Ухвала

від 01.07.2014 по справі 401/1042/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1778/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В. О.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

іменем України

01.07.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Гайсюка О.В., Фомічова С.Є.

за участю секретаря - Савченко Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Олдер» про розірвання договору оренди землі, за апеляційної скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє представник - ОСОБА_3, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 травня 2014 року

ВСТАНОВИЛА:

5 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПП «Олдер» про розірвання укладеного між нею і відповідачем договору оренди землі № 193/517 530 від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого у Світловодському відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 червня 2007 року за № 454. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником земельних ділянок № 517 і №530 площею 3,72 га та 3,43 га, відповідно, з кадастровими номерами 3552281200:02:000:0517, 3552281200:02:000:0530, які розташовані на території Глинської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Відповідно до договору оренди землі № 193/517 530 від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого Світловодським районним відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 червня 2007 року за № 454, земельні ділянки передані нею в оренду відповідачу строком на п'ятнадцять років. В супереч ст. 22 ЗК України, п. 3 ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» відповідачем проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки не розроблений, внаслідок чого протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованих земельних ділянок.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач, від імені якої діє її представник - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову. Скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких вказують на те, що норми права про обов'язкові розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь були прийняті після укладення договору оренди землі між сторонами по справі. Умовами цього договору не покладено на відповідача обов'язку розробки та затвердження такого проекту землеустрою. Позивач не допускав порушення обов'язків передбачених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» або ж істотного порушення умов договору оренди, а тому підстави для розірвання договору відсутні.

Сторони, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серія Р1 № 317389 від 30 липня 2001 року та серія Р1 № 330715 від 2 серпня 2002 року позивач являється власником двох земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельних ділянок № 517 площею 3,72 га з кадастровим номером 3552281200:02:000:0517 і земельної ділянки № 530 площею 3,43 га, кадастровий номер 3552281200:02:000:0530, які розташовані на території Глинської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Відповідно до договору оренди землі № 193/517, 530 від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого Світловодським районним відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 червня 2007 року за № 454, вказані земельні ділянки була передані позивачем по справі в оренду відповідачу строком на п'ятнадцять років.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Пунктом 38 укладеного між сторонами по справі договору встановлено, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, передбаченими ст. 141 ЗК України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином у справі позивач має довести факти невиконання відповідачем обов'язків, покладених на нього, як орендаря, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» або умовами договору чи інші передбачені законодавством підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Законом України від 4 червня 2009 року № 1443-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів", який набрав чинності з 1 серпня 2010 року, внесено зміни, зокрема, до ст. 22 ЗК України, яку доповнено новою частиною такого змісту: "4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель".

Крім того п. "і" ч. 1 ст. 211 ЗК України викладено в новій редакції згідно якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Цим самим Законом доповнено частиною третьою ст. 52 Закону України «Про землеустрій» відповідно до якої порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1134 від 02 листопада 2011 року.

Саме невиконанням відповідачем цих приписів законодавства обґрунтовує позивач свої вимоги про розірвання договору оренди землі.

Суд першої інстанції вірно вказав у рішенні про те, що станом на 27 вересня 2006 року, дату укладення договору оренди, в законодавстві були відсутні норми, встановлені Законом України від 4 червня 2009 року № 1443-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів".

Обов'язок орендаря, відповідача по справі, розробити та затвердити в установленому порядку проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель не передбачено ні ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ні умовами укладеного між сторонами по справі договору оренди.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 651, 783 ЦК України є безпідставним так, як спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом, яким являється Закон України «Про оренду землі».

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань та відсутність підстав для розірвання договору оренди землі.

Крім того, доводи позивача про те, що використання відповідачем його земельних ділянок без розроблення такого проекту загрожує погіршенням стану, збереженню земельної ділянки та родючість ґрунтів є лише припущенням позивача в той час, як пунктами 15, 16, 17, 21, 28 договору оренди передбачені умови використання об'єктів оренди за цільовим призначенням, збереження та повернення земельних ділянок, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, як позивач ОСОБА_2 не довела наявність фактів порушення відповідачем її прав, як орендодавця і власника земельної ділянки, з наявністю яких Закон або умови договору пов'язують виникнення у неї права вимагати розірвання договору оренди землі, то її вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а отже, відповідно до ст.308 ЦПК України, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якої діє представник - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суд набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: