Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/8103/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8103/14 01.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Брок»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп»

Про стягнення 58 299, 66 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Чуприна А. В. (дов. б/н від27.05.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Брок» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 58299,66 грн. за договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 135 при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 09.06.2011, з яких 51 866, 53 грн. основної заборгованості, 3 055, 27 грн. пені, 1 577, 33 грн. 3 % річних, 1 800, 53 грн. інфляційних втрат, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8103/14, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

В судовому засіданні 03.06.2014 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.07.2014.

25.06.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: 51 866, 53 грн. основної заборгованості, 3 044, 59 грн. пені, 1 820, 32 грн. 3 % річних, 5 678, 18 грн. інфляційних втрат в частині зміни нарахування строків 3% річних та інфляційних витрат.

В судове засідання 01.07.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог проходить з врахуванням поданої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 135 при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 09.06.2011 в частині оплати наданих послуг перевезення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.06.2011 між позивачем, як перевізником та відповідачем, як замовником укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 135 при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України (далі за текстом - договір), відповідно до якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе перевезення вантажів автомобільним транспортом від свого імені, але за дорученням замовника та за рахунок останнього.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що на кожне окреме перевезення вантажу оформляється транспортне замовлення у вигляді заявки, в якій містяться опис умов і особливостей конкретного перевезення вантажу.

Відповідно до п. 2.7. договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR при міжнародному перевезенні вантажів, або ТТН при перевезенні вантажів по території України) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що умови визначені сторонами і обумовлені в конкретній заявці, мають переважну дію по відношенню до умов цього договору, умови не обумовлені в заявці, визначаються відповідно до договору.

За умовами п. 4.1.17 договору замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг перевізника, а також оплату (штрафів) за простій у відповідності з пунктами 4.1.4, 4.1.6. цього договору, надавати оригінали документів (заявки, доповнення до них та інші документи, які були направлені за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті і акцептовані перевізником) у розумний строк який для цілей цього договору не може перевищувати 5 робочих днів, з урахуванням святкових днів за законодавством України.

Після закінчення надання послуг замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 днів з моменту його отримання у разі, якщо за вказаним актом у замовника не має мотивованих заперечень, повинні бути представлені перевізнику у письмовій формі. У разі, якщо за вказаним актом не надійшли письмові заперечення, після закінчення 5 днів послуги перевізника вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі. (п. 4.1.18 договору).

Згідно п. 5.1. договору вартість послуг перевізника визначається в кожній конкретній заявці на перевезення. Підставою для оплати за автоперевезення є рахунок перевізника та СМR - накладна або товарно-транспортна накладна. Дані документи передаються замовнику факсом, а потім при необхідності перевізник передає замовнику їх оригінали, якщо інше не передбачено в заявці (п. 5.3. договору).

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата за перевезення проводиться замовником не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку, при цьому датою виставлення рахунку є дата рахунку. Вказаний в цьому пункті термін може бути змінений за згодою сторін у кожному окремому випадку і вказаний в заявці на перевезення вантажу. Сторони погодились з тим, що максимальний термін для розрахунків за послуги перевізника не може перевищувати 10 банківських днів.

Відповідно до п. 5.9. договору у випадку не оплати рахунку у вказаний термін замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 0, 1 % від суми фрахту (вартості перевезення, згідно заявки) за кожний день прострочення.

За умовами п. 9.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011, у разі якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору, то цей договір вважається продовженим на невизначений строк.

Як стверджує позивач, в рамках договору ним за замовленнями відповідача неодноразово організовувалися перевезення, а відповідач сплачував за них.

Так, зокрема, за заявкою б/н від 20.11.2012 позивач організував перевезення фанери для відповідача зафрахтованим у перевізника автомобілем, держ. номер АО 5473 АК, причіп АО 2335 ХХ, за маршрутом: м. Чудово Нижегородської області (Росія) до м. Києва. Сума фрахту за погодженням сторін складала 12 500, 00 грн., які відповідач повинен був сплатити у повному обсязі після розвантаження.

Зазначене перевезення було виконано позивачем належним чином, ніяких претензій заявлено не було, що засвідчено актом виконаних робіт, який сторони підписали без зауважень. Вантаж розмитнено на Київській регіональній митниці 26 листопада і передано відповідачу.

Відповідачем перевезення за заявкою б/н від 20.11.2012 було оплачено, згідно позовної зави, частково у сумі 5 633, 66 грн. 09.07.2013.

Аналогічне перевезення було організоване за заявкою б/н від 25.02.2013 р., умови якої цілком ідентичні попередній заявці. Позивач організував перевезення фанери для відповідача зафрахтованим у перевізника автомобілем, держ. номер СВ 6149 АР, причіп СВ 1800 ХХ, за маршрутом: м. Чудово Нижегородської області (Росія) до м. Києва згідно міжнародної вантажної накладної № 0511590. Сума фрахту за погодженням сторін складала 13 000 грн., які відповідач повинен був сплатити у повному обсязі після розвантаження.

Перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій заявлено не було, що засвідчено актом виконаних робіт, який сторони підписали без зауважень. Вантаж передано відповідачу 06 березня 2013 р. Відповідно строк сплати настав 07 березня 2013р. Станом на 29 квітня 2014 р. відповідач за перевезення не розрахувався. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Аналогічне перевезення було здійснено належним позивачу вантажним автомобілем, держ. номер АА 3435 ВІ, причіп АА 6771 ХТ, за заявкою б/н від 03 квітня 2013 р., умови якої цілком ідентичні попереднім. Перевезення здійснено за маршрутом: м. Чудово Нижегородської області (Росія) до м. Києва. Сума фрахту за погодженням сторін складала 13000 грн., які відповідач повинен був сплатити у повному обсязі після розвантаження.

Перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій заявлено не було, що засвідчено актом виконаних робіт, який сторони підписали без зауважень. Вантаж розмитнено в Києві 10 квітня і передано відповідачу. Відповідно строк сплати настав 11 квітня 2013 р. Станом на 29 квітня 2014 р. відповідач за перевезення не розрахувався. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Аналогічне перевезення було здійснено належним позивачу вантажним автомобілем, держ. номер АА 9735 НІ, причіп АА 2537 ХТ, за заявкою б/н від 18 червня 2013 р., умови якої цілком ідентичні попереднім. Перевезення здійснено за маршрутом: м. Чудово Нижегородської області (Росія) до м. Києва. Сума фрахту за погодженням сторін складала 19 000 грн., які відповідач повинен був сплатити у повному обсязі після розвантаження.

Перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій заявлено не було, що засвідчено актом виконаних робіт, який сторони підписали без зауважень. Вантаж передано відповідачу 09 липня 2013 р. Відповідно строк сплати настав 10 липня 2013 р. Станом на 29 квітня 2014 р. відповідач за перевезення не розрахувався. Доказів іншого матеріали справи не містять.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за надані послуги станом на момент звернення до суду складає 51 866, 53 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача. Позивач також просить стягнути пеню, 3% та інфляційні витрати за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Договір на надання транспортно - експедиційних послуг № 135 при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 09.06.2011 є змішаним договором, який містить елементи договору перевезення вантажу та договору транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 914 ЦК України за довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Згідно ч. 4 ст. 306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу. Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК, ст. 316 ГК договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. В спірних правовідносинах, організовуючи перше та друге перевезення, позивач діяв, як експедитор за дорученням клієнта та виконував замовлення відповідача.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги перевезення та експедиції за заявками б/н від 20.11.2012, 25.02.2013, 03.04.2013 та 18.06.2013 на загальну суму 57 500, 00 грн. Як стверджує позивач, надання послуг за договором за заявкою від 20.11.2012 було частково оплачено відповідачем на суму 5 633, 66 грн. Враховуючи твердження позивача, заборгованість відповідача за надані за договором послуги за вказаними вище заявками становить 51 866, 34 грн. (57 500, 00 - 5 633, 66), а не 51 866, 53 грн., як стверджує позивач.

Позивачем умови договору та заявок виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 51 866, 34 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 51 866, 34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до п. 5.5. договору та заявок б/н від 20.11.2012, 25.02.2013, 03.04.2013 та 18.06.2013 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 51 866, 34 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за загальний період з 30.04.2013 по 10.01.2014 за порушення грошового зобов'язання ґрунтуються на нормах закону та договору, відповідно підлягають задоволенню. При перевірці судом здійсненого позивачем розрахунку пені, було встановлено, що позивачем допущено помилку в такому розрахунку (стосовно пені нарахованої за заявкою від 18.06.2013). Таким чином, відповідні вимоги підлягають задоволенню за розрахунком суду, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за порушення грошового зобов'язання за загальний період з 30.04.2013 по 10.01.2014 в розмірі 2 818, 68 грн.

Заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 820, 32 грн. за період прострочення з 28.11.2012 по 25.06.2014 включно та інфляційних втрат за грудень 2012 - травень 2014 в сумі 5 678, 18 грн. підлягають частковому задоволенню на підставі нижчевикладеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в цілому в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню, 3 % річних за розрахунком позивача, оскільки такий здійснений вірно, інфляційні втрати за розрахунком суду, оскільки позивачем допущено арифметичну помилки при нарахуванні інфляційних втрат за період за грудень 2012 - травень 2014. Відповідно до розрахунку суду інфляційні втрати позивача за грудень 2012 - травень 2014 становлять 5 548, 08 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 51 866, 34 грн. основного боргу, 2 818, 68 грн. пені, 1 820, 32 грн. 3 % річних та 5 548, 08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» (03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, буд. 16; код ЄДРПОУ 37514395; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Брок» (03028, м. Київ, вул. Феодосійська, буд. 4, кв. 206; код ЄДРПОУ 37414236) 51 866 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн. 34 коп. основного боргу, 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 68 коп. пені, 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 32 коп. 3 % річних, 5 548 (п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 57 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко