Рішення

від 02.07.2014 по справі 914/1764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 р. Справа № 914/1764/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство", м.Ніжин Чернігівської області

до відповідача Корпорації "ІІЦЄУ", м.Львів

про стягнення 10 168,80 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор м.Львова (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.);

від позивача Цікайло О.А. - представник (довіреність б/н від 08.04.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Ніжинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" до відповідача Корпорації "ІІЦЄУ" про стягнення 10 168,80 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.06.2014р. Ухвалою суду від 11.06.2014р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014р.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача подав пояснення щодо позовних вимог (вх.№28249/14 від 01.07.2014р.), а також клопотання (вх.№28251/14 від 01.07.2014р.) про долучення до матеріалів справи документів, які перелічені в даному клопотанні. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. Станом на 02.07.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду про відкладення розгляду справи від 11.06.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану прокурором у позовній заяві, а саме: 79058, м.Львів, проспект Чорновола, 45-а, корп.6. Однак, слід зазначити, що на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 79058, м.Львів, проспект Чорновола, 45-а, корп.6 ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану прокурором у позовній заяві, а саме: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 313

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві суду невідомо.

Станом на 02.07.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,-

встановив:

10.05.2013р. між Корпорацією "IICEU" (надалі - експедитор) та Державним підприємством "Ніжинське лісове господарство" (надалі - замовник) укладено договір транспортного експедирування №1906/13-77 відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних перевезень вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що замовник має право отримувати проплачені кошти за перевезення, які не відбулися.

Відповідно до п.4.1. договору замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 3-х (трьох) банківських днів. Банківські витрати несе замовник. На свій розсуд експедитор має право надавати експедиторські коди та інструкції навіть у тому випадку, якщо замовником був порушений порядок оплати і інші зобов'язання по договору. Такі дії експедитора не звільняють замовника від вищезазначених зобов'язань і відповідальності за їх виконання, передбачених договором та діючим законодавством.

Згідно із п.4.3. договору у випадку нездійсненого перевезення або перевезення не в повному обсязі не з вини експедитора, експедитор повертає замовнику вартість перевізних платежів, за винятком збору за експедиційні послуги і витрат експедитора по даному перевезенню. Витрати пов'язані з поверненням вищезазначених сум, здійснюється за рахунок замовника. У випадку, якщо термін дії дозволу (телеграми на відправку, інше) вичерпано, відмова від перевезення вважається автоматичною.

Пунктом 4.4. передбачено, що сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно.

Відповідно до п.4.6. договору у разі, якщо актом виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість замовника перед експедитором, замовник сплачує борг в п'ятиденний термін з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), звірки взаєморозрахунків або додаткового рахунку. При несплаті заборгованості у зазначений термін, нараховується пеня в розмірі 0,05% від пред'явленої суми, за кожен день прострочки.

Як зазначено у позовній заяві, виставлені експедитором (відповідачем) протягом 2013р. рахунки були сплачені авансовими платежами заявником (позивачем). Станом на початок грудня 2013р., як стверджує прокурор, на користь Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" утворилося позитивне сальдо в сумі 54 697,92 грн.

У грудні 2013р. відповідачем згідно договору було надано замовнику послуги на суму 44 529,12 грн. Решта коштів, як зазначив прокурор, в сумі 10 168,80 грн. залишилися невикористаними, оскільки в подальшому послуги відповідачем позивачу не надавалися та замовлень зі сторони позивача не було.

Внаслідок цього зі сторони відповідача утворилася дебіторська заборгованість в сумі 10 168,80 грн., які прокурор в інтересах держави в особі позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представників прокуратури та позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Як вбачається із матеріалів справи 10.05.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір транспортного експедирування №1906/13-77 відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок позивача здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних перевезень вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

Пунктом 4.1. договору передбачено, позивач здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача на підставі виставлених рахунків протягом 3-х (трьох) банківських днів.

Як вбачається із поданих позивачем актів здачі-прийняття робіт, відповідачем надано послуг на загальну суму 257 362,92 грн.

В матеріалах справи містяться, які підтверджують факт здійснення позивачем попередніх оплат відповідно до п.4.1. договору. Загальна сума здійснених позивачем оплат становить 267 531,72 грн.

Таким чином суд погоджується із твердженням прокурора, що зі сторони відповідача утворилася дебіторська заборгованість перед позивачем в сумі 10 168,80 грн. Крім того в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, підписаний представниками сторін та скріплений їх мокрими печатками, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 168,80 грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачу надсилалася претензія, в якій Державне підприємство "Ніжинське лісове господарство" просить повернути зайво сплачених 10 168,80 грн. На вказану претензію Корпорація «ІІЦЄУ» відповіла листом №250 від 03.03.2014р., в якому зазначає, що від позивача не надходило жодних листів про припинення договірних зобов'язань, і вважає договір пролонгованим на 2014р. та розраховує на те, що кошти в сумі 10 168,80 грн. будуть зараховані, як оплата наданих послуг транспортного експедирування. Крім того відповідач у вказаному листі наполягає на сплаті позивачем 28 531,20 грн. заборгованості, яка, як він стверджує, утворилася внаслідок безпідставного припинення ДП «Ніжинське лісове господарство» виплат по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу лист, в якому зазначає, що у зв'язку із відсутністю необхідності в отриманні послуг з експедирування слід припинити дію договору.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що Державне підприємство "Ніжинське лісове господарство" вважає безпідставними вимоги відповідача щодо сплати 28 531,20 грн. заборгованості за безпідставне припинення виплат по договору, оскільки її розрахунок проведений з незрозумілих вихідних даних, а послуги відповідачем фактично не надавалися.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли підтвердити вимоги відповідача, які зазначені у відповіді на претензію, щодо сплати позивачем 28 531,20 грн. заборгованості за безпідставне припинення виплат по договору. Відповідачем не спростовано позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 10 168,80 грн., відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" про стягнення з Корпорації "ІІЦЄУ" 10 168,80 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Відповідно до ст.49 ГПК України сплату судового в розмірі 1 827,00 грн. слід покласти на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Корпорації "ІІЦЄУ" (79058, м.Львів, пр-т Чорновола, 45-а, корп.6, код ЄДРПОУ 38456900) на користь Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" (16608, Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Московська, 5, код ЄДРПОУ 00993521) грошові кошти в розмірі 10 168,80 грн.

3. Стягнути з Корпорації "ІІЦЄУ" (79058, м.Львів, пр-т Чорновола, 45-а, корп.6, код ЄДРПОУ 38456900) в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 07.07.2014р.

Суддя Петрашко М.М.