Постанова

від 08.07.2014 по справі 805/7538/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 р. Справа № 805/7538/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Арлайн- Буд»

до державної податкової інспекції у Печерському

районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРЛАЙН-БУД» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «АРЛАЙН-БУД» за квітень 2014 року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРЛАЙН-БУД» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «АРЛАЙН-БУД» за квітень 2014 року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував протиправністю складання відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної звірки стосовно ТОВ «АРЛАЙН-БУД» у зв'язку з незнаходженням підприємством позивача за місцезнаходженням, оскільки знаходиться за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також позивач зазначає, що відповідачеві Податковим кодексом України не надано прав при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки вносити зміни в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі вказаного акту. При цьому позивач посилається на певну судову практику з спірного питання, а саме: постанову ВАСУ від 27.02.2014 року № К/800/41631/13.

Відповідач при здійсненні перевірки керувався лише даними, визначеними в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», згідно акту перевірки розбіжність при декларуванні податкового кредиту позивача за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ 15544106 гривень, а саме: за рахунок ПП «К Енд Продакшен» та ТОВ «Селендс Груп», що в свою чергу, на думку позивача, зумовлена не відображенням податкових зобов'язань з боку вказаних постачальників, оскільки останні не подали до органу доходів і зборів за місцем обліку декларації з ПДВ та додатки №5 до неї.

ДПІ встановлено неможливість встановлення фактичного місцезнаходження підприємства, що тягне за собою неможливість документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками у квітні 2014 року.

Позивач вважає, що відсутність за адресою, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки не виконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною. Отже, відповідачем не доведено нереальність правочинів, укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки первинні документи не досліджувалися.

Вважає, що відповідачем порушено ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки фактично позбавивши позивача права на податковий кредит, не винесено податкових повідомлень-рішень, а відкореговано ПДВ лише в АІС «Податковий блок».

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки неправомірними, а дії відповідача з коригування показників податкової звітності за квітень 2014 року, яке відбулося на підставі акту від 23 травня 2014 року, щодо виключення з електронної бази даних АІС «Податковий блок» сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у податкових деклараціях за квітень 2014 року та виключення даних з електронної бази протиправними.

Через канцелярію суду представником позивача надано заяву від 08 липня 2-14 року про розгляд справи в письмовому провадженні разом з додатковими доказами.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, проте через канцелярію суду 08 липня 2014 року надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для коригування показників податкової звітності позивача за березень 2014 року стали висновки, що викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 23 травня 2014 року щодо незнаходження позивача за адресою реєстрації та ненадання позивачем пояснень та документів, які доводять його господарські взаємовідносини з його контрагентами.

При цьому надано роздрукування з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» з доказом здійснення коригування показників податкової звітності позивача на підставі спірного акту 23 травня 2014 року, хоча у запереченнях відповідач заперечує проти здійснення такого коригування.

З зазначених підстав органом доходів і зборів зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та контрагентами документально не підтверджені.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених у акті висновків, що стали підставою для коригування показників податкової звітності позивача за квітень 2014 року, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та розглянути справу без представника інспекції.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 38751363 з 30 травня 2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.23-26).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та як платник єдиного соціального внеску у державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість серії НБ № 556767 від 01 липня 2013 року (а.с.49), тому надало на адресу відповідача декларацію з ПДВ за квітень 2014 року з показниками податкової звітності, а саме: податкові зобов'язання в сумі 15593932,00 гривень, податковий кредит у сумі 15544106,00 гривень, ПДВ до сплати - 49826, гривень (а.с. 50-55).

23 травня 2014 року на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 посадовою особою державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт № 1469/26-55-22-08/38751363 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» щодо підтвердження господарських відносин за квітень 2014 року (а. с. 13-26).

Висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування у позивача в квітні 2013 року від постачальників ПП «К Енд Продакшен» та ТОВ «Селденс Груп» та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям з підстав незнаходження позивача за податковою адресою (а.с. 22).

Відповідач фактично виключив з бази даних АІС «Податковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «К Енд Продакшен» та ТОВ «Селденс Груп» за квітень 2014 року, оскільки на думку відповідача, позивач діяв з метою, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам та ТОВ «Арлайн-Буд» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Питання укладання та виконання спірних договорів з боку органу доходів і зборів в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не досліджувалося.

Сума податку на додану вартість по спірним операціям була виключена відповідачем зі складу податкового кредиту та зобов'язань позивача шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України».

Слід зазначити, що право проведення зустрічних звірок надано податковим органам п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України. При цьому, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності позивача за квітень 2014 року, яке відбулося на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 23 травня 2014 року шляхом виключення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за угодами, які відповідач фактично вважає нікчемними.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що у позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності. Виходячи з наведеного, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Арлайн-Буд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. При цьому жодних договорів та документів первинної звітності відповідачем не досліджувалося.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.

Вказані в акті від 23 травня 2014 року висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку та за умов не дослідження податківцями спірних договорів та первинної документації до них.

Крім того, органом доходів і зборів не доведено належним чином висновку у спірному акті про відсутність позивача за адресою реєстрації, оскільки ним не зроблено запити до державного реєстратора стосовно внесення запису до ЄДР про відсутність підприємства за адресою реєстрації. Тільки такий запис державного реєстратора є належним доказом відсутності підприємства за адресою реєстрації.

В акті зазначено, що податкова адреса позивача відповідно бази даних АІС «Податковий блок»: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49, кв. 82, офіс 4.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство зареєстровано за адресою: 83049, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Лебединського, буд. 3.

Таким чином, адреса позивача в АІС «Податковий блок» не співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів про відсутність за податковою адресою позивача чи відсутності складських приміщень, транспортних засобів, кадрів. Отже, висновки податківців є тільки припущенням з боку відповідача.

Висновок податкового органу у спірних актах щодо відсутності позивача за адресою місцезнаходження спростовуються наданою позивачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17 червня 2014 року, в якій відсутній відповідний запис про місцезнаходження позивача з адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49, кв. 82, офіс 4 (а.с.23). Також, слід зазначити, що відомості про юридичну особу підтверджено державним реєстратором (а.с. 25).

Отже, дані бази «Податковий блок» не співпадають з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства, тому дії відповідача щодо cкладання спірних актів є протиправними.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «К Енд Продакшен», ТОВ «Селденс Груп» договорів.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Таким чином, відповідачем у акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 23 травня 2013 року не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача в електронній базі АІС «Податковий блок» слід зазначити наступне.

Пунктом 7 Наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» передбачено процедуру реалізації матеріалів проведеної зустрічної звірки.

Так, результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор:

у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки;

у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Отже, вказаним наказом ДПА України не передбачено такого наслідку проведення зустрічних звірок, як коригування сум податкового кредиту покупця чи сум податкових зобов'язань платника податків в базі даних ДПС.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов'язань в АІС «Податковий блок» повинні співпадати з показниками, визначених платниками податків у деклараціях, оскільки вони формують податкові зобов'язання на майбутнє та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року, тому показники податкової звітності позивача за спірний період підлягають відновленню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог.

На підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРЛАЙН-БУД» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «АРЛАЙН-БУД» за квітень 2014 року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРЛАЙН-БУД» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «АРЛАЙН-БУД» за квітень 2014 року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту № 1469/26-55-22-08/38751363 від 23 травня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арлайн-Буд» (83049, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Лебединського, буд. 3, код ЄДР 38751363) судові витрати з судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 08 липня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.