, чим порушив п.13.1 ПДР України та був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 11.11.2009 року (справа № 3-11901/09) ОСОБА_2, керуючи автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1, при об'їзді перешкоди не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Субару» державний номер НОМЕР_3 та «Шевроле» державний номер НОМЕР_2, чим порушив п.п.2.3. (б), 10.1,11.1 ПДР України та був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, тобто вина ОСОБА_2, який під час виконання ним своїх трудових обов'язків керував автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1 була встановлена в судовому порядку.

Пошкоджений автомобіль «Субару», державний номер НОМЕР_3 був застрахований на підставі Договору добровільного страхування № 1-062-051/08 від 18.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗСАТ «Соверен» ( ПАТ СК «Соверен»). На підставі цього договору та страхового акту № 11/09-09 Т від 18.11.2009 року страховою компанією «Соверен» на користь його власника - страхувальника ОСОБА_4 за проведення відновлювального ремонту автомобілю «Субару» було виплачено страхове відшкодування в сумі 37 753,92 гривень.

Вартість відновлювального ремонту автомобілю «Субару», державний номер НОМЕР_3 внаслідок зіткнення з автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1 склала 28 714,62 гривень.

Рішенням Господарського суду м. Києва, від 16.01.2012 року, залишеного в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі за позовом ПАТ СК «Соверен» до ПАТ «АСК «Омега», ТОВ «АМВ-ТРАНС», за участю третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_2, було стягнуто з ПАТ «АСК «Омега» на користь ПАТ «Соверен» 8 526,30 гривень відшкодування шкоди, 85,30 гривень витрат по сплаті державного мита та 53,32 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з ТОВ «АМВ-Транс» на користь ПАТ СК «Соверен» 28 714,62 гривень відшкодування шкоди, 287,15 гривень по сплаті державного мита та 179,49 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва, від 16.01.2012 року був виданий наказ №34/233 від 17.02.2012 року про стягнення з ТОВ «АМВ-Транс» на користь ПАТ СК «Соверен» загальної суми боргу в розмірі 29181,26 гривень.

15.05.2013 року головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Соловчуком Н.І. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження, якою ТОВ «АМВ-Транс» був наданий строк до 22.05.2013 року добровільно виконати вимоги наказу №34/233 від 17.02.2012 року.

20.06.2013 року присуджена сума боргу в розмірі 29 181,26 гривень, сума виконавчого збору в розмірі 2 918,13 гривень, також витрати на проведення виконавчого провадження в розмірі 42,99 гривень були повністю перераховані ТОВ «АМВ-Транс» на рахунок Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

На підставі вищевказаного, позивач просить суд стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 32 142,38 гривень майнової шкоди в порядку регресу та 321,43 гривень судових витрат.

Представник позивача ТОВ «АМВ-Транс» Чумаченко О.М. в судовому засіданні на позові наполягала в повному обсязі, вимоги викладені в запереченні не визнала.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з запереченням, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він, як працівник вказаного підприємства може нести відповідальність згідно ст.132 КЗпП України, яка передбачає, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Також зазначає, що ТОВ «АМВ-Транс» договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля «МАН» державний номер НОМЕР_1 не укладав, що є порушенням вимог чинного законодавства, яке призвело до майнової шкоди у вигляді грошових виплат, викликаних внаслідок ДТП, яка сталася 21.10.2009 року ТОВ «АМВ-Транс».

Рішенням суду позов задоволений у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарг, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

02 березня 2009 року згідно Наказу № 43 відповідач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу водієм-експедитором до транспортного відділу ТОВ «АМВ-Транс», що підтверджується копією Наказу № 43 (а.с.9).

21 жовтня 2009 року о 08:25 годині в м. Києві по вул. Заболотного відбулося ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5

21 жовтня 2009 року о 08:25 годині в м. Києві по вул. Заболотного відбулося ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Субару», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5 з автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2009 року (справа № 3-11900/09) ОСОБА_3, 21.10.2009 року, керуючи автомобілем «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_3, чим порушив п.13.1 ПДР України та був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 11.11.2009 року (справа № 3-11901/09) ОСОБА_2, керуючи автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1, при об'їзді перешкоди не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Субару» державний номер НОМЕР_3 та «Шевроле» державний номер НОМЕР_2, чим порушив п.п.2.3. (б), 10.1,11.1 ПДР України та був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, тобто вина ОСОБА_2, який під час виконання ним своїх трудових обов'язків керував автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1 була встановлена в судовому порядку.

