Рішення

від 07.07.2014 по справі 902/821/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2014 р. Справа № 902/821/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс Україна" 04112, м.Київ, вул.Ризька, буд.8-А

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" 21050, м.Вінниця, вул.Келецька, буд. 53, оф.232

про стягнення заборгованості 22 163,15 грн. згідно договору №03 від 14.04.2014р.

За участю представників сторін:

позивача : Фурман А.О. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" про стягнення 22 163,15 грн. заборгованості згідно договору №03 від 14.04.2014р., з яких: 21502,18 грн. основного боргу, 570,84 грн. пені та 90,13 грн. річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.06.2014 року порушено провадження у справі № 902/821/14 з призначенням засідання на 07.07.14 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом захисту не скористався, відзиву по справі не надав, незважаючи на той факт, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 4376 від 23.06.14 р.

З урахуванням викладеного, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.04.2014 року між ТОВ "Телс-Україна" (Позивач) та ТОВ "Лайєн" (Відповідач) було укладено договір №03 транспортного експедирування вантажів Замовника (Договір), за яким позивач, як Експедитор, взяв на себе зобов'язання надавати послуги з перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом або організацію перевезення, а відповідач зобов'язався оплатити та прийняти надані позивачем послуги на умовах викладених в договорі.

16.04.2014 року на замовлення відповідача позивачем було доставлено вантаж за маршрутом: с. Бугськ до D-58089 Наgen, Германия.

Послуги було надано належним чином, вантаж був доставлений і прийнятий у відповідності з укладеним договором без жодних зауважень до наданих послуг.

Відповідачу ТОВ "Телс Україна" був наданий для підпису акт наданих послуг, який ТОВ "Лайєн" залишено без уваги.

Згідно укладеного договору оплата транспортно-експедиційних послуг/перевезення Експедитору здійснюється по факту замитнення вантажу 17.04.14 року. Договором передбачено, що у випадку якщо направлений Експедитором акт наданих послуг на протязі 10 днів від дати отримання по пошті, Клієнтом не підписано і не відхилено, послуги вважаються наданими належним чином, а акт підписаним.

16.04.14 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок №07711404005 на загальну суму 21602,18 грн., який останній оплатив частково на суму 100,00 грн. (платіжне доручення № 3548 від 27.05.14 р.), чим фактично, на думку суду, визнав заборгованість та почав здійснювати часткові розрахунки за надані послуги.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано гл. 65 ЦК, ст. 316 ГК. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України від 20 жовтня 1999 р. "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Так, згідно зі ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, позов частині 21502,18 грн. основного боргу підлягає задоволенню, оскільки фактично підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 570,84 грн. пені та 90,13 грн. річних суд дійшов наступних висновків.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас згідно приписів ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Як вбачається із матеріалів справи договір від 14.04.2014 року №03 не містить письмового обумовлення сторін про відповідальність у вигляді пені за порушення взятих на себе замовником зобов''язань.

Виходячи з наведеного, вимога про стягнення пені є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

іКрім того, в силу вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно договору №03 від 14.04.14 р. оплата транспортно-експедиційних послуг/перевезення Експедитору здійснюється по факту замитнення вантажу 16-17.04.14 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Таким чином, з 18.04.14 р. ТОВ "Лайєн" є таким, що прострочив виконання грошового зобов''язання.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку річних, судом нараховано 86,60 грн. за період з 18.04.14 р. по 06.06.14 р., кількість днів 49, виходячи з суми боргу в розмірі 21502,18 грн. Відтак, підлягає стягненню 3% річних саме у вказаній сумі. В частині стягнення 3,53 грн. річних слід відмовити.

дмовити.Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В стягненні 570,84 грн. пені та 3,53 грн. 3% річних слід відмовити.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 21588,78 грн..

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" (21050, м.Вінниця, вул.Келецька, буд. 53, оф.232, код ЄДРПОУ 31041555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс Україна" (04112, м.Київ, вул.Ризька, буд.8-А, код ЄДРПОУ 35625192) 21502,18 грн. основного боргу, 86,60 грн. 3% річних та 1779,65 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 570,84 грн. пені відмовити повністю.

4. В стягненні 3,53 грн. 3% річних відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 10 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04112, м.Київ, вул.Ризька, буд.8-А

3 - відповідачу 21050, м.Вінниця, вул.Келецька, буд. 53, оф.232