Рішення

від 03.07.2014 по справі 914/1936/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2014 р. Справа № 914/1936/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства «УВТК», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек ЛТД»,

м. Львів

про: стягнення 35 279,34 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Сухнацька О.М. - дов. №11 від 06.06.2014 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового провадження роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства «УВТК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек ЛТД» про стягнення 35 279,34 грн. Ухвалою від 03.06.2014 р. порушено провадження у справі із врахуванням ухвали господарського суду Львівської області про описку від 05.06.2014 року, розгляд справи №914/1936/14 призначено на 19.06.2014р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу №39 від 13.05.2013 р., несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар 30088,76 грн. по видатковій накладній №РН-0000540 від 20.08.2013 року та згідно акту здачі за виконану порізку арматури - 300,44 грн., в тому числі ПДВ, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла основна заборгованість у сумі 30 389,20 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань відповідачу нараховано 1 948,23 грн. - пені, 2 307,48 грн.- інфляційних втрат, 634,43 грн. - 3% річних та просить позивача стягнути судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

01.07.2014 р. від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №3353 від 01.07.2014 р.), яку суд розцінює як заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 30 389,20 грн. - основного боргу, 1 948,23 грн. - пені, 3 549,96 грн. -збитків від інфляції, 759,31 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. - понесених витрат на сплату судового збору.

В судове засідання 03.07.2014 р. представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої суду за вх. №3353 від 01.07.2014 р., вимоги ухвали суду виконав.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог вх. №3359/14 від01.07.2014 року прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 03.07.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №0620777 відправленого 04.06.2014 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимог ухвал суду від 03.06.2014 р. та від 19.06.2014 р. не виконав.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі, та про відкладення розгляду справи надсилалися господарським судом на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек ЛТД» (ідентифікаційний код 20786037), яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.04.14, у виданій відповідачем довіреності та у договорі купівлі-продажу від 13.05.2013 року, а саме: 79053, м. Львів, вул. Балтійська, 21/46.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.07.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

13 травня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «УВТК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артек ЛТД» укладено Договір купівлі-продажу № 39 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, продавець відпускає покупцю металопрокат, та інші будматеріали, виконує послуги з порізки та перевезення вказаного товару, згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт, з умовою проплати протягом п'яти календарних днів.

Згідно п. 1.2 Договору, при умові попередньої оплати, у випадку покупки товару на суму більше семи тисяч гривень надається знижка в розмірі в розмірі 3%, більше 18 000,00 грн. - 4%.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу відпущено товар та надані послуги по порізці металу всього на загальну суму 30 389,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000540 від 20.08.2013 р. на суму 30 088,76 грн. та актом №ОУ-0000521 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.08.2013 року на суму 300,44 грн. в тому числі ПДВ. Однак, відповідачем оплату за отриманий товар і надані послуги не здійснено.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття судом рішення із з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. №3353 від 01.07.2014 р.), яку суд розцінює, як заяву про збільшення позовних вимог, становить 30 389,20 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №103/05 від 30.10.2013 р. про оплату заборгованості. Однак претензія залишена без відповіді. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу до стягнення також 759,31 грн. - 3% річних, 3 549,96 грн. інфляційних втрат та 1 948,23 грн. - пені.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору продавець відпускає покупцю металопрокат, та інші будматеріали, виконує послуги з порізки та перевезення вказаного товару, згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт, з умовою проплати протягом п'яти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу відпущено товар по видатковій накладній №РН-0000540 від 20.08.2013 р. на суму 30 088,76 грн. та надані послуги по порізці згідно акту №ОУ-0000521 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.08.2013 року на суму 300,44 грн. в тому числі ПДВ, а всього на загальну суму 30 389,20 грн., що підтверджується вищевказаними видатковою накладною і актом здачі-приймання робіт підписаних сторонами та довіреністю відповідача №801 від 20.08.2013 року на отримання металопрокату. Однак відповідачем не оплачено за отриманий товар та надані послуги.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 389,20 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до 3.2. Договору, у випадку порушення термінів проплати, або відгрузки, винна сторона сплачує потерпівшій пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочки, та відшкодовує інфляцію і збитки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», передбачена пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Таким чином, перевіривши розрахунок проведений позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 948,23 грн. за період з 01.09.2013 року по лютий 2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Окрім цього, згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3 549,96 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по травень 2014 року та 759,31 грн. - 3% річних за період з 26.08.2013 року по 26.06.2014 року.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, перевіривши розрахунки позивача суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 549,96 грн. інфляційних втрат та 759,31 грн. - 3% річних є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек ЛТД» (адреса: вул. Балтійська,21 кв. 46 м. Львів, 79053, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20786037) на користь Приватного акціонерного товариства «УВТК» (адреса: вул. Навроцького, 6 м. Львів, 79034, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20789900) 30 389,20 грн. основного боргу, 759,31 грн. - 3% річних, 3 549,96 грн. інфляційних втрат, 1 948,23 грн. - пені та 1 827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.07.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.