Рішення
від 08.07.2014 по справі 910/12770/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12770/14 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-С.Т.А.Р»

Про стягнення 154 227,43 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-С.Т.А.Р» 154 227,43 грн. заборгованості, з яких: 122 508,21 грн. основного боргу, 4 816,42 грн. пені, 12 250,82 грн. штрафу, 12 814,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 837,62 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про поставку товару ОС/ОП № 130 від 13.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12770/14 та призначено справу до розгляду на 08.07.2014.

Позивач в судове засідання 08.07.2014 не з'явився.

Позивачем 04.07.2014 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій позивач просить суд розглядати справу без участі представника позивача. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 08.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.06.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 26.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14, н/п № 206А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засіданні 08.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

13.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА-С.Т.А.Р» (покупець) було укладено договір про поставку товару ОС/ОП № 130 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язався здійснити поставку в Україну і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість такого товару, відповідно до накладних.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 122 508,21 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 4 816,42 грн., штраф в розмірі 12 250,82 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 12 814,36 грн. та 3% річних в сумі 1 837,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.2. договору асортимент, кількість та комплектність товару повинна відповідати заявці покупця, яка акцептована постачальником.

Згідно з п. 4.1. договору загальна сума поставленого за цим договором товару складається з сум отриманих покупцем партій товару, вказаних в накладних на відпуст товару.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару, на умовах відстрочення платежу, з врахуванням п. 4.3., п. 5.3., п. 5.4. цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168 146,14 грн., що підтверджується наступними накладними:

№ АТ-1011023 від 11.10.2013 на суму 6 441,66 грн.,

№ АТ-1011025 від 11.10.2013 на суму 29 867,97 грн.,

№ АТ-1011026 від 11.10.2013 на суму 1 051,32 грн.,

№ АТ-1011027 від 11.10.2013 на суму 18 778,62 грн.,

№ АТ-1011028 від 11.10.2013 на суму 5 750,43 грн.,

№ АТ_1011029 від 11.10.2013 на суму 3 942,84 грн.,

№ АТ-1105028 від 05.11.2013 на суму 88 637,93 грн.,

№ АТ-1105073 від 05.11.2013 на суму 2 316,56 грн.,

№ АТ-1105074 від 05.11.2013 на суму 1 015,65 грн.,

№ АТ-1105076 від 05.11.2013 на суму 10 343,16 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що протягом 30 календарних днів з дати, вказаної в накладній на відпуст товару покупцю, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 122 508,21 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 122 508,21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строків і порядку розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за перші 10 календарних днів прострочення платежу, а у випадку прострочення понад 10 календарних днів - штраф у розмірі 10% від суми невчасно оплаченої партії товару та пеню у вищевказаному розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.3. договору, розмір якої, за розрахунками позивача, становить 4 816,42 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 816,42 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати товару мало місце понад 10 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 12 250,82 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 12 814,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 837,62 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12 814,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 837,62 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-С.Т.А.Р» (м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14, н/п № 206А, код ЄДРПОУ 36924918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (м. Київ, вул. Пимоненка, 13-ж, код ЄДРПОУ 21665318) 122 508 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот вісім) грн. 21 коп. основного боргу, 4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 42 коп. пені, 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 82 коп. штрафу, 12 814 (дванадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 36 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 837 (одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн. 62 коп. - 3% річних, 3 084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 10.07.2014.

СуддяВ.В.Сівакова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.07.2014
Оприлюднено10.07.2014
Номер документу39686010
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/12770/14

Рішення від 08.07.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 26.06.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні