Рішення

від 03.07.2014 по справі 923/847/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р. Справа № 923/847/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до комунального підприємства "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон

про стягнення 8008,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Литвиненко О.В. - представник, довіреність №01-4/17 від 27.03.14р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) 11.06.2014р. звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до комунального підприємства "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (відповідач) про стягнення суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 7651,51 грн., суми 3% річних у розмірі 67,01 грн. та суми пені у розмірі 289,98 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №578 від 09.11.2012р., положення ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 549, 610-611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 230 ГК України, ст.ст. 19, 24 ЗУ "Про теплопостачання", ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 03.07.2014р. не прибув, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 58).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, відповідно до приписів пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Таким чином, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи №923/847/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 09 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (виконавець) та комунального підприємства "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (споживач) був укладений договір №578 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2 договору, суб'єктом користування послуг є власник приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, б. 166, площею 101,2 кв. м.

На підставі п. 8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунки за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються за тарифами, діючими на період надання послуги.

Пунктом 15 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків на оплату, станом на 01.04.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем, за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, становить 7651,51 грн. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою щодо руху заборгованості за період з 01.10.2013р. по 01.04.2014р., яка підписана бухгалтером СЗТЕ ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та скріплена печаткою підприємства.

Таким чином, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, за період з 01.10.2013р. по 01.04.2014р., не здійснив повної оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7651,51 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 7651,51 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7651,51 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 289,98 грн. та суми 3% річних у розмірі 67,01 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12 договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості.

Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Також, правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За поданим позивачем розрахунком, розмір пені та 3% річних становить 289,98 грн. та 67,01 грн. відповідно.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені у розмірі 289,98 грн. та 3% річних у розмірі 67,01 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення сум пені у розмірі 289,98 грн. та 3% річних у розмірі 67,01 грн., є доведеними.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ - 33278088) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ - 00131771) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 7651,51 грн. на розрахунковий рахунок: 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО - 352457.

3. Стягнути з комунального підприємства "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ - 33278088) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ - 00131771) суму 3% річних у розмірі 67,01 грн., суму пені у розмірі 289,98 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. на розрахунковий рахунок: 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО - 352457.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко