Рішення

від 04.07.2014 по справі 916/1649/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2014 р.Справа № 916/1649/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 16.06.14. Доніна О.В. згідно довіреності від 13.05.2014р.).

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМОРІЄНТИР" (м. Макіївка, Донецької обл.);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" (м. Одеса);

про стягнення 11304,75 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

30.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМОРІЄНТИР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" про стягнення 11304,75 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05 травня 2014р. за даним позовом порушено провадження у справі №916/1649/14.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду 03.07.2014р. клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. В засіданні суду 16.06.14. заперечував проти позову. Пояснював, що дійсно позивач надавав транспортно-експедиторські послуги відповідчу, але під час перевезення вантажу автомобіль обламався, прибув до місця вивантаження із запізненням на один день, несправність автомобіля спричинила пошкодження товару і привела його в непридатний стан, ТОВ "АТБ-Маркет" відмовилося приймати товар

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМОРІЄНТИР" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" (далі відповідач) укладено генеральний договір на транспортно-експедиторське обслуговування по Україні № 2055.

Предметом договору визначено доручення замовника експедитору забезпечити виконання комплексу інформаційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. Послуги виконуються на підставі письмових або усних заявок замовника, узгоджених з експедитором, які є невід'ємною частиною договору. У заявці в обов'язковому порядку повинні бути вказані: вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, строк виконання перевезення.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що експедитор в інтересах замовника надає наступні види транспортно-експедиторських послуг, забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, тобто, організовує надання автомобільного транспорту для перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та іноземних держав. Під організацією транспортного обслуговування слід розуміти: здійснення пошуку перевізника та транспортних засобів, що відповідають умовам перевезення конкретного вантажу; своєчасна у встановлені договором та заявками терміни організація подачі автотранспортних засобів в пункт відправлення (навантаження) вантажу; розробка та узгодження з замовником маршрутів перевезення.

Відповідно п. 3.6 договору у випадку затримки оплати, передбаченої договором, замовник зобов'язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої Нацбанком України в момент пред'явлення фінансових санкцій від суми прострочення за кожен день порушення.

Згідно п. 4.3 договору в рахунок оплати за договором замовник перераховує експедитору грошові кошти в суми і строки, що обумовлюються в заявці. Оплату послуг перевізника експедитор здійснює самостійно з коштів, які надійшли від замовника.

Відповідно п. 4.4 договору якщо в заявці строк платежу не обумовлений, замовник повинен розрахуватися з експедитором протягом 7- денного терміну після отримання від експедитора оригіналу рахунку.

Пунктом 7.1 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2013р. Якщо за 15 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.

11.10.13. відповідач подав заявку позивачу про надання транспортних послуг.

Позивач виконав зобов'язання за договором, бо надав послуги пов'язані з транспортно-експедиторським обслуговуванням по Україні товару, про що свідчать товарно-транспортні накладні, і не заперечується представником відповідача у засіданні суду та вбачається із відзиву відповідача.

Також позивач надіслав відповідачу рахунок на оплату послуг №229 від 16.10.13. та акт виконаних робіт, які відповідач отримав 17.12.13., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, яку останній залишив без відповіді та задоволення в повному обсязі, тому що оплатив рахунок частково, зокрема, 24.12.2013р. згідно платіжного доручення № 1196 сплатив 2000,00грн.

Таким чином, борг відповідача становить 11100,00грн. (13100,00грн. - 2000,00грн.).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням вимог ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 11100,00грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 166,36грн. та 3% річних в сумі 31,08грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно п. 3.6 договору у випадку затримки оплати, передбаченої договором, замовник зобов'язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої нацбанком України в момент пред'явлення фінансових санкцій від суми прострочення за кожен день порушення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені та 3% річних, суд приходить до висновку, що позивач неправильно визначив початок нарахування пені та 3% річних, бо не врахував п.4.4 договору (порядок оплати) та те, що відповідач отримав рахунок 17.12.13.), тобто позивач вправі був нараховувати пеню та 3% річних із 25.12.13., але почав нараховувати із 18.12.13. Тому суд здійснює самостійно розрахунок в межах кінцевого періоду нарахування позивачем 3% річних та пені, які становитимуть: пеня - 134,42грн. (6,5 х 2 : 365 х 34дні (із 25.12.13. по 27.01.13. х 11100,00грн. : 100), 3% річних - 31,08грн. (3: 365 х 34 х 11100,00 : 100).

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 134,42 грн. та 31,08 грн. 3% річних, бо їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 31,94грн. та 3% річних в сумі 7,31грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки предметом спору у справі є стягнення боргу за надані послуги із відповідача на користь позивача, а не стягнення збитків, чи неустойки за неналежне виконання зобов'язання за договором із позивача на користь відповідача. Відповідач станом на час розгляду справи не надав доказів, які б підтверджували розгляду справи в судах щодо неякісно наданих послуг позивачем відповідачу або стягнення пені, штрафу у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання останнім за договором позивачем. Укладеним договором між сторонами не передбачено зарахування в рахунок боргу понесених збитків відповідачем із-за неякісно наданих послуг позивачем.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 11100,00грн., пені в сумі 134,42 грн. та 31,08 грн. 3% річних, оскільки вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 31,94грн. та 3% річних в сумі 7,31грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" (пров. Пироговський, буд. 6, оф. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 34890149 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМОРІЄНТИР" (вул. Курська, буд.1, м. Макіївка, Донецька область, 86120, код ЄДРПОУ 36479893):

- 11100,00грн.- основної заборгованості;

- 31,08грн. -3% річних,

- 134,42грн.- пені,

- 1820,66грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення пені в сумі 31,94грн. та 3% річних в сумі 7,31грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08 липня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.