Постанова

від 27.05.2014 по справі 823/1128/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року справа № 823/1128/14

16 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин О.В.,

за участю:

представника позивача - Мазур О.П. (за довіреністю),

представника відповідача - Ушанова О.В. (за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інжпроект-2» до державної екологічної інспекції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року до суду звернулось приватне підприємство «Інжпроект-2» з адміністративним позовом до державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 21.03.2014р. №98.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено здійснення без відповідного дозволу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та збереження відходів не у спеціально відведених місцях, на усунення яких був виданий оскаржуваний припис. Вважає припис незаконним з таких підстав.

Згідно з Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004р. №317, нормативи викидів встановлюються для теплосилових установок, номінальна потужність яких перевищує 50МВт., однак номінальна потужність наявних у позивача газового котла складає 34 КВт (0,034МВт) та твердопаливного котла - 20 КВт(0,02МВт), а металообробне устаткування та фарбувальна камера використовуються обмежено, тому контролю за викидами не потребують.

Щодо взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, то перевіркою не встановлено, що фактичні викиди від зазначеного устаткування рівні або перевищують порогові значення за будь-якими речовинами, наведеними у додатку 1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002р. №177.

Щодо відсутності місць для зберігання відходів, то позивач здійснює господарську діяльність з проектування і виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим можуть утворюватися лише побутові відходи та будівельне сміття, які вивозяться спеціалізованими організаціями за домовленістю. Місця для зберігання люмінесцентних ламп не потрібні, оскільки такі відходи у господарській діяльності позивача не утворюються. Місця для зберігання батарей свинцевих відпрацьованих, матеріалів фільтрувальних та обтиральних, масел та мастил моторних, шин зношених не потрібні, оскільки обслуговування транспортних засобів здійснюється у спеціалізованих салонах. Місця для зберігання макулатури та твердих побутових відходів також не потрібні, оскільки їх вивезення здійснюється за договорами зі спеціалізованими організаціями.

У судовому засіданні представник позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у письмових запереченнях зазначив, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання. При цьому відповідно до Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.02.1995р. №7 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.1995р. за №61/597, стаціонарним джерелом забруднення атмосфери є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. При перевірці було встановлено, що позивач здійснював експлуатацію побутового газового котла, що використовується для обігріву адмінприміщення по вул. Коломенська, 4а, твердопаливного котла на дровах по вул. Залізняка, 6а, металообробних верстатів - одного заточного, двох сверлильних, одного токарного, що знаходяться на території складів у механічній майстерні, фарбувальну камеру та гільйотину (прес-ножиці) для різки металу, які є стаціонарними джерелами забруднення атмосфери, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до ст.ст. 10,17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи,організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати інструментально-лабораторний контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел. Також відповідно до ст. 31 вказаного Закону державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та стан атмосферного повітря; види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря. Для визначення необхідності постановки (зняття) на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря позивачу необхідно було звернутися з відповідним листом до Міністерства екології та природних ресурсів для отримання відповіді.

Також лампи відпрацьовані люмінесцентні, батареї свинцеві відпрацьовані, матеріали фільтрувальні та обтиральні, масла та мастила відпрацьовані, шини зношені, макулатура паперова та тверді побутові відходи зберігались не у спеціально відведених місцях для тимчасового зберігання відходів відповідно до їх агрегатного стану та класів небезпеки, що є порушенням ст. 33 Закону України «Про відходи», Державних санітарних правил та норм 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту, «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення» ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999р. №29.

Ст. 17 Закону України «Про відходи» передбачає обов'язок суб'єкта господарської діяльності на основі матеріально-сировинних балансів виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, зберігаються, обробляються, утилізуються знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність, однак вказані вимоги позивачем не виконувались.

Оскільки припис винесений з метою усунення вказаних порушень, підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної екологічної інспекції у Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами приватного підприємства «Інжпроект-2», код ЄДРПОУ 14208158, що знаходиться в м. Умань, по вул. Коломенська, 4а, за місцем здійснення господарської діяльності м. Умань, вул. Залізняка, 6а та вул. Володарського, 9, за результатами якої складено акт від 20.03.2014р.

Вказаним актом перевірки встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність по будівництву житлових і нежитлових будівель, інжинірингу, геології та геодезії, технічного консультування у цих сферах. У позивача утворюються наступні види відходів: лампи люмінесцентні відпрацьовані, акумулятори (батареї) свинцеві відпрацьовані, матеріали фільтрувальні та обтиральні зіпсовані, масла та мастила моторні відпрацьовані, шини зношені, тверді побутові відходи, макулатура паперова та картонна, брухт чорних металів, стружка металева на майданчику по вул. Залізняка, 6а; приміщення складу опалюється котлом на твердому паливі - дровах; наявна майстерня із металообробними верстатами (один заточний, два свердлильних, один токарний), фарбувальна камера, гільйотина (прес ножиці для різки металу). Також опалення адмінприміщення здійснюється газовим котлом PRAIM HT.

За висновком перевірки викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються без відповідного дозволу, внаслідок чого порушено ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відсутня декларація про утворення відходів, внаслідок чого порушено ст.ст. 17, 32 Закону України «Про відходи» та постанову Кабінету Міністрів України №128 від 03.08.1998р.; на території підприємства виявлено зберігання відходів, внаслідок чого порушено ст. 17 Закону України «Про відходи» та відсутні спеціально відведені місця для тимчасового зберігання відходів, внаслідок чого порушено ст. 33 Закону України «Про відходи».

На підставі акта перевірки від 20.03.2014р. відповідачем винесено припис від 21.03.2014р. №98, згідно з яким позивачу приписано: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювати на підставі відповідного дозволу з дня отримання припису (пункт 1); отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до 21.05.2014р. (пункт 2); здійснювати контроль за складом та обсягом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з дня отримання припису (пункт 3); вирішити питання щодо постановки підприємства на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря після отримання дозволу на викиди (пункт 3); здійснити інструментально-лабораторний контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел до 10.04.2014р. (пункт 5); складати та звітуватись по формі « ТП (повітря) згідно встановлених термінів (пункт 6); призначити наказом по підприємству відповідальну особу у сфері поводження з відходами до 10.04.2014р. (пункт 7); забезпечити складання і подання статистичної звітності по формі №1-відходи згідно встановлених термінів (пункт 8); вести первинний облік відходів та пакувальних матеріалів і тари в журналі за встановленою формою №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» з дати отримання припису (пункт 9); визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища до 21.04.2014р. (пункт 10); здійснювати заходи щодо максимальної передачі відходів їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів з дати отримання припису (пункт 11); зберігання відходів здійснювати відповідно до вимог екологічної безпеки з дати отримання припису (пункт 12); розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами на 2014 рік до 10.04.2014р. (пункт 13); здійснити моніторинг місць утворення, зберігання відходів до 10.04.2014р. (пункт 14); не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія з дати отримання припису (пункт 15); подавати декларацію про утворення відходів через дозвільний центр та центр надання адміністративних послуг до облдержадміністрації згідно встановлених термінів (пункт 16).

Відповідно до абз. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 1602.1992р. №2707-Х11 (у подальшому - Закон №2707) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п. 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 7 від 10.02.95 р.).

Згідно з ч. 9 ст. 11 Закону №2707 дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1780, п. 7 якого передбачає, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

За змістом вказаних норм дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видається лише на устаткування, для якого передбачені нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин.

Згідно з Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, що затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004р. № 317 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.09.2004р. за №1102/9701, такі нормативи повинні бути розроблені на теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Відповідно до наданих позивачем керівництва з експлуатації апарата опалювального твердопаливного водогрійного виробництва «Красилівський агрегатний завод» його номінальна потужність становить 20 КВт (0,02МВт), та згідно з керівництвом по експлуатації та монтажу настінного газового конденсатного котла PRIME HT його номінальна потужність становить 34 КВт (0,034 МВт). Таким чином, наявні у позивача твердопаливний та газовий котли не відносяться до типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім цього, не передбачені вказаним Переліком і металообробні верстати, фарбувальна камера та гільйотина (прес-ножиці) для різки металу.

Відповідно до п. 8 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1780, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел розробляються заінтересованими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, і затверджуються Мінприроди.

На час розгляду справи нормативи граничнодопустимих викидів в атмосферне повітря на наявне у позивача обладнання не встановлені.

За відсутності вказаного обладнання у переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел та затверджених Мінприроди нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря законодавчо не передбачено. Відтак, вимоги припису щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі дозволу (п.1 припису) та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.2 припису) не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 7 Закону №2702 з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря встановлюються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел.

Також відповідно до ст. 9 Закону № 2702 для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел.

Ст. 10 Закону №2702 передбачає обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Таким чином, вказані обов'язки встановлені з метою дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами та нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел.

Оскільки нормативи граничнодопустимих викидів в атмосферне повітря на наявне у позивача обладнання не встановлені, позивач не зобов'язаний здійснювати контроль за складом та обсягом забруднюючих речовин (п. 3 припису) та інструментально-лабораторний контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря (п. 5 припису) вказаним обладнанням.

Щодо здійснення інструментально-лабораторного контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами (п. 5 припису), то при проведенні перевірки наявність транспортних засобів у позивача не встановлена.

З огляду на зазначене вимоги припису в цій частині є незаконними.

Відповідно до ст. 31 Закону №2702 державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають: об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря; види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. N 1655, згідно з яким державний облік включає: взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах (п. 3 вказаного Порядку).

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держстатом; для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку на об'єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищення газів, виконання заходів, пов'язаних із зменшенням обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На підставі зазначеної документації складається державна статистична звітність, яка в установленому порядку надається територіальним органам Держстату за місцезнаходженням стаціонарного джерела викиду. Форми і строки надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації затверджуються Мінприроди за погодженням з Держстатом, а форми державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря - Держстатом за погодженням з Мінприроди.

П. 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 р. N 177 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 травня 2002 р. за N 445/6733 передбачено, що узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:

- об'єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1);

- видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

При цьому потенційним викидом є максимальний загальний обсяг викидів забруднюючої речовини із стаціонарних джерел при роботі підприємства в режимі номінального навантаження технологічного обладнання, що передбачається проектно-кошторисною документацією.

Відповідачем не доведено, що у позивача наявні критерії для взяття його на державний облік, відтак, не доведено обов'язок позивача вирішити питання щодо його постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно п. 5 Порядку № 1655 державна статистична звітність ведеться лише на об'єктах, взятих на державний облік, тому припис в цій частині (пункти 4, 6) є незаконним.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. №187/98-ВР.(у подальшому - Закон №187) відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.

Таким чином, відходами є будь-які речовини та матеріали, які утворилися або в процесі виробництва, або в процесі споживання і передбачені Державним класифікатором відходів.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії та надання послуг технічного консультування у цих сферах.

Разом з цим, Класифікатором відходів ДК 005-96, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 р. N 89, відходи будівельних робіт, що утворюються під час будівельних робіт, знесення будівель і споруд, віднесені до групи 45 КВЕД, при цьому відходи, які встановлені при проведенні перевірки, а саме: лампи люмінесцентні, батареї свинцеві відпрацьовані, матеріали фільтрувальні та обтиральні, масла та мастила моторні відпрацьовані, шини зношені, макулатура паперова, тверді побутові відходи, не передбачені. Таким чином, вказані відходи не є відходами, що утворюються у позивача внаслідок виробництва.

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначені ст. 17 Закону №187, яка передбачає, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;

ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №187 система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Порядок первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари визначений Інструкцією щодо заповнення типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 р. N 342 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 р. за N 824/15515, відповідно до п. 1.4 якої облік відходів і упаковки за типовою формою N 1-ВТ рекомендується проводити на паперових або електронних носіях за кожним технологічним процесом, окремою операцією, одиницею устаткування, де утворюються відходи і використовується упаковка.

Згідно з п. 2.2 вказаної Інструкції при заповненні реквізитів у заголовку типової форми N 1-ВТ код основного чи додаткового виду економічної діяльності, яка здійснюється цим підрозділом, наводиться з Державного класифікатора ДК 009:2005 Класифікація видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 N 375. Зазначений код виду економічної діяльності має збігатися з одним з кодів (основним чи додатковим) довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Код і найменування виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, наводяться відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. У разі відсутності виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до цієї Інструкції його найменування визначається за чинним нормативним документом (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ). У разі відсутності будь-якого НД у заголовку типової форми N 1-ВТ указується найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо за документацією підприємства, наприклад, технологічний процес виготовлення шпону струганого, операція розпилювання кряжів на ванчоси; технологічний процес фасування олії, операція виготовлення PET-пляшки.

Згідно з п. 2.3 вказаної Інструкції у графі 1 послідовно вказуються найменування відходів, які утворюються у процесі виробництва (надання послуг), упаковки, що використовується для пакування продукції чи виробничих потреб (якщо упаковка вже не може бути використана за призначенням, її відображають як відходи упаковки).

Перелік виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) передбачений додатком №2 до вказаної Інструкції.

Таким чином, первинний облік відходів ведеться лише у випадку їх утворення внаслідок технологічного процесу з виготовлення продукції.

Оскільки позивач не здійснює технологічні процеси, які призводять до утворення відходів, встановлених під час перевірки, а відходи від здійснення будівельної діяльності при проведенні перевірки не встановлені, він не зобов'язаний вести їх первинний облік, подавати статистичну звітність, визначати їх склад і властивості та подавати декларацію про утворення відходів, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з утворенням відходів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 187 - побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Згідно ст. 35 1 Закону №187 власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Судом встановлено, що вивезення твердих побутових відходів здійснюється позивачем відповідно до договору №181, укладеного з Уманським комунальним підприємством «Комунальник», а вивезення автомобільних радіаторів, макулатури, склобою, зношених шин здійснюється відповідно до договору на купівлю вторсировини №119 від 03.01.2014р., укладеного з ПП «Вторма».

Таким чином, припис щодо здійснення заходів по максимальній передачі відходів їх іншим споживачам або підприємствам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (пункт 11) є безпідставним.

Пунктом 15 припису зобов'язано позивача не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Разом з цим, при проведенні перевірки такі види відходів не встановлені, у зв'язку з чим вказаний пункт припису є безпідставним.

Ст. 29 Закону №187 передбачає, що з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

Щодо моніторингу місць утворення та видалення відходів (пункт 14 припису), то у позивача не утворюються відходи, передбачені Класифікатором відходів ДК 005-96, відтак, вказаний припис є незаконним.

Згідно ст. 33 Закону №187 зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Таким чином, вимоги щодо зберігання відходів встановлюються лише для відходів, передбачених державним класифікатором відходів.

Оскільки такі відходи, а саме передбачені класом 45 Класифікатора відходів ДК 005-96, у позивача не встановлені, припис в цій частині (пункт 12) є безпідставним.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність та обгрунтованість припису від 21.03.2014р. №98, тому він підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21 березня 2014 року № 98.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Інжпроект-2» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Коломенська, 4а, ідентифікаційний код 14208158) 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Інжпроект-2» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Коломенська, 4а, ідентифікаційний код 14208158) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок зайво сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 16 червня 2014 року.

Суддя А.В. Руденко