Рішення

від 07.07.2014 по справі 242/1358/14-ц

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1358/14-ц

Провадження № 2/242/537/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Моцного О.С.,

за участі секретаря Відонової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовною заявою Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання батька в пансіонаті, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7754,06 грн. за утримання батька на користь пансіонату, виселити ОСОБА_2 з Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Семський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» (далі - КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці»).

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно заяви ОСОБА_2 від 11.07.2012року про його влаштування до КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» та заяви його сина ОСОБА_1 від 10.07.2012року про гарантію 100% оплати за перебування його батька в пансіонаті, колегія головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної адміністрації вирішила: дати погодження на влаштування до КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» на платне утримання ОСОБА_2 з видачею путівки. 31.08.2012року видана путівка за № 121 на ім'я ОСОБА_2 26.08.2012 року був укладений договір за № 16 між ОСОБА_1 та позивачем про влаштування до пансіонату ветеранів війни та праці ОСОБА_2 на умовах 100% оплати за перебування у пансіонаті. Умови договору відповідач в повному обсязі не виконує з травня 2013 року, чим порушує норми статті 526 ЦК України. Позивач вказує, що відповідно до пункту 2.2. Договору відповідач має здійснювати щомісячну попередню оплату на наступний місяць до 20-го числа поточного місяця, але ця умова ним не виконується. Часткове відкодування за своє перебування в пансіонаті здійснює сам ОСОБА_2 і за період з 12.08.2013року по 31.03.2014року ним сплачено 12670,00 грн. Станом на 01.04.2014року борг за Договором становить 21965,57грн. За рішенням Селидівського міського суду від 22.11.2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто витрат на утримання батька в пансіонаті в сумі 14211,51грн. Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 7754 грн.06 коп. та виселити ОСОБА_2 з пансіонату.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про зміну ціни та предмета позову, в якій зазначив, що станом на 01.06.2014року збільшився розмір заборгованості за утримання позивачем батька відповідача, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь пансіонату заборгованість у сумі 24397,86грн., а також зобов'язати відповідача забрати з КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» ОСОБА_2 за місцем свого постійного проживання.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку повідомлений належним чином, надав суду заяву, у якій просив провести розгляд справи в його відсутність. Також надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що за наявності судового рішення про стягнення боргу в сумі 14211,51грн. неприпустиме стягнення цього ж боргу вдруге, вимоги про стягнення боргу є безпідставними, оскільки дія договору № 16 від 26.08.2012року припинилась 31.12.2013року, після цього новий договір між сторонами спору не укладався. Крім цього зазначив, що до закінчення строку дії Договору № 16 відповідачем було направлено позивачу повідомлення-заперечення з приводу продовження договору ще у зв'язку з набуттям ОСОБА_1 статусу непрацездатної особи, оскільки з 15.08.2013року відповідачу призначено пенсію за віком. Посилаючись на Типове положення «Про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат для ветеранів війни тапраці», а також дотримання відповідачем вимог позивача і Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної держадміністрації з приводу надання документів на підтвердження непрацездатності ОСОБА_1 та відповідної заяви, зазначив про наявність правових підстав для утримання ОСОБА_2 за рахунок повного державного забезпечення. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 26 серпня 2012 року між КУСОР Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці в особі директора Микитенко О.К. (Надавач послуг, далі - позивач) і ОСОБА_1 (Замовник, далі - відповідач) укладений договір № 16 про влаштування до пансіонату на умовах 100% оплати замовником на утримання в Пансіонаті ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 2.2. цього Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати щомісячно подальшу попередню оплату на наступний місяць до 20-го числа поточного місяця. Оплата проводиться до 20-го числа місяця, наступного за кварталом з урахуванням фактичних витрат на утримання підопічного згідно розрахунку позивача за попередній квартал (п. 2.3. Договору).

Пункт 5.1. містить умову, згідно якій Договір набирає чинності з дня його підписання і дійсний до 31 грудня 2012 року. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін не має заперечень зі зміною розрахунків витрат на утримання підопічного, виходячи з бюджетних призначень наступного року.

Путівкою Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної адміністрації за № 121 від 31.08.2012 року ОСОБА_2 направлено до будинку-інтернату для пристарілих, що розташований за адресою: м.Суми, вул.Ковпака, 20 за умови 100% оплати відповідачем.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 листопада 2013 року у справі № 242/4194/13-ц з ОСОБА_1 на користь КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» стягнуто витрати на утримання батька в пансіонаті у сумі 14211,51 грн. Ця заборгованість утворилась за ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2013 року. Судове рішення від 22.11.2013року є остаточним, оскільки набрало законної сили 04 грудня 2013 року.

За довідкою-розрахунком заборгованості за утримання ОСОБА_2 № 02/496, складеної позивачем 06.05.2014року, станом на 01.06.2014року нараховано за утримання підопічного з 31.08.2012року по 31.05.2014року - 71465,38грн., сплачено відповідачем з 23.08.2012року по 31.05.2014року - 32047,52грн. (у тому числі за рішенням суду - 3245,00грн.), сплачено підопічним ОСОБА_2 згідно його заяви з особистої пенсії до каси пансіонату за період з 12.08.2013року по 31.05.2014року - 15020,00грн. Заборгованість за платником ОСОБА_1 станом на 01.06.2014року становить 24397,86грн.

А отже, з довідки-розрахунку заборгованості станом на 01.06.2014року від 06.05.2014року № 02/496 вбачається, що у розрахунок боргу позивачем включено витрати на утримання підопічного в пансіонаті, що стягнуті з ОСОБА_1 за рішенням Селидівського міського суду у справі № 242/44194/13-ц від 22.11.2013року.

Згідно довідки позивача про вартість утримання підопічного ОСОБА_2 з 01.01.2013року, вартість утримання за місяць становить 3351,32 грн.

Листом від 05.08.2013року № 03-02/614 КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» повідомив ОСОБА_1 про необхідність зібрати пакет документів для переводу ОСОБА_2 на державне утримання у зв'язку із виходом відповідача на пенсію.

Листом від 06.08.2013року № 05/1017 Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації зазначає, що у разі виходу на пенсію, ОСОБА_1 буде належати до категорії осіб, які втратили працездатність, і, на підставі його особистої заяви та підтверджуючого документу (довідки Пенсійного фонду України про призначення пенсії) Департамент соціального захисту населення приймає рішення про переведення ОСОБА_2 на повне державне утримання у Сумському геріатричному пансіонаті для ветеранів війни і праці.

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області від 25.06.2014року №1165, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 15.08.2013року, розмір призначеної пенсії склав 1053,20грн., з наступним підвищенням до 1985,08грн.

Факт звернення відповідача із заявою про переведення його батька на державне утримання у зв'язку із набуттям статусу непрацездатної особи підтверджується відповіддю Департаменту соціального захисту населення від 11.02.2014року № 01/637-10. Цей факт не оспорюється позивачем.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Перевіривши доводи позову та заперечень проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

За правовою конструкцією, визначеною у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З огляду на зміст умов Договору сторін, передбачених у пунктах 5.1., 5.2., цей договір не є безстроковим, оскільки сторонами погоджено його пролонгацію на наступний рік, тобто рік, що слідує за роком, у якому його було укладено між сторонами.

Аналіз умов договору сторін та змісту зазначених правових норм дозволяє суду прийти висновку, що Договір між сторонами спору від 26.08.2012року є закінченим 31 грудня 2013 року.

За загальним правилом закінчення строку договору припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії договору.

Тому за правилами, встановленими статтею 631 ЦК (частина 4), з моменту закінчення строку Договору від 26.08.2012року, зобов'язання відповідача вважаються припиненими.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не надані докази на підтвердження договірних правовідносин з відповідачем у 2014 році, суд вважає, що вимоги КУСОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» про стягнення заборгованості за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року є безпідставними.

Разом із цим, суд звертає увагу, що закінчення строку Договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості, що утворилась під час його дії.

При визначенні періоду зобов'язань відповідача та розміру витрат, пов'язаних з утриманням підопічного, що винен ОСОБА_1 пансіонату, суд враховує таке.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на те, що у розрахунок боргу позивачем включено заборгованість, що утворилась станом на 01.11.2013року у сумі 14211,51 грн., яку стягнуто з ОСОБА_1 судовим рішенням, що має виконуватись за Законом України «Про виконавче провадження», вимога позивача з приводу стягнення боргу в цій частині суперечить конституційному принципу, задекларованому у статті 61 Конституції, а отже не може бути задоволена.

За таких обставин, суд приходить до переконання про задоволення вимог позивача у частині його витрат на утримання підопічного за період часу, що слідує за періодом, за який відбулось стягнення, і, до закінчення дії Договору, тобто з 01.11.2013року по 31.12.2013року. Сума витрат позивача на утримання підопічного за цей період складає 6702,64 грн., виходячи з такого: 3351,32 грн. х 2 місяці, де, 3351,32грн. - вартість утримання за місяць з 01.01.2013року за довідкою позивача.

Разом із цим, ця сума належить зменшенню на суму відшкодування, проведену підопічним ОСОБА_2 до каси пансіонату на підставі його заяви від 06.12.2013року у розмірі 1300,00грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 20 від 12.12.2013року.

З огляду на це, заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилась під час дії Договору № 16 від 26.08.2012року, становить 5402 (п'ять тисяч чотириста дві) грн. 64 коп., виходячи з такого розрахунку: 6702,64 грн. (вартість утримання з 01.11. по 31.12.2013року) - 1300,00грн. (оплата ОСОБА_2 згідно його заяви з особистої пенсії).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача забрати ОСОБА_2 за місцем свого постійного проживання суд зазначає наступне.

Нормативним актом, яким регулюються умови приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату, є Типове положення «Про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці», затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001року № 549 (зареєстрований в Мінюсті України 29.01.2002року за № 66/6354).

Відповідно до пункту 3.1. Типового положення «Про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» до будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.

Згідно з пунктом 3.4. цього положення, як виняток, до будинку-інтернату можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити.

Таким чином, аналізуючи зміст зазначених норм у співвідношенні із встановленими обставинами, суд погоджується і вважає доведеними доводи відповідача стосовно наявності правових підстав для утримання ОСОБА_2 за рахунок повного державного забезпечення, оскільки відповідач з 15.08.2013року набув статусу особи, що втратила працездатність, і, звернувся у зв'язку з цим фактом до позивача із відповідною заявою.

Крім того, пунктом 3.21. Типового положення визначаються умови і порядок відрахування підопічного з будинку-інтернату, за яким відрахування здійснюється згідно з наказом по установі: за особистою заявою підопічного і на підставі довідки про наявність у нього житлової площі або письмової згоди родичів про можливість його утримувати і забезпечувати їх догляд; при встановленні інвалідам першої або другої груп, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку, третьої рупи інвалідності. Під час відрахування з будинку-інтернату підопічному видається закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери та ін.), які зберігалися в будинку-інтернаті, а також довідка із зазначенням терміну перебування в даній установі (пункт 3.22).

А отже, за змістом цієї норми, відрахування підопічного з пансіонату можливе лише за наявності сукупності певних підстав, чітко визначених Типовим положенням для цього.

Таких підстав у їх сукупності, судом не встановлено.

Тому, вимоги КУСОР Сумський геріартричний пансіонат для ветеранів війни та праці про зобов'язання відповідача забрати батька за місцем свого постійного проживання не ґрунтуються на нормах, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у пропорційному відношенні до задоволених позовних вимог у розмірі 54 грн. 13 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 631, 598 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання батька в пансіонаті - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» (р/р 35416001019285 ГУДКСУ у Сумській області, код ЄДРПОУ 22980097, МФО 837013) витрати на утримання батька в пансіонаті у сумі 5402 (п'ять тисяч чотириста дві) грн. 64 коп.

У решті позовних вимог Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» (р/р 35416001019285 ГУДКСУ у Сумській області, код ЄДРПОУ 22980097, МФО 837013) судовий збір у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 13 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя