Рішення

від 23.06.2014 по справі 915/564/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 915/564/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Прудниковій Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лушко Т.А., довіреність від 08.11.2013р. №8

від відповідача: Сіренко О.Ю., довіреність від 20.05.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (юридична адреса: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, 11, код ЄДРПОУ 24790030; адреса, вказана позивачем: 54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергомонтаж» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18, кв. 28, код ЄДРПОУ 32143314)

про: стягнення 20544,08 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергомонтаж» про стягнення 20544,08 грн., з яких: 19755 грн. основного боргу, 196,46 грн. трьох річних та 592,62 грн. індексу інфляції.

Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

15.05.2014р. за вх.№8700/14 позивачем надано витребувані судом документи.

23.06.2014р. за вх.№11439/14 відповідачем частково надано витребувані судом документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, пояснив наявність боргу тяжким матеріальним станом товариства.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» (позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергомонтаж» (відповідач) електроізоляційні матеріали на суму 23606,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0009116 від 20.11.2013р. та №РН-0009117 від 20.11.2013р., довіреністю №3144 від 20.11.2013р., податковими накладними №9116 від 20.11.2013р. та №9117 від 20.11.2013р., рахунками-фактурами №СФ-0010178 від 12.11.2013р. та №СФ-0010428 від 19.11.2013р., листом-замовленням №181 від 20.11.2013р.

Листом №181 від 20.11.2013р. відповідач гарантував провести оплату товару згідно рахунків №СФ-0010178 від 12.11.2013р. та №СФ-0010428 від 19.11.2013р. до 20.12.2013р.

У листі від 21.01.2014р. №02 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

20.02.2014р. відповідачем було повернено частину поставленого товару на суму 3851,74 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВП-0000001 від 20.02.2014р., розрахунком №15 від 20.02.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №9117 від 20.11.2013р.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 19755 грн.

Як свідчать матеріали справи, наявний борг відповідачем сплачено не було, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з вищевикладених вимог законодавства, господарський суд приходить до висновку, що фактично між сторонами у справі виникли правовідносини з поставки товару, про що свідчать конклюдентні дії сторін, а саме: з боку позивача (ТОВ «Сонар») - здійснення поставки відповідачу товару за видатковими накладними РН-0009116 від 20.11.2013р. та РН-0009117 від 20.11.2013р., виставлення рахунків-фактур №СФ-0010178 від 12.11.2013р. та №СФ-0010428 від 19.11.2013р., з боку відповідача (ТОВ «Миколаївенергомонтаж») - видача довіреності №3144 від 20.11.2013р., прийняття товару внаслідок підписання видаткових накладних РН-0009116 від 20.11.2013р., РН-0009117 від 20.11.2013р., повернення частини поставленого товару на суму 3851,74 грн. за видатковою накладною №ВП-0000001 від 20.02.2014р.

Разом з тим, фактично у сторін виникли наступні зобов'язання: у ТОВ «Сонар» - поставити товар, у ТОВ «Миколаївенергомонтаж» - прийняти поставлений товар та оплатити його.

При цьому прийняття товару, а також повернення відповідачем частини поставленого товару свідчить про узгодження між сторонами внаслідок конклюдентних дій ціни поставленого товару.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар (з урахуванням повернення відповідачем частини поставленого товару) на суму 19755 грн.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару не виконав, в результаті чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 19755 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Сонар» про стягнення з відповідача 19755 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги зроблені позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, вважає їх обґрунтованими.

З огляду на вищенаведене, є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Сонар» в частині стягнення з відповідача 196,46 грн. трьох відсотків річних за період з 23.12.2013р. по 22.04.2014р. та 592,62 грн. індексу інфляції за період з січня по березень 2014 року.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Сонар» в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергомонтаж» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18, кв. 28, код ЄДРПОУ 32143314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (юридична адреса: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, 11, код ЄДРПОУ 24790030; адреса, вказана позивачем: 54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12) 19755 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. боргу, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 62 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 01 липня 2014 року.

Суддя Ю.С. Бритавська