Постанова

від 03.07.2007 по справі 4-27/2007

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

4-27/2007

4-27/2007

ПОСТ

АНОВА

3 липня 2007 року                                                                                              м.  Сімферополь

Суддя

військового суду Сімферопольського гарнізону СЕНЬКО М. Ф. при секретарі

Бордуленко М. Ю.,  за участю прокурора

Антоненка В.Ю.,  підозрюваного ОСОБА_1 та

захисника-адвоката ОСОБА_2,  розглянувши

скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого військової прокуратури

Сімферопольського гарнізону від 11 червня 2007 року про порушення відносно

нього кримінальної справи за ознаками злочину, 

передбаченого  ст.  358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 червня

2007 року старшим слідчим військової прокуратури Сімферопольського гарнізону

відносно ОСОБА_1 було

порушено кримінальну справу за ознаками злочину,  передбаченого 

ст.  358 ч.3 КК України.

Відповідно

до даної постанови ОСОБА_1 ставиться в вину те, 

що він маючи на меті ухилитись від призову на військову службу подав до

Білогірського військового комісаріату фіктивну довідку про навчання у вищому

учбовому закладі,  що надавала йому право

на відстрочку від призову.

ОСОБА_1,  не погоджуючись з постановою,  26 червня 2007 року подав до суду

скаргу,  згідно з якою просив скасувати

постанову та винести постанову про відмову в порушенні відносно нього

кримінальної справи по  ст.  358 ч.3 КК України.

В своїй

скарзі,  як це вбачається з її

тексту,  ОСОБА_1 наводить,  що

оскаржувана

постанова

не має під собою достатніх даних які б вказували на вчинення ним злочину,  а також звертає увагу на те,  що кримінальна справа відносно нього за

вчинення інкримінованих дій не могла бути порушена в силу  ст.  6

ч.4 КПК України в наслідок акту амністії, 

оскільки він підпадає під коло осіб визначених  ст.  1

п. б Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року,  щодо яких усувається можливість застосування

покарання за вчинене діяння.

8      судовому засіданні заявник та

його захисник підтримали скаргу в повному обсязі і в

її обґрунтування послались на доводи викладені в скарзі.

Прокурор

заперечив проти скарги і пояснив,  що у

слідчого під час винесення постанови відносно ОСОБА_1було достатньо даних, 

що вказували на те,  що саме ця

особа вчинила злочин. Крім того прокурор пояснив,  що слідчим не порушувались вимоги  ст.  6

п. 4 КПК України,  оскільки дана норма

закону,  на його думку,  може застосовуватись лише судом під час

розгляду кримінальної справи.

Вислухавши

сторони та дослідивши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1приходжу до

висновку,  що скарга підлягає задоволенню

за таких підстав.

9      червня 2007 року набув чинності

Закон України „Про амністію" від 19 квітня цього

ж року (далі Закон).

Відповідно

до  ст. 

6 Закону особи які під падають під дію 

ст.  1 Закону,  кримінальні справи стосовно яких перебувають

в провадженні органів дізнання, 

досудового слідства чи суду,  але

не розглянуті судами або розглянуті,  але

вироки не набрали законної сили,  про

злочини,  вчинені до набрання чинності

цим Законом,  підлягають звільненню від

кримінальної відповідальності.

 Ст.  17

встановлено,  що Закон підлягає виконанню

протягом трьох місяців,  з дня набрання

ним чинності.

Аналіз

даних норм дозволяє прийти до висновку, 

що Закон України „Про амністію", 

на час його дії,  усуває

можливість застосування покарання за діяння вчинені особами,  що підпадають під  ст.  1

цього закону,  якщо ці діяння були

вчинені до набрання ним чинності.

Під коло

таких осіб,  зокрема,  підпадають особи,  не позбавлені батьківських прав,  які на день набрання чинності Законом мають

дітей,  яким не виповнилось 18 років,  які вчинили умисні злочини,  за які законом передбачене покарання менш

суворе ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років( ст.  1 п. б Закону).

В

судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1 підозрюється у

вчиненні злочину невеликої тяжкості за який передбачено покарання не пов'язане

з позбавленням волі,  за обставин що мали

місце до набрання Законом чинності,  є

батьком дитини 2006 року народження та не позбавлений батьківських прав,  отже підпадає під дію Закону.

Згідно

з  ст. 

6 п. 4 КПК України кримінальну справу не може бути порушено,  а порушена справа підлягає закриттю внаслідок

акту амністії,  якщо він усуває

застосування покарання за вчинене діяння.

За таких

даних приходжу до висновку про те,  що

кримінальна справа відносно ОСОБА_1не

могла бути порушена,  оскільки на час

розгляду цього питання актом амністії (Законом) була усунута можливість

застосування покарання за діяння в якому він підозрюється,  тобто усунута така характерна ознака

злочину,  як караність.

При

цьому суддя не погоджується з думкою прокурора про те,  що застосувати  ст.  6

п. 4 КПК України може тільки суд, 

оскільки таких обмежень процесуальне законодавство не містить.

Одночасно

відхиляю доводи заявника,  якими він

заперечує свою причетність до інкримінованого діяння,  оскільки їх перевірка потребує оцінки доказів

по справі,  що виходить за межі судового

розгляду.

На підставі

наведеного,  керуючись  ст. 

236-8 КПК України,  суддя

 ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову

старшого слідчого військової прокуратури Сімферопольського гарнізону від 11

червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками

злочину,  передбаченого  ст. 

358 ч.3 КК України скасувати.

В

порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за

ознаками злочину,  передбаченого  ст. 

358 ч.3 КК України відмовити на підставі 

ст.  6 п. 4 КПК України (внаслідок

акту амністії).

На

постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до

військового апеляційного суду Військово-Морських Сил.

Подача апеляції

не зупиняє виконання постанови.

Дійсна за

належним підписом.