Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/5590/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5590/14 27.05.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АД ШИНА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна»

про стягнення 43 440,40 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Рябко А.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АД ШИНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна» про стягнення 43 440,40 грн., а саме: 40 099,67 грн. основної суми боргу, 2573,28 грн. пені, 767,45 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1441 від 13.09.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5590/14 та призначено розгляд останньої на 29.04.2014 р.

24.04.2014 р. через канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 27.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

13.09.2012 р. між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір довгострокового постачання № 1441 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався протягом дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (далі за текстом - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 1.2. договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року, у разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Згідно з п. 4.2. договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в терміни 14 календарних днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Станом на 11.12.2013 р. позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 551 462,00 грн.

У період з 16.08.2012 р. по 11.12.2013 р. відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 365 483,08 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача, а також повернув товар на суму 145 879,25 грн.

Станом на день подання позовної заяви за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 40 099,67 грн.

26.02.2014 р. відповідачу було направлено лист-вимогу № 26/07 про оплату поставлених товарів, в якому зазначалась сума заборгованості відповідача перед позивачем, а також було направлено акти звірки взаємних розрахунків від 26.02.2014 р. Відповіді від відповідача на вказаний лист чи підписаного акту звірки взаємних розрахунків позивач не отримав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Докази оплати заборгованості в розмірі 40 099,67 грн. у матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір довгострокового постачання № 1441 від 13.09.2012 р. є договором поставки, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, при укладанні договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін до 14 днів з дати зазначеної у видатковій накладній.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 40 099,67 грн. та/або доказів повернення поставленого товару позивачу на зазначену суму відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в розмірі 40 099,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару з урахуванням п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 573,28 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 8.3. договору, розрахованої за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 573,28 грн. відповідно до п. 8.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України та п. 8.3. договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 767,45 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з вересня 2013 року по березень 2013 року.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції, нарахованого на суму боргу, ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та договорі, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції, нарахованого на суму боргу, підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено останній.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна» (03027, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 1, код 37249794) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АД ШИНА» (02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, код 35974863) 40 099 (сорок тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 67 коп. основного боргу, 2 573 (дві тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 28 коп. пені, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова