Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/7675/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7675/14 24.06.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт"

про стягнення 67 328,70 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Никоненко Т.М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт" про стягнення 67118,11 грн. (60195,50 грн. боргу, 4079,52 пені, 18678,06 грн. 3% річних, 240,78 грн. інфляційних).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору № 2012 К_51ЕN в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/7675/14 та призначено її до розгляду на 29.05.2014 р.

26.05.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для доручення до матеріалів справи, серед яких заява про уточнення позовних вимог у зв'язку з допущенням арифметичних помилок у прохальній частині позовної заяви. У вказаній заяві позивач просить стягнути з відповідача 67328,70 грн. (60195,5 грн. боргу, 4079,52 грн. пені, 2602,31 грн. 3% річних, 451,37 грн. інфляційних).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи для долучення до матеріалів справи, а саме письмові пояснення щодо обставин підписання спірного договору.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.06.2014 р.

18.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що оригінал підписаного спірного договору позивач від відповідача не отримав, однак має видаткову накладну, підписану обома сторонами, яка є належним доказом передання товару позивачем та отримання його відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За усною домовленістю сторін товариство з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (далі - продавець) поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Запорожский коксохимремонт» (далі - покупець) товар на загальну суму 140391,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-00000972 від 12.12.2012 р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 80195,50 грн.

Часткова оплата та прийняття товару покупцем свідчать про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією перерахуватив строк до 10.09.2013 р . на розрахунковий рахунок грошові кошти за поставлений товар в розмірі 70 195,50 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача кошти за поставлений товар в розмірі 60195,50 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару, а всі звернення позивача, зокрема, щодо повернення коштів, залишені без відповіді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 60 195,50 грн. сторонами судового процесу до суду не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі сумі 60 195,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 4 079,52 грн. пені, 2602,31 грн. 3% річних, 451,37 грн. інфляційних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною сьомою статті 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно частини четвертої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Спеціального закону, який встановлює розмір штрафних санкцій у випадку непогашення заборгованості немає. Таким чином, дане питання могло бути врегульовано Договором між сторонами.

Сторони не забезпечили виконання зобов'язання покупця шляхом сплати штрафних санкцій, зокрема, не передбачили застосування штрафних санкцій за непогашення заборгованості за поставлений товар, адже договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, не підписаний відповідачем.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4 079,52 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за несплату поставленого товару у вигляді пені.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних та 3% річних, оскільки, сума, інфляційних та річних, що була нарахована позивачем є невірною.

Відповідно до розрахунку суду 3% річних становлять 1 073,40 грн., а сума інфляційних є більшою, ніж заявлена позивачем. Оскільки підстави для стягнення інфляційних суми більшої, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 451,37 грн. інфляційних, 1 073,40 грн. 3% річних.

У задоволенні 1 528,91 грн. 3% річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 60 195,50 грн., 451,37 грн. інфляційних, 1 073,40 грн. 3% річних.

У стягненні 1 528,91 грн. 3% річних та 4 079,52 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1 674,81 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожский коксохимремонт» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, код 34656607) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Енергетиків 1, код 31956383) 60 195 (шістдесят тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 37 коп. інфляційних, 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 40 коп. 3% річних, 1 674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири ) грн. 81 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 09.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова