Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/10934/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/10934/14 02.07.14 За позовом             Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" до                            Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" про                         стягнення 56047,25 грн. Суддя  Гулевець О.В.   Представники сторін : Від позивача:                    не з'явився Від відповідача:          не з'явився У судовому засіданні 02.07.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач – Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" про стягнення 56047,25 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. порушено провадження у  справі № 910/10934/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014р. 17.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" надійшли документи по справі. Представник позивача – Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" в судовому засіданні 18.06.2014р. надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" в судове засідання 18.06.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача. Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. В матеріалах справи наявний витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в якому зазначено, що поштове  відправлення №0103029892303, не було вручене під час доставки 14.06.2014р., причину можна  з'ясувати в указаному об'єкті поштового зв'язку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. розгляд справи №910/10934/14 відкладено на 02.07.06.2014р. 23.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" надійшли документи по справі. Представник позивача – Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" судове засідання 02.07.2014р. не з'явився. Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" в судове засідання 02.07.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача. В матеріалах справи наявний витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в якому зазначено, що поштове  відправлення №0103030348412, не було вручене під час доставки 14.06.2014р., причину можна  з'ясувати в указаному об'єкті поштового зв'язку. Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 02.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України. Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ: 14.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України", змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллюр" (підрядник, відповідач) укладено Договір  підряду № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 на виконання  робіт "під ключ"  з будівництва базової станції С ZHT POPMUX, за адресою: Житомирська обл., м. Попільня, вул. Радянська, 1 (далі – Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов Договору виконання комплексу робіт "під ключ" з будівництва базової станції БС С ZHT POP 0651, за адресою Житомирська обл., м. Попільня, вул. Радянська, 1 замовника, в обумовлені Договором та додатками строки і ліквідацію можливих недоліків та дефектів в роботах, що  виникли з вини підрядника та були виявлені замовником протягом гарантійних строків. Також, 14.12.2007р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору. Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість видів  робіт згідно п. 1.2. є фіксованою та встановлюється згідно Додатку №1 до Договору (Кошторис на виконання робіт), становить 116900,00 грн. в т.ч. ПДВ. Згідно з п. 3.3. Договору, оплата робіт за Договором здійснюється замовником шляхом банківського переказу відповідних сум коштів на банківський рахунок підрядника наступним чином: 50% вартості робіт сплачується підряднику замовником, як авансовий платіж протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання Договору; 30% вартості робіт сплачується підряднику замовником протягом 10 (десяти) банківських днів після завершення будівельно-монтажних робіт, передачі проектної та виконавчої документації, попереднього погодження СЕС по місцю встановлення базової станції; 20% вартості робіт сплачується підряднику замовником після отримання ним Акту комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій, санітарного паспорту та після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт. Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт в 3-х денний термін з дня надходження коштів передплати на розрахунковий рахунок підрядника та закінчити будівельно-монтажні роботи на протязі 30 діб. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що на виконання умов Договору, позивач платіжними дорученнями №71225U02IG від 25.12.2007 року та № 8012U03YC від 25.01.2008 року у якості авансу перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 72  994,50 грн., проте, відповідач, в порушення своїх зобов'язань роботи визначені Договором не виконав. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 року до Договору  підряду № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 від 14.12.2007р. сторони дійшли згоди про припинення дії договору та про повернення відповідачем отриманого від позивача авансу в загальному розмірі 72  994,50 грн. Листами вих. № 15/1 від 15.09.2010 року та від 01.02.2012 року відповідач гарантував повернення грошових коштів позивачу у строк до 31.11.2010 року та до 31.11.2012 року відповідно. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості авансу, відповідач виконав частково, повернувши частково грошові кошти на загальну суму 23 544,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3197 від 25.11.2013р., №2746 від 09.03.2011р., №2937 від 20.12.2011р., №3128 від 15.04.2013р. Таким чином, розмір авансу, що підлягає поверненню позивачу складає  49 450,00 грн. (72  994,50 - 23 544,50). Позивач, стверджує, що у зв'язку припиненням дії Договору підряду № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 від 14.12.2007р. згідно Додаткової угоди № 2 від 31.03.2008 року до даного Договору, грошові кошти у розмірі 49450,00 грн. підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті у відповідності до ст. 1212 ЦК України,. Також, позивачем на підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України, ст. 536 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України, нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6597,25 грн. Враховуючи вищевикладене, Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" звернувся до суду з позовом  до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" про стягнення 49450,00 грн. та 6597,25 грн. – відсотків за користування чужими грошовими коштами, а всього: 56047,25 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Як підтверджено матеріалами справи між сторонами укладено Договір підряду від 14.12.2007р. № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 на виконання робіт "під ключ"  з будівництва базової станції С ZHT POPMUX, за адресою: Житомирська обл., м. Попільня, вул. Радянська, 1. Спір у даній справі виник внаслідок не повернення відповідачем авансу, у зв'язку з чим, оскільки дію Договору підряду від 14.12.2007р. № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 припинено Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 року до даного Договору, то грошові кошти у розмірі 49450,00 грн. є  безпідставно набутими та, у відповідності до ст.1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачу. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 року до Договору  підряду № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 від 14.12.2007р. сторони дійшли згоди про припинення дії даного  Договору та Додаткової угоди №1 від 14.12.2007р. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Таким чином, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-88цс13 від 02.10.2013р. Враховуючи вищевикладене та те, що згідно з Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 року до Договору підряду від 14.12.2007р. № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 даний Договір припинився, то внесені позивачем на підставі Договору спірні кошти у розмірі 49450,00 грн. як аванс, у зв'язку з припиненням дії договору підлягають поверненню, оскільки підстави знаходження у відповідача цієї суми – відпали. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів повернення спірної грошової суми в розмірі 49450,00 грн. не надав. З огляду на вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 49450,00 грн. Щодо позовних вимог позивача про стягнення 6597,25 грн. – процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України, ст. 536 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до п. 6.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Згідно з п. 6.2. вищевказаної постанови, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Згідно з ч. 6   ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Разом з тим, проценти, зазначені у статті 536 ЦК є відмінними від штрафних санкцій визначені в ч. 6   ст. 231 Господарського кодексу України. Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивач здійснив нарахування відсотків за користування чужими коштами відповідно до ч. 6   ст. 231 Господарського кодексу України, в той час як положення ч. 6 ст. 231 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. Враховуючи вищевикладене та те, що Договором підряду від 14.12.2007р. № Р-01/С ZHT POPOMUX/291007 сторонами не визначено відповідальності відповідача за  користування чужими коштами у вигляді процентів згідно з ст. 536 ЦК України та не визначено розміру таких процентів, позовні вимоги про стягнення з відповідача  відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6597,25 грн. визнаються судом безпідставними та задоволенню не підлягають. Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"  частково. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр" (02068,  м. Київ, вул. Княжий затон, будинок 4, приміщення № 290, код ЄДРПОУ 32912804) на користь Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154,  м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, код ЄДРПОУ 22599262) 49450 (сорок дев'ять тисяч  чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) грн. 95 коп. – судового збору. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 4.          В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено:  07.07.2014р. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець