Ухвала

від 12.02.2014 по справі 872/14712/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2014 рокусправа № 804/6555/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач )

суддів: Юхименка О.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі №804/6555/13-а за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Агросервіс до: про:Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

14.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агросервіс (далі - ТОВ Агросервіс ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської Міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Дніпропетровська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 3-10/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/6555/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Агросервіс щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ НВФ Юса-Інтерстройсервіс за період лютий 2011р. податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до завищення податкового кредиту на суму 310702,00 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651520 від 19.04.2013р., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що зазначений у акті перевірки контрагент позивача, на момент укладення господарського договору та виконання сторонами за ним своїх зобов'язань, був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що угода була укладена свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідному звітному періоді позивачем формувалась податкова звітність та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000651520 від 19.04.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі №804/6555/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000651520 від 19.04.2013р. (суддя Кучма К.С.) /а.с. 109-111/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 119-122/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 13.06.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013р. у справі №804/6555/13-а здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі - Дніпропетровської МДПІ, правонаступником - Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Дніпропетровська ОДПІ) /а.с. 119-122, 127, 128, 129, 130/.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 135-141/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 13.06.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представники позивача та відповідача про годину, дату та місце розгляду справи у судовому засіданні повідомлені належним чином /а.с. 132/.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ Агросервіс , ідентифікаційний код 19428309, зареєстровано як юридична особа 03.11.1999р. Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області /а.с. 31/, та як платник податків, станом на дату підписання акту, перебуває на податковому обліку у відповідача, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування /а.с 32/, згідно статутних документів одним з основних видів діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, виробництво олії та тваринних жирів /а.с. 11-30, 33/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 01.04.2013р. по 05.04.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Агросервіс щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ НВФ Юса-Інтерстройсервіс за період лютий 2011р., за результатами якої було складено акт №366/222/19428309 від 10.04.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 59-65/ податковим органом було зроблено висновок про те, що позивачем порушено п. 198.6, пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 310702,00 грн., а саме за лютий 2011р. на суму 310702,00 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №366/222/19428309 від 10.04.2013р. податковим органом 19.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651520, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 310703,00 грн., у тому числі основний платіж - 310703,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн. /а.с. 80/.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач, роблячи висновок про порушення підприємством вимог податкового законодавства, посилався виключно на документи та інформацію, що стосується контрагента позивача, зокрема, податкова інформація з інформаційних баз органів державної податкової служби, матеріали акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №4557/225/33857907 від 29.10.2012р. (якою встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ НВФ Юса-Інтерстройсервіс та ТОВ Агросервіс за лютий 2011р.), хоча у самому акті податковим органом зазначається, які саме бухгалтерські та первинні документи були надані позивачем на відповідний запит відповідача, і саме на підставі даних відносно контрагента позивача податковим органом зроблено висновок щодо непідтвердженості реальності здійснення господарських відносин із ТОВ НВФ ЮСА-Інтерстройсервіс за лютий 2011р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено договір з контрагентом - ТОВ НВФ ЮСА-Інтерстройсервіс (на виготовлення та встановлення ангару), вказаний контрагент позивача під час укладення договору з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цим правочином був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу та під час судового розгляду даної адміністративної справи суду усі первинні документи за цим правочином, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок щодо реальності проведених позивачем господарських операцій.

Аналіз норм чинного податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента товарів та послуг, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту у перевіряємому періоді по операціям з вищезазначеним контрагентом є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 13.06.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі №804/6555/13-а - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 18.06.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко