Рішення

від 07.07.2014 по справі 922/1980/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р.Справа № 922/1980/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігма-2011", с.Малинівка, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача -не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюсі» звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГМА-2011» , в якій просить суд стягнути з відповідача 37 868,0 грн. заборгованості, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №2153 від 11.09.2012 року, відповідно до якого позивач передав відповідачеві у відповідності до умов вказаного Договору у період з 13.09.2012 року по 31.10.2012 року, відповідно до видаткових накладних :№ Р-154 від 13.09.2012 р. на суму 10 655,00 грн. ; № Р-176 від 19.09.2012 р. на суму 3 300,00 грн. ; № Р-201 від 27.09.2012 р. на суму 6 069,50 грн. ; № Р-224 від 03.10.2012 р. на суму 5 879,50 грн. ; № Р-259 від 10.10.2012 р. на суму 5 600,50 грн.; № Р-286 від 17.10.2012 р. на суму 5 053,50 грн. ; № Р-306 від 24.10.2012 р. на суму 8 292,00 грн. ; №Р-342 від 31.10.2012 р. на суму 6 105,00 грн., вищевказаний товару був прийнятий відповідачем , про те , відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару . здійснив частково, неоплаченим залишився товар на суму 37 868,0грн., вказані обставини стали причиною звернення позивачу до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2014 року порушено провадження у справі№922/1980/14,розгляд справи призначено на 24.06.2014року.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2014року не з'явився, через канцелярію господарського суду (вх.№21578 від 24.06.2014року) супровідним листом надав для долучення до матеріалів справи документи в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема Витяг з ЄДРПОУ стосовно місцезнаходження відповідача , з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГМА-2011" знаходиться за адресою: 63525,Харківська область, Чугуївський район, смт.Малинівка, вул.1-ого Травня ,буд.10.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, ухвала направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві , та у Витягу ЄДРПОУ повернулась до суду без вручення адресату , з поміткою" за закінченням строку зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю"Вега -Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю""ІГМА-2011" укладено договір поставки №2153 від 11.09.2012 року.

Згідно з умовами п.1.1. договору сторонами визначено, що за цим договором постачальник зобов'язується систематично постачати у власність покупцеві тютюнові виробі відповідної якості і за погодженою ціною , а покупець зобов'язується приймати та оплачувати вартість товару на умовах цього договору .

В пунктах 1.3.,1.4. договору сторонами визначено, що загальна вартість товару, який поставляється за даним договором покупцю складається з суми вартості товару переданого покупцеві у відповідності з усіма накладними постачальника за цим договором. Ціна договору дорівнює загальній вартості товару . Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання представниками сторін накладної, яка свідчить про момент передачі товару.

Розділом сьомим договору , зокрема п.7.1.,7.2. договору сторонами визначено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються включно у національній валюті України. Покупцеві надається відстрочка платежу переданого йому товару відповідно до цього договором строком на чотирнадцять календарних днів з моменту переходу права власності на товар до покупця згідно п.1.2. договору.

Згідно п.1.2.1. договору сторонами визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін і діє до 31 грудня 2012 року . Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань за договором ,які залишаються невиконаними.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар у період з 13.09.2012 року по 31.10.2012 року, відповідно до видаткових накладних :№ Р-154 від 13.09.2012 р. на суму 10 655,00 грн. ; № Р-176 від 19.09.2012 р. на суму 3 300,00 грн. ; № Р-201 від 27.09.2012 р. на суму 6 069,50 грн. ; № Р-224 від 03.10.2012 р. на суму 5 879,50 грн. ; № Р-259 від 10.10.2012 р. на суму 5 600,50 грн.; № Р-286 від 17.10.2012 р. на суму 5 053,50 грн. ; № Р-306 від 24.10.2012 р. на суму 8 292,00 грн. ; №Р-342 від 31.10.2012 р. на суму 6 105,00 грн., вищевказаний товар був прийнятий відповідачем ,про що свідчить підписи та печатка підприємства відповідача на зазначених вище видаткових накладних, про те , відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, здійснив частково, неоплаченим залишився товар на суму 37 868,0грн., вказані обставини стали причиною звернення позивачу до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 37 868,0грн. заборгованості за отриманий товар за договором поставки не сплатив, в судове засідання не з'явився та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 37 868,0грн.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 37 868,0 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої в даному випадку, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГМА-2011" ( 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт.Малинівка, вул.1-ого Травня ,буд.10. ,код 37792215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега -Плюс"(49038,м.Дніпропетровськ, Кіровський район,вул.Краснозаводська,буд.3-А, код 30600346) -37 868,0грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк