Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/1220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р.Справа № 910/1220/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торговий Дім "Світ-Агро", м. Київ до ТОВ "Дарья-Україна", м. Харків про стягнення коштів в сумі 170 323,10 грн. за участю сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Світ-агро" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарья Україна" ( надалі - відповідач) заборгованість за поставлений товар у розмірі 111053,80 грн., пеню у розмірі 19865,87 грн., штраф 35249,46 грн., 3 % річних - 4153,97 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № ТД 209 купівлі-продажу від 27.08.2012 року в частині розрахунків за отриманий товар.

На адресу господарського суду Харківської області повернулась ухвала про відкладення розгляду у справі від 16 та 17 червня 2014 року, яка була надіслана на адресу відповідача ТОВ "Дарья-Україна" вказану в позовній заяві із довідкою пошти про те, що фірма за даною адресою не перебуває.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 ""Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДРПОУ в якому підтверджено статус юридичної осіб ТОВ "Дарья - Україна" и та зазначено її місцезнаходження: 61121, м. Харків, вул. Тракторобудівників, буд 140 Б, тобто за тією, котра вказана в єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.138-139).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.08.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № ТД 209 купівлі-продажу ( а.с.15-17). У відповідності до предмету договору, позивач зобов'язався передати належний йому товар у власність відповідача, а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах договору ( п.1.1 договору). Позивач зобов'язався у повному обсязі, відповідно до замовлення, передати товар відповідачу, що оформляється видатковою накладною ( п.3.1 договору). Накладна виписується на кожну окрему поставку товару. Забезпечити відповідача належними документами : видатковою накладною . Перехід права власності відбувається в момент прийому - передачі товару. Прийом - передача товару є моментом підписання сторонами видаткової накладної ( п.3.2 договору).

У відповідності до п. 4.3 договору відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних ( моментом отримання партії товару вважається момент підписання відповідачем видаткової накладної . Відповідач здійснює оплату на умовах безготівкового розрахунку на поточний рахунок позивача ( п.4.4 договору). У разі порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування прострочення оплати від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, до повного виконання зобов'язань по оплаті товару ( не обмежуючись шістьма місяцями) ( п.6.4 договору). У разі прострочення оплати за поставлений товар більш ніж на 20 календарних днів відповідач зобов'язався сплатити на рахунок позивача штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару ( п.6.5 договору).

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві, а останній прийняв наступний товар :

за видатковою накладною № 1446 від 30.08.2012 року на суму 36600 грн. та рахунок на оплату за № 1449 від 30.08.2012 року, довіреність №382806 від 29.08.2012 року ( а. с. 18 -21).

за видатковою накладною № 1497 від 04.09.2012 року на суму 1830 грн. та рахунок на оплату за № 1489 від 04.09.2012 року, довіреність №382808 від 04.09.2012 року ( а. с. 22 -25).

за видатковою накладною № 1531 від 07.09.2012 року на суму 3660 грн. та рахунок на оплату за № 1521 від 07.09.2012 року, довіреність №382811 від 07.09.2012 року ( а. с. 26 -29).

за видатковою накладною № 1574 від 14.09.2012 року на суму 230,40 грн. та рахунок на оплату за № 1474 від 03.09.2012 року, довіреність №382814 від 03.09.2012 року ( а. с. 30 -33).

за видатковою накладною № 1685 від 28.09.2012 року на суму 91500 грн. та рахунок на оплату за № 1680 від 28.09.2012 року, довіреність №382816 від 28.09.2012 року ( а. с. 34 -37).

за видатковою накладною № 2069 від 23.11.2012 року на суму 183000 грн. та рахунок на оплату за № 2069 від 23.11.2012 року, довіреність №382841 від 23.11.2012 року ( а. с. 38 -41).

за видатковою накладною № 2123 від 30.11.2012 року на суму 366000 грн. та рахунок на оплату за № 2129 від 30.11.2012 року, довіреність №382843 від 27.11.2012 року ( а. с. 42 -45).

за видатковою накладною № 2162 від 04.12.2012 року на суму 1002 грн. та рахунок на оплату за № 2175 від 04.12.2012 року, довіреність №382844 від 04.12.2012 року ( а. с. 46 -49).

за видатковою накладною № 496 від 28.02.2013 року на суму 498 грн. та рахунок на оплату за № 520 від 27.02.2013 року , довіреність №383868 від 27.02.2012 року ( а. с. 50 -53).

за видатковою накладною № 519 від 04.03.2013 року на суму 4044 грн. та рахунок на оплату за № 550 від 01.03.2013 року , довіреність №383869 від 29.08.2012 року ( а. с. 54 -57).

за видатковою накладною № 683 від 20.03.2013 року на суму 2490 грн. та рахунок на оплату за № 724 від 20.03.2013 року , довіреність №384876 від 20.03.2013 року ( а. с. 58 -61).

за видатковою накладною № 728 від 27.03.2013 року на суму 4044 грн. та рахунок на оплату за № 754 від 25.03.2013 року , довіреність №384877 від 25.03.2013 року ( а. с. 62 -65).

за видатковою накладною № 749 від 28.03.2013 року на суму 2988 грн. та рахунок на оплату за № 786 від 28.03.2013 року , довіреність №384879 від 28.03.2013 року ( а. с. 66 -69).

за видатковою накладною № 935 від 16.05.2013 року на суму 1794 грн. та рахунок на оплату за № 974 від 16.05.2013 року , довіреність №384883 від 16.04.2013 року ( а. с. 70 -73).

за видатковою накладною № 1442 від 17.06.2013 року на суму 19020 грн. та рахунок на оплату за № 1477 від 17.06.2013 року , довіреність №3849010 від 17.06.2013 року ( а. с. 74 -77).

за видатковою накладною № 2830 від 30.10.2013 року на суму 2856,60 грн. та рахунок на оплату за № 2905 від 30.10.2013 року, довіреність №384997 від 30.10.2013 року ( а. с. 78 -81).

15.05.2014 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 111053,80 грн., пеню у розмірі 21494,44 грн., штраф 35249,46 грн., 3 % річних - 4491,42 грн., та судові витрати 3 485 грн.

Відповідно до змісту статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на відповідному договорі правовідносин стосовно купівлі-продажу товару, вартість товару, факт часткової оплати вартості товару в розмірі 610503,20 грн. факт передачі товару відповідачеві, факт наявності заборгованості в сумі 111053,80 грн. та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

Враховуючи, що сума боргу за поставлений товар в розмірі 111054,60 грн. відповідачем не погашена, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ччастиною1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці товару, суд, перевіривши його обґрунтованість, зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, проте всупереч ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України здійснено нарахування пені з порушенням строку позовної давності, а також обрано період, який перевищує встановлений шестимісячний термін її нарахування.

Тому, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи положення наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 2600,99 грн. У іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 10% штрафу у розмірі 35249,46 грн., суд встановив, що дане нарахування також здійснено з порушенням спеціального строку давності, що застосовується при стягненні неустойки (штрафу), а тому, здійснивши власний перерахунок, сума встановленого судом штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 3772,26 грн. В задоволенні іншої заявленої до стягнення суми штрафу слід відмовити.

Відповідач не скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2600,99 грн. та 10 % штрафу в сумі 3772,26 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці Украни. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому сума 3 % річних у розмірі 4491,42 підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі, чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар'я Україна", ЄДРПОУ 33788320 (61121, м.Харків, вул. Тракторобудівників, 140 Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Торговий Дім "Світ-Агро", ЄДРПОУ 37405944 (03062, м.Київ, пр-т Перемоги, 96, оф.№2, п/р 260050589400 в ПАТ "Банк "Український Капітал", м.Київ, МФО 320371) суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 111053,80 грн., пеню у розмірі 2600,99 грн., 10% штрафу у розмірі 3772,26 грн., 3% річних у розмірі 4491,42 грн. та судовий збір у розмірі 3485,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова