Рішення

від 07.07.2014 по справі 913/1285/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 липня 2014 року Справа № 913/1285/14

Провадження №19/913/1285/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Луганськкомуншляхбуд" , м.Луганськ

до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів , м.Луганськ

про стягнення 667836 грн 13 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Грибанова Ю.П. - представник, довіреність № 1н від 08.01.2014;

від відповідача : Савченко І.В. - юрисконсульт, довіреність № 1 від 02.01.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Луганськкомуншляхбуд" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів про стягнення заборгованості за договором № 58 від 20.08.2012 у сумі 624700 грн 56 коп., 3% річних у сумі 21757 грн 28 коп., інфляційних збитків в сумі 21378 грн 29 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.05.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 11.06.2014.

Відповідач відзивом № 11 від 11.06.2014 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунки за поставлений товар були здійснені не в повному обсязі через затримку фінансування з бюджету; що відповідач здійснив всі необхідні обов'язки за договором, що підтверджується відміткою УДКСУ у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області на договорі № 58 від 20.08.2012; що позивачем не наданий розрахунок ціни позову з зазначенням, які саме накладні були оплачені, а які ні і в якому розмірі, не наданий розрахунок інфляційних втрат, а також 3% річних у відповідності до приписів Цивільного кодексу України.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.06.2014 була оголошена перерва до 18.06.2014.

Позивач поясненням б/н від 12.06.2014 зазначив, що недостатнє фінансування відповідача з бюджету не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання згідно договору № 58.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2014 розгляд справи перенесений на 07.07.2014.

У судовому засіданні 07.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів (відповідач, замовник) та Приватним акціонерним товариством "Луганськкомуншляхбуд" (позивач, учасник) 20.08.2012 був укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 58, за умовами якого учасник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації № 1, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору найменування товару: асфальтобетонна суміш АБ ДР ЩБ НН-2, код за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 23.20.3. Кількість товарів: асфальтобетонна суміш АБ ДР ЩБ НН-2 - 2300 т.

Ціна договору становить 2760000 грн 00 коп. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться по одержаній від учасника видатковій накладній.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом поставки з відстроченням платежу протягом 16 календарних днів (п.4.2 договору).

Згідно п.4.3 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів 1 доба за письмовим погодженням замовника на кожну партію товару, протягом 2012 року (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору місце поставки (передачі) товарів: м.Луганськ, пров.Краснодонський, 1.

В п.9.1 договору сторони визначили, що він набирає чинності з 20.08.2012 і діє до 31.12.2012.

До договору була підписана специфікація, в якій сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну товару.

20.08.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 58, якою сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1836060 грн 00 коп., який відповідачем оплачений частково в сумі 1211359 грн 44 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 624700 грн 56 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 58 від 20.08.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом поставки з відстроченням платежу протягом 16 календарних днів.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу за договором № 58 від 20.08.2012 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. накладними (а.с.12, 14, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 26, 28-30), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.13, 15, 18, 20, 23, 23, 25, 27, 31) та відповідачем не оспорюється.

Сума заборгованості визнана відповідачем в акті звірення розрахунків від 11.06.2014.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю в сумі 624700 грн 56 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 28.02.2013 по 24.04.2014 в сумі 21757 грн 28 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки наданий позивачем розрахунок (а.с.82) зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № 58 від 20.08.2012 та даних первинних документів.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з лютого 2013 року по березень 2014 року, слід зазначити, що фактично розрахунок (а.с.82-83) здійснений за належний період з березня 2013 року по березень 2014 року, тобто ця вимога є також обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, судом відхиляються за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.7 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абз.3 п.п.5.2 п.5 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 667836 грн 13 коп., тобто розмір судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" за даною позовною вимогою складає 13356 грн 72 коп., в той час як позивачем за платіжним дорученням № 89 від 08.05.2014 сплачено судовий збір у сумі 13424 грн 74 коп. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 68 грн 02 коп., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 грн 02 коп., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Луганськкомуншляхбуд" до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів задовольнити повністю .

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів, вул.Московская, б.144, м.Луганськ, ідентифікаційний код 03340593, на користь Приватного акціонерного товариства "Луганськкомуншляхбуд", пров.Краснодонський, б.1, м.Луганськ, ідентифікаційний код 03329611, заборгованість у сумі 624700 грн 56 коп., 3% річних у сумі 21757 грн 28 коп., інфляційні збитки в сумі 21378 грн 29 коп., судовий збір у сумі 13356 грн 72 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Луганськкомуншляхбуд", пров.Краснодонський, б.1, м.Луганськ, ідентифікаційний код 03329611, судовий збір у сумі 68 грн 02 коп., який сплачений за платіжним дорученням № 89 від 08.05.2014 у розмірі 13424 грн 74 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 913/1285/14.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2014.

Суддя Т.В. Косенко