Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/9780/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9780/14 23.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка Лінлайн"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 68 000,00 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Войтехов О.О. дов. №б/н від 07.05.2014р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка Лінлайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 68 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності виготовлення вибору з акрилового каміння згідно умов Договору №03-01/14 від 28.01.2014р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9780/14 та призначено розгляд справи на 11.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 розгляд справи відкладався на 23.06.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 23.06.2014 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судові засідання призначені на 11.06.2014, 23.06.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/9780/14 від 23.05.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9780/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.06.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка «Лінлайн» (далі - Замовник, Позивач) та фізичною особою - Підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець, Відповідач) було укладено договір про надання послуг №03-01/14 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1) Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, передбачені умовами Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт складає 68 475,00 грн. і включає вартість матеріалів, вартість робіт, виїздів на замір та установку виробу.

Замовник оплачує Виконавцю аванс: 48 000,00 грн. протягом одного робочого дня з моменту підписання даного Договору. Решту суми: 20 475,00 грн. Замовник оплачує за один день до установки вироби за вказаною в даному Договорі адресою (п.п 2.2.-2.3. Договору).

Розділом 3 Договору передбачені строки виконання робіт.

А саме, п.п. 3.1.-3.2. Договору, термін виготовлення 20 робочих днів з моменту контрольного заміру, термін установки 3 робочих дні з моменту перерахування 100% вартості всіх робіт.

Згідно п. 2.3.1. Договору, після закінчення установки виробу сторонами підписується Акт про виконання робіт за вказаною в даному Договорі адресою.

Зі слів Позивача, на виконання умов Договору, останнім 28.01.2014 було передано Відповідачу грошові кошти у розмірі 48 000,00 грн.

Так в обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач не виготовив виріб у передбачений Договором строк, у зв'язку з чим порушив умови Договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.04.2014 між сторонами спірного Договору було укладено Додаток №1 та Додаток №2 до Договору №03-01/14 від 28.01.2014.

Так, Додатком №1 передбачався графік повернення частини грошових коштів у розмірі 23 817,00 грн., тоді як Додатком №2 сторони Договору зафіксували розмір внесеного за Договором авансу в розмірі 48 000,00 грн., а також розмір витрат на матеріали у сумі 24 183,00 грн. деталізовано витрати на матеріали, а також зафіксовано зобов'язання Відповідача повернути грошові кошти в розмірі 23 817,00 грн.

Зі слів Позивача грошову суму у розмірі 5 959,00 грн., погоