Рішення

від 03.07.2014 по справі 910/8946/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8946/14 03.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ - 147"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цивільне Будівництво"

про стягнення 57 898,99 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Марченко Д.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛ - 147" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цивільне Будівництво" (надалі -відповідач) про стягнення суми боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 57 898,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду №21/12/12 на виконання робіт від 21.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

01.07.2014 р. представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив розмір позовних вимог на 4 453,82 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цивільне Будівництво" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛ - 147" укладено договір підряду №21/12/12, умовами якого передбачено, що позивач за завданням відповідача зобов'язався на свій ризик власними силами та засобами, з використанням власних ресурсів та ресурсів відповідача, у відповідності до проектної та робочої документації, затвердженої замовником, договірних цін, діючих будівельних норм і правил та у визначений договором строк виконати роботи на об'єкті - Офісно-житловий комплекс з підземно-наземним паркінгом по вул. Сергія Струтинського, 2 в Печерському районі міста Києва, а відповідач зобов'язався надати позивачу фронт робіт, проектну та робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 3.2. договору сторони домовилися, що загальна вартість робіт, що визначена сторонами у договорі становить 116 946,65 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що оплата робіт за цим договором здійснюється відповідачем за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами актів та довідок Ф№КБ-3 в строк до 10 - го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбаченому цим договором.

Згідно п. 12.1. договору передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок форми №КБ-3. Акти та довідки складаються позивачем та надаються відповідачу до 30-го числа звітного місяця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на суму 220 789,59 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані директорами підприємств та скріплені їх печатками, (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався не в повному обсязі, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 45 789,59 грн., що складається із заборгованості по акту за червень 2013 року в сумі 26 832,90 грн., відображеної в акті звірки станом на 31.12.2013 р. та заборгованості за актом за лютий 2014 року на суму 18 956,69 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 45 789,59 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 816,99 грн. - пені, 890,01 грн. - 3 % річних та 4 857,22 грн. - інфляційних втрат з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №21/12/12 від 21.12.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних будівельних робіт.

Однак відповідач не оплатив в повному обсязі виконані позивачем роботи, в результаті чого заборгував останньому 45 789,59 грн., доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договором підряду №21/12/12 від 21.12.2012 р., обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи в розмірі 45 789,59 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та повинен бути виконаний протягом 10 днів з дати підписання актів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №21/12/12 від 21.12.2012 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 789,59 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 890,01 грн. - 3 % річних та 4 857,22 грн. - інфляційних втрат за період з 11.08.2013 р. по 30.06.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, та встановив, що позивачем допущено помилку в визначенні обґрунтованих сум, заявлених до стягнення.

За розрахунком суду визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 889,07 грн. - 3 % річних та 4 741,63 грн. - інфляційних втрат за період з 11.08.2013 р. по 30.06.2014 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10 816,99 грн. пені за період з 11.08.2013 р. по 30.06.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що останнім було допущено помилку, оскільки пеню нараховано за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2 765,64 грн., розрахованої за період з моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та за період не більше 6 місяців з 11.08.2013 р. по 11.02.2014 р. та з 11.03.2014 р. по 30.06.2014 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 45 789,59 грн., інфляційних втрат у сумі 4 741,63 грн., 3% річних у розмірі 889,07 грн. та пені у сумі 2 765,64 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ - 147" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цивільне Будівництво" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 32, кв. 46, ідентифікаційний код - 37355328), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ - 147" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23, оф. 108, ідентифікаційний код - 23527626) 45 789 (сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. - заборгованості, 4 741 (чотири тисячі сімсот сорок одна) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп. - 3% річних, 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 64 коп. - пені та 1 587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн. 70 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 07.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.