Ухвала

від 01.07.2014 по справі 826/5553/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5553/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Телеком Буд Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року приватне підприємство «Телеком Буд Інжиніринг» (далі - Позивач, ПП «ТБІ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №98526552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано доказів нікчемності укладених Позивачем з контрагентами останнього договорів, на підставі яких ПП «ТБІ» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2013 року працівниками ДПІ у Печерському районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «ТБІ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин із ТОВ «Контел», ТОВ «Італекс-груп» та ТОВ «Системактив-Буд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 120 683,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.11.2013 року №662/26-55-22-08/32916201. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №98526552208, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181 025,00 грн., у тому числі за основним платежем - 120 683,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 60 342,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У період, що був предметом перевірки, Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Італекс-груп» та ТОВ «Контел». Вирішуючи питання про реальність господарських операцій між контрагентами, суд першої інстанції зазначив наступне.

Між ПП «ТБІ» (Замовник) та ТОВ «Системактив-Буд» (Виконавець) укладені договори на виконання підрядних робіт №1706/САБ/HU від 17.06.2011 року, №0306/САБ/DN2298 від 03.06.2011 року, №1807/САБ/DNE456 від 18.07.2011 року, №0106/САБ/DNE1806 від 01.06.2011 року, №0617/САБ-мин-11 від 17.06.2011 року, №1907/САБ/DNE2804 від 19.07.2011 року, за умовами яких у Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання на виконання комплексу будівельних робіт з улаштування базових станцій стільникового зв'язку, комплексу електромонтажних робіт з енергозабезпечення базових станцій, робіт з монтажу обладнання базової станції; комплексу робіт із заміни металевої надставки на з/б опорі на базовій станції стільникового зв'язку; комплексу робіт з енергозабезпечення базової станції стільникового зв'язку; монтаж та запуск і налагодження базової станцій; комплексу ремонтно-відновлювальних робіт антено-щоглової споруди на базовій станції стільникового зв'язку.

Факт виконання зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: протоколів погодження договірної ціни (т. 1 а.с. 178-180; 236); актів прийму-здачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 181; 237; 219; 249; т. 2 а.с. 16, 27); платіжних доручень (т. 1 а.с. 182; 239; 228; т. 2 а.с. 7; 18; 36); податкових накладних (т. 1 а.с. 183; 239; 227; т. 2 а.с. 6; 17; 35); локальних кошторисів (т. 1 а.с. 216-218; 246-248; т. 2 а.с. 14; 23-26); довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 220; 250; т. 2 а.с. 28); актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 221-226; т. 2 а.с. 1-5; 29-34).

Також між ПП «ТБІ» (Замовник) та ТОВ «Італтекс-Груп» (Виконавець) укладені договори на виконання підрядних робіт від 04.07.2011 року №0407/ІТА/9011, від 19.08.2011 року №1908/ІТА/9011, від 19.08.2011 року №1908/ІТА/HUT, від 18.08.2011 року №1808/ІТА/HUT, від 09.09.2011 року №0909/ІТА/916, від 16.09.2011 року №1609/ІТА/Ф172, від 15.09.2011 року №1509/ІТА/028, від 22.09.2011 року №2209/ІТА/Ф247, від 29.09.2011 року №2709/ІТА/Ф86, від 02.08.2011 року №0208/ІТА/0413_0467, від 22.09.2011 року №2209/ІТА/038, від 16.09.2011 року №1609/ІТА/049, від 16.09.2011 року №1609/ІТА/047, за умовами яких Замовник доручав, а Виконавець брав на себе зобов'язання на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з улаштування базової станції стільникового зв'язку; комплексу робіт із встановлення антен РРЛ на базових станціях стільникового зв'язку; комплексу робіт із інсталяції базових станцій стільникового зв'язку; комплексу ремонтно-відновлювальних робіт на базовій станції стільникового зв'язку; демонтажних робіт базової станції стільникового зв'язку; комплексу робіт з підсилення АЩС на базовій станції стільникового зв'язку; демонтажних робіт базової станції стільникового зв'язку; комплексу робіт з розробки робочого проекту - базової станції стільникового зв'язку; виготовлення та монтажу металевої вигородки на базовій станції стільникового зв'язку; комплексу робіт з підсилення щогли на базовій станції стільникового зв'язку.

Виконання договірних зобов'язань за вказаними угодами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін (т. 2 а.с. 64; 80; 116; 138; 155; 182; 199; 224; т. 3 а.с. 3; 25); локальних кошторисів (т. 2 а.с. 65-67; 81-83; 96; 105; 117-120; 139-140; 156-157; 183-184; 200-201; 225-228; т. 3 а.с. 4-5; 26-27); актів прийому-передачі виконаних робіт (т. 2 а.с. 68; 84; 97; 106; 121; 141; 158; 185; 202; 216; 229; т. 3 а.с. 6; 28); довідок про вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 69; 85; 122; 142; 159; 186; 203; 230; т. 3 а.с. 7; 29); актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 70-74; 86-90; 123-129; 143-146; 161-165; 187-190; 204-206; 231-236; т. 3 а.с. 8-11; 30-33); податкових накладних (т. 2 а.с. 75; 91; 98; 107; 132; 147; 170; 193; 204; 237; т. 3 а.с. 14; 36); платіжних доручень (т. 2 а.с. 76; 92; 99; 108; 133; 148; 171; 194; 210; 218; 238; т. 3 а.с. 15; 37).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Контелл» (Виконавець) укладені договори на виконання підрядних робіт від 05.01.2011 року №0501/КОН/KR3007, від 15.04.2011 року №1504/КОН/KN0130, від 23.05.2011 року №2305/КОН/HU2, від 23.05.2011 року №2305/КОН/HU, від 20.05.2011 року №2005/КОН/HU, від 30.05.2011 року №3005/КОН/0041, від 23.05.2011 року №2305/КОН/0413_0467, від 02.08.2011 року №0208/КОН/0413_0467, від 03.08.2011 року №0308/КОН/0413_0467, за умовами яких Замовник доручав, а Виконавець брав на себе зобов'язання на виконання комплексу договірних робіт з легалізації електропостачання, включаючи підписання договору на електропостачання об'єкту - базової станції стільникового зв'язку; комплексу договірних та організаційних робіт з отримання необхідних погоджень робочого проекту, введення в експлуатацію об'єкту - базової станції стільникового зв'язку; комплексу робіт з пошуку майданчиків, підготовки звітів по результатам пошуків, затвердження звітів по об'єктах - базових станціях стільникового зв'язку.

Факт реальності зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: протоколів погодження договірної ціни (т. 3 а.с. 56; 64; 72; 80; 89; 97; 104; 112; 120); актів прийому-передачі виконаних робіт (т. 3 а.с. 57; 65; 73; 81; 90; 98; 105; 113; 121); податкових накладних (т. 3 а.с. 58; 66; 74; 82; 91; 99; 106; 114; 122); платіжних доручень (т. 3 а.с. 59; 67; 75; 83; 92; 100; 107; 115; 123).

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, необхідність виконання визначених у вище перелічених договорах робіт була зумовлена обов'язком Позивача забезпечити належне виконання рамкового контракту на впровадження та обслуговування MPSUKR5510051100MEI від 26.05.2010 року, договору MPSUKR5510120103ETC від 13.12.2010 року, договору підряду на будівництво об'єктів № 15/04-ТБІ від 15.04.2010 року, рамкового контракту щодо реалізації проекту та надання послуг № UT01/c-09 від 21.04.2009 року, договору № 040708-1 від 04.06.2008 року, договору № 9 від 17.05.2011 року, договору підряду № 678 від 04.08.2011 року, укладених з Замовниками, Покупцями та Підрядниками: ТОВ «Хуавей Україна», ТОВ ВКК «Арія», ТОВ «Укртауер», ТОВ «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна», ТОВ «Інтертелеком» та ТОВ «Українські новітні технології», що і являється основним видом господарської діяльності ПП «ТБІ».

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 198, 201 ПК України, прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ПП «ТБІ» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, наданих Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Контелл», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про їх відповідність вимогам, що закріплені приписами чинного законодавства до первинних документів, у тому числі вимогам наказу Мінірегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», а тому вважає обґрунтованою позицію Окружного адміністративного суду м. Києва про документальне підтвердження виконання зобов'язань з вказаними контрагентами.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Контелл» договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Контелл» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ ПП «ТБІ», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів останнього колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Телеком Буд Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.