Рішення

від 09.07.2014 по справі 910/10375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10375/14 09.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»

до Приватного підприємства «САММІ»

про стягнення 159 524,91 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Талан В.І. - представник за довіреністю від 28.05.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 09.07.2014. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К» до Приватного підприємства «САММІ» про стягнення 159 524,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № 410 від 01.11.2013, на підставі якого позивач як постачальник зобов'язався передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач як покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в строки обумовлені договором та додатковими угодами до цього договору. За доводами позивача, відповідач неналежно виконав зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 143 500,00 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані штрафні санкції у розмірі 16 024,91 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10375/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.06.2014.

19.06.2014 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на два місяці у зв'язку з неможливістю надання документів на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання, призначене на 25.06.2014, з'явився представник позивача. Вимоги ухвали суду від 30.05.2014 позивач виконав в повному обсязі, надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача щодо клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Ухвалою суду від 25.06.2014 частково задоволено клопотання відповідача, відкладено розгляд справи на 09.07.2014 та зобов'язано відповідача надати суду докази виконання договірних зобов'язань.

У судове засідання 09.07.2014 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та спросив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0312710579450 , з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 03 .0 7 .2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус К» (надалі - позивач, постачальник) та Приватного підприємства «САММІ» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 410 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за даним договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (надалі - товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором та додатковими угодами до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору на поставку товару покупець зобов'язаний надати постачальнику замовлення. Замовлення покупець направляє постачальнику у письмові формі: по факсу та дублює по електронній пошті, за 2-3 дні до поставки (передачі) товару.

Згідно отриманого замовлення покупця, постачальник виписує рахунок-фактуру, де вказується кількість замовленого товару і ціна. Рахунок-фактуру постачальник передає покупцеві по факсу чи електронній пошті (п. 2.2. договору).

У п. 3.1. договору зазначено, що ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами і відображаються в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на поставку партії товару.

Оплата вартості кожної конкретної партії товару за цим договором здійснюється по повній передплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою та/або додатковою угодою до цього договору (п.3.2. договору).

Згідно з п.п. 3.4.,3.5. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості відповідної партії товару шляхом безготівкового перекату на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договору та/або у відповідному рахунку-фактурі. Підставою для оплати за цим договором є рахунок-фактура та/або видаткова накладна на товар, в залежності від того, який з цих документів був отриманий покупцем першим. Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За доводами позивача, ТОВ «Крокус К» на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 179 920,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 10.01.2014 р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № КР-00000012, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем в свою чергу здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 36 420,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014-01.05.2014 р., що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відтак, борг на момент подачі позову до суду становить 143 500,00 грн (179 920 грн - 36 420,00 грн).

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності та повноти сплати платежів за отриманий товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості відповідної партії товару шляхом безготівкового перекату на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договору та/або у відповідному рахунку-фактурі. Підставою для оплати за цим договором є рахунок-фактура та/або видаткова накладна на товар, в залежності від того, який з цих документів був отриманий покупцем першим.

Згідно з ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 179 920,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 10.01.2014 р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № КР-00000012, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Позивачем також було виставлено рахунок на оплату № 12 від 10.01.2014 р. за посалений товар на суму 179 920,00 грн. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар у сумі 36 420 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 91 від 20.01.2014 р. на суму 1 500,00 грн, № 397 від 20.01.2014 р. на суму 10 920,00 грн, № 401 від 21.01.2014 р. на суму 8 000,00 грн, № 407 від 22.01.2014 р. на суму 6 000,00 грн, № 413 від 24.01.2014 р. на суму 3 000,00 грн, № 415 від 27.01.2014 р. на суму 2 000,00 грн, № 45 від 07.02.2014 р. на суму 3 000,00 грн, № 47 від 11.02.2014 р. на суму 2 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 143 500,00 грн. Вказана сума заборгованості визнана відповідачем, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014-01.05.2014 р., що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 23/1 від 24.03.2014 щодо погашення існуючої заборгованості, проте вказана претензія залишена без реагування з боку відповідача.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 143 500,00 грн нормативно та документально доведена, а тому підлягає задоволенню.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 414,91 грн та штраф у розмірі 8 610,00 грн

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору поставки передбачено, що у випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

У випадку прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець додатково до пені визначеної п. 5.3. договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару. Якщо прострочення покупцем оплати за товар триває 10 (десять) чи більше календарних днів від дати відвантаження, розмір вказаного штрафу збільшується на 0,0% від вартості неоплаченого товару кожні наступні 10 (десять) календарних днів (п. 5.4. договору).

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7 414,91 грн та штрафу у розмірі 8 610,00 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, що міститься в матеріалах позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «САММІ» (03127 м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд 100/2, ідентифікаційний код 36556963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К» (08800 Київська область Миронівський район м. Миронівка, вул. Паризької Комуни, буд. 2, ідентифікаційний код 33345248) 143 500 (сто сорок три тисячі п'ятсот) грн 00 коп. - основного боргу; 7 414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн 91 коп. - пені; 8 610 (вісім тисяч шістсот десять) грн 00 коп. - штрафу та 3 190 (три тисячі сто дев'яносто) грн 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.