Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/8297/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8297/14 01.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма

"Алекс Ком Лтд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНИЙ СВІТ"

Про стягнення 11 197,72 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Станкевич О.М. (дов. №04/14-02 від 28.04.2014)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірма "Алекс Ком Лтд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 30.04.2104 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНИЙ СВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 11 197, 72 грн. за договором № 2 купівлі - продажу від 13.01.2014, з яких 10 967,25 грн. сума основного боргу, 230,47 грн. пеня, також позивач просить покласти на відповідача витати по оплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8297/14, розгляд справи призначено на 03.06.2014.

Ухвалою суду від 03.06.2014 розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи, необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі. В судовому засіданні 03.06.2014 представником позивача була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив збільшити суму нарахованої пені, у зв'язку зі збільшенням періоду заборгованості, та стягнути з відповідача 10 967, 25 грн. основного боргу, пеню в сумі 435, 99 грн., яка була прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи проводиться з урахуванням прийнятої заяви про збільшення позовних вимог.

18.06.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про долучення матеріалів до справи (з додатками).

В судове засідання 01.07.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином. Представником позивача в судовому засіданні було надано пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №2 від 13.01.2014 року щодо оплати за поставлений товар по накладній № АК-0002977 від 25.02.2014 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адресою місцезнаходження відповідача є :03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 2.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2012 року між позивачем, в якості продавця та відповідачем, в якості покупця було укладено договір № 2 купівлі-продажу (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого позивач (продавець) зобов'язується передати товар та відповідні документи на нього відповідачеві (покупцеві), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, встановлених договором.

Відповідно до умов договору (п.2.2.) ціна та загальна вартість товару встановлюється в гривнях та вказується у відповідних накладних.

В п.3.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 7 календарних днів від дати постачання партії товару та визначено, що оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача або шляхом внесення готівки в касу позивача.

Пунктом 3.2. договору визначено, що обов'язки відповідача по оплаті вважаються здійсненими з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок або в касу позивача.

Датою поставки вважається дата передачі позивачем товару до пункту доставки, який вказується у накладній або у товаросупроводжувальному документі перевізника, який підписується обома сторонами. Від цього числа у відповідача з'являється право власності на поставлений товар (п.4.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. у випадку порушення відповідачем п.3.1. договору він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки оплати. Нарахування штрафних санкцій за порушення строків проведення розрахунків діє на весь строк прострочення фінансових зобов'язань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, відповідно до підписаної сторонами накладної №АК-0002977 від 25.02.2014 року на суму 10 967,25грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем на момент складання позовної заяви (30.04.2014 року) не було здійснено оплату за поставлений товар за вказаною накладною.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, в частині стягнення 10 967, 25 грн. основної заборгованості та 435, 99 грн. пені підлягають задоволенню в поному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір №2 купівлі-продажу від 13.01.2014 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було поставлено товар відповідачу на загальну суму 10 967,25 грн. згідно накладної № АК-0002977 від 25.02.2014 року, копії якої містяться в матеріалах справи.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 10 967,25 грн. Зобов'язання щодо оплати товару отриманого згідно накладної № АК-0002977 від 25.02.2014 року на суму 10 967,25 грн. відповідачем не були виконані, доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 10 967,25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 967,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 435,99 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.1. договору за період прострочення з 05.03.2014 по 03.06.2014 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 435,99 грн. у відповідності до п. 7.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п.7.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4, 22, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНИЙ СВІТ" (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 2; код ЄДРПОУ 37633755; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірма "Алекс Ком Лтд" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б; код ЄДРПОУ 19261430) 10 967 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 25 коп. основної заборгованості за договором, 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 99 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2014р

Суддя Г.П. Бондаренко