Рішення

від 09.07.2014 по справі 913/1463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 липня 2014 року Справа № 913/1463/14

Провадження №7/913/1463/14

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 21810683

до відповідача: Приватного підприємства «Айленд», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 32418971

про стягнення 8643,16 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Морозова С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ковальова М.В. - юр. конс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Світлофор», м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Айленд», м.Луганськ про стягнення основного боргу в сумі 7771,20 грн, втрат від інфляції - 539,82 грн та 3% річних - 332,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №29-03/12 від 29.03.2012р. в частині проведення оплати виконаних за вказаною угодою робіт на суму 7771,20 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №9101612990500.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як свідчать матеріали справи, 29.03.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Світлофор» (підрядник) та Приватним підприємством «Айленд» (замовник) був укладений договір №29-03/12, за змістом п.1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з організації дорожнього руху в районі ТРЦ в м.Лисичанську в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити за виконані роботи.

Згідно із п.2.1 вказаного договору підрядник зобов'язався виконати роботи з встановлення дорожніх знаків, нанесення дорожньої розмітки.

Вартість усіх робіт по договору складає 25171,20 грн, у тому числі ПДВ - 20%. Вартість робіт визначається сторонами по факту їх виконання та фіксується в актах приймання виконаних (будівельних) робіт (КБ-2в) (п.п.3.1, 3.5 договору №29-03/12 від 29.03.2012р.).

29.12.2012р. сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (типова форма КБ-2в), відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв роботи на суму 25171,20 грн.

Як вказує позивач з посиланням на виписку по особовому рахунку Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» №26008000107463 в ПАТ «Укрсоцбанк» (Луганське відділення) за 29.03.2012р., відповідач перерахував на користь позивача 17400 грн в рахунок погашення заборгованості за договором №29-03/12 від 29.03.2012р.

При цьому, частина основного боргу в сумі 7771,20 грн залишилась несплаченою.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту п.3.7 договору №29-03/12 від 29.03.2012р. замовник здійснює розрахунок за виконані роботи підряднику шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у термін не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.

Як зазначалось вище, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року було підписано замовником та підрядником 29.12.2012р., внаслідок чого судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором №29-03/12 від 29.03.2012р. на суму 25171,20 грн настав.

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Приватне підприємство «Айленд» за виконані роботи з позивачем в повному обсязі не розрахувалося.

Наразі, на момент подання позову до господарського суду заборгованість відповідача становила 7771,20 грн. Одночасно, в процесі розгляду справи відповідач частково погасив борг, перерахувавши на користь позивача 2000 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

Дослідивши документи, які надані до матеріалів справи, зокрема, виписки по особовому рахунку Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» №26005010445527 в ПАТ «Укрсоцбанк» (Луганське відділення) за 11.06.2014р., 13.06.2014р., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 2000 грн погашена в процесі розгляду справи, внаслідок чого провадження по справі №913/1463/14 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

Одночасно, враховуючи, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати позивачу заборгованості за договором №29-03/12 від 29.03.2012р. у розмірі 5771,20 грн до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що Приватним підприємством «Айленд» свої зобов'язання, в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України в цій частині не виконані.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №29-03/12 від 29.03.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» до Приватного підприємства «Айленд» про стягнення 5771,20 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач нарахував за період з січня 2013 року по квітень 2014 року та заявив до стягнення інфляційні збитки в сумі 539,82 грн, а також 3% річних в розмірі 332,14 грн за період з 05.01.2013р. по 09.06.2014р.

За розрахунком суду сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за вказаний період у розмірі 332,14 грн.

Наразі, проведений позивачем розрахунок інфляційних збитків є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задовольняються судом у повному обсязі, а саме на суми 539,82 грн та 332,14 грн відповідно.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор», м.Луганськ до Приватного підприємства «Айленд», м.Луганськ про стягнення боргу в сумі 7771,20 грн, 3% річних - 332,14 грн, інфляційних витрат - 539 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Айленд» (91016, м.Луганськ, Ленінський район, вул.Совєтская, буд.73, код ЄДРПОУ 32418971, р/р 26009001321640 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» (91047, м.Луганськ, вул.Гастелло, буд.40а, код ЄДРПОУ 21810683, р/р 26005010445527 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) основний борг в сумі 5771,20 грн, 3% річних - 332,14 грн, інфляційні витрати - 539,82 грн, а також судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Айленд», м.Луганськ на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор», м.Луганськ суми основного боргу у розмірі 2000 грн припинити.

У судовому засіданні 09.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.07.2014р.

Суддя Ю.О. Паляниця