Рішення

від 03.07.2014 по справі 906/717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" липня 2014 р. Справа № 906/717/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №51/16 від 08.01.2014;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса-Продукт" (м. Житомир)

про стягнення 13923,80 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 13923,80грн., з яких 12674,97грн. основного боргу, 470,06грн. пені, 100,95грн. 3% річних та 677,82грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №2401/16 від 03.07.2014, яку, згідно письмового клопотання про долучення до матеріалів документів (а.с. 32-42), просить долучити до матеріалів справи.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку із проведенням уточнюючих розрахунків основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11643,06грн. з яких: 10524,82грн. основного боргу, 470,06грн. пені, 88,61грн. 3% річних та 559,57грн. інфляційних нарахувань (а.с. 39).

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. (абз. 4 пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача №2401/16 від 03.07.2014 до розгляду. Спір вирішується з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 10.06.2014 на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 30.05.2014 про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою: м. Житомир, вул. Короленка, буд. 3, з відміткою відділення поштового зв'язку "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 28-30).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 43-44), згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2010 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса-Продукт" (споживач, відповідач) був укладений договір №35 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - Договір (а.с. 7-10)), за п.1.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язася своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах, що передбачені договором.

Посилаючись на п. 3.1. Договору, згідно якого всі розрахунки по цьому Договору проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 39), позивач вказує, що в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з жовтня 2013 по квітень 2014, яка станом на 23.05.2014 становить 10524,82грн. (а.с. 11).

Враховуючи вищенаведене, посилаючись на п.3.7. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 470,06грн., 88,61грн. 3% річних та 559,57грн. інфляційних нарахувань (а.с. 12-15, 39-42).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №35 від 06.07.2010 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.7-10).

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 3.6. Договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

У відповідності до п. 3.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим

Крім того, згідно п. 3.3. Договору, сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

Так, позивачем, на підставі Договору №35 від 06.07.2010 за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 рік, були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП на загальну суму 12674,97грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 18-24). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 2150,15грн. (а.с. 35).

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання склала 10524,82грн. (6640,68грн. - 2150,15грн), що також вбачається з довідки та розрахунку позивача (а.с. 34, 42).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 10524,82 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3.7. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня для бюджетних організацій та 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення для суб'єктів підприємницької діяльності.

З розрахунку позивача (а.с. 12-15) вбачається, що пеня в сумі 470,06грн. останнім нарахована за шість місяців по кожному рахунку окремо у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період простроченя. Даний розрахунок позивача є вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 88,61грн. 3% річних та 559,57грн. інфляційних (а.с. 39-41).

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних (а.с. 40-41), вважає, що їх нарахування здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 11643,06грн. з яких: 10524,82грн. основного боргу, 470,06грн. пені, 88,61грн. 3% річних та 559,57грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса-Продукт" (10003, Житомирська обл. м. Житомир, Богунський р-н., вул. Короленка, буд. 3, ід. код 13564388)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Київська, буд.48, код 35343771):

- 10524,82грн. основного боргу;

- 470,06грн. пені;

- 88,61грн. 3% річних;

- 559,57грн. інфляційних;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.07.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).