Пошкоджений автомобіль «Субару», державний номер НОМЕР_3 був застрахований на підставі Договору добровільного страхування № 1-062-051/08 від 18.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗСАТ «Соверен» ( ПАТ СК «Соверен»). На підставі цього договору та страхового акту № 11/09-09 Т від 18.11.2009 року страховою компанією «Соверен» на користь його власника - страхувальника ОСОБА_4 за проведення відновлювального ремонту автомобілю «Субару» було виплачено страхове відшкодування в сумі 37 753,92 гривень.

Вартість відновлювального ремонту автомобілю «Субару», державний номер НОМЕР_3 внаслідок зіткнення з автомобілем «МАН», державний номер НОМЕР_1 склала 28 714,62 гривень.

Рішенням Господарського суду м. Києва, від 16.01.2012 року, залишеного в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі за позовом ПАТ СК «Соверен» до ПАТ «АСК «Омега», ТОВ «АМВ-ТРАНС», за участю третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_2, було стягнуто з ПАТ «АСК «Омега» на користь ПАТ «Соверен» 8 526,30 гривень відшкодування шкоди, 85,30 гривень витрат по сплаті державного мита та 53,32 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з ТОВ «АМВ-Транс» на користь ПАТ СК «Соверен» 28 714,62 гривень відшкодування шкоди, 287,15 гривень по сплаті державного мита та 179,49 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва, від 16.01.2012 року був виданий наказ №34/233 від 17.02.2012 року про стягнення з ТОВ «АМВ-Транс» на користь ПАТ СК «Соверен» загальної суми боргу в розмірі 29181,26 гривень.

15.05.2013 року головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Соловчуком Н.І. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження, якою ТОВ «АМВ-Транс» був наданий строк до 22.05.2013 року добровільно виконати вимоги наказу №34/233 від 17.02.2012 року.

20.06.2013 року присуджена сума боргу в розмірі 29 181,26 гривень, сума виконавчого збору в розмірі 2 918,13 гривень, також витрати на проведення виконавчого провадження в розмірі 42,99 гривень були повністю перераховані ТОВ «АМВ-Транс» на рахунок Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, що підтверджується копіями квитанцій за № 11244.516.1 від 20.06.2013 року, № 11244.516.3 від 20.06.2013 року, № 11244.516.4 від 20.06.2013 року (а.с.22).

Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2009 року (справа № 3-11901/09), якою його було визнано винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа яка відшкодувала шкоду завдану особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі наведених норм матеріального права прийшов до висновку, що TOB «АМВ-Транс» відшкодувавши шкоду, завдану з вини його працівника ОСОБА_2 при виконанні ним своїх трудових обов'язків, має право вимоги до нього в розмірі виплаченої суми, а тому, у зв'язку з тим, що право позивача порушено, з відповідача необхідно стягнути 32 142,38 гривень в рахунок понесених витрат та 321,43 гривень в рахунок сплаченого судового збору.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими що не основані на діючих нормах цивільного законодавства.

Так, суд першої інстанції стягуючи з ОСОБА_2 послався на п.6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, вказавши при цьому на те, що він як працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Однак, матеріали справи не містять жодного доказу того, що на ОСОБА_2 було покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну при виконанні трудових обов'язків.

Так, дійсно, відповідно до статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Жоден з цих пунктів не може бути застосований для стягнення з відповідача нанесеної його діями шкоди підприємству в повному обсязі.

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду , лише в межах і порядку, передбачених законодавством , і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством .

Статтею 132 цього ж Кодексу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Крім цього, згідно абз.5 п.6, п.11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищено небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року - фізична чи юридична особа, яка відшкодувала, при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини та діючі норми цивільного законодавства.

Як вбачається з наданої позивачем довідки про заробітну плату відповідача ОСОБА_2, його середній заробіток за три останні місяці складав 905 грн., а тому стягненню з відповідача, у відповідності до ст. 132 КЗпП України, підлягає сума у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його середнього місячного заробітку тобто - 905 грн.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заподіяної шкоди.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1,4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2013 року змінити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-ТРАНС» заподіяну шкоду в порядку регресу в розмірі 905 гривень та судовий збір в розмірі 121, 80 гривень.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков