Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/10828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10828/14 02.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД"

до Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2"

про стягнення 98 702,90 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю від 19.05.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 02 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

03.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих.№б/н від 19.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" до Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" про стягнення 98 702,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.07.2014.

27.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання №670-7 від 24.06.2014 відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання, призначене на 02.07.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №164 (далі за текстом - Договір). За предметом Договору позивач брав на себе зобов'язання передати обладнання (мікроскопи) відповідачу згідно Специфікації №1, а відповідач - прийняти і оплатити обладнання.

20.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» (далі за текстом - ТОВ «Терра-Мед» здійснило поставку товару Комунальному закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня №2» (далі за текстом - КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2») на загальну суму 95 190,00 грн.

Позивач наголошує на тому, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, не виконало свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 95 190,00 грн., пеню у сумі 3 512,90 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013 між ТОВ «Терра-Мед» (продавець) та КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» (покупець) було укладено Договір поставки №164.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 при умові його повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору продавець зобов'язується передати обладнання (мікроскопи) згідно Специфікації №1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору, на умовах, які визначені даним Договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання на умовах цього Договору.

У відповідності до специфікації №1, наявної в матеріалах справи, скріпленої підписами та печатками сторін, позивач передає на користь відповідача Мікроскоп Primo Star, загальною вартість 95 190,00 грн.

Згідно з п.1.2. Договору, асортимент, кількість, ціна одиниці обладнання на загальну суму Договору 95 190,00 грн. визначається в Специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно прийняти обладнання від продавця згідно накладної (у випадку часткової поставки - накладних) та під час введення обладнання в експлуатацію підписати Акт введення в експлуатацію (у випадку введення частин обладнання в експлуатацію - Актів введення в експлуатацію).

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Акт введення в експлуатацію від 24.12.2013, відповідно до якого виконавцем були проведені, а замовником прийняті відповідні роботи з виконання монтажу приладів, а саме Мікроскопів PrimoStar№1.

У відповідності до п.3.1. Договору покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату згідно розділу 6 даного Договору.

Згідно з п.6.1. Договору вартість даного Договору в цілому визначається в гривнях України і становить 95 190,00 грн., без ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2. Договору сторони дійшли згоди про те, що оплата покупцем даного Договору відбувається шляхом оплати вартості поставленого товару на протязі 10 днів після поставки товару.

Відповідно до п.6.3. Договору, днем здійснення оплати з боку покупця вважається день отримання продавцем цієї оплати на свій поточний рахунок.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №СФ-0000993 від 20.12.2013, видаткова накладна №РН-0000944 від 20.12.2013, довіреність серії 12ААЕ №162409.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки за Договором та поставив товар на загальну суму 95 190,00 грн.

Як відомо, з метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялась на адресу відповідача лист-вимога від 27.03.2014 про здійснення оплати за Договором.

Втім, станом на час розгляду справи доказів сплати існуючої заборгованості до суду не представлено.

Крім того, в матеріалах справи наявні Акти звірки взаємних розрахунків за 01.12.2013 - 01.01.2014 та за 01.01.2014 - 12.05.2014, скріплені підписами та печатками сторін, відповідно до яких основний борг відповідача складає 95 190,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявна довідка відділення «Київське регіональне управління ПАТ «Полтава-банк»№186/03 від 25.06.2014, відповідно до якої ТОВ «Терра-Мед» за період з 20.12.2013 по 24.06.2014 кошти на поточний рахунок за Договором №164 від 20.12.2013 від КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» не отримувало.

Представником відповідача подано до суду довідку №667-7 від 23.06.2014, відповідно до якої КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» не відмовляється від своїх зобов'язань по оплаті наданого товару, та проводить заходи щодо проведення платежів.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п.7.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати обладнання з боку покупця в строки згідно умов Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми, за кожний день прострочки.

Жодна із сторін, що порушує обов'язки по цьому Договору не звільняється від відшкодування збитків іншій стороні (п.7.3. Договору).

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3 512,90 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості за Договором не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, та визнання відповідачем позову, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягнення суми основного боргу у розмірі 95 190,00 грн. та пені у сумі 3 512,90 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено Договір №01-15/05 від 15.05.2014 про надання правової допомоги з ФОП ОСОБА_3

На виконання умов вказаного Договору між сторонами укладено Акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 надано юридичних послуг позивачу на суму 1 500,00 грн.

Таким чином, підлягають відшкодуванню відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 1 500,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 974,06 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, буд. 13/19, код ЄДРПОУ 01993718, р/р 35420001000122 в ГУ ДКСУ в Київській області, МФО 821018) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, офіс 11, код ЄДРПОУ 36406334, р/р 2600014538 в ПАТ «Полтава-банк» в м. Полтаві, МФО 331489) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу у розмірі 95 190,00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сто дев'яносто гривень 00 копійок), пеню у сумі 3 512,90 грн. (три тисячі п'ятсот дванадцять гривень 90 копійок), витрати на правову допомогу у сумі 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 974,06 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири гривні 06 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.07.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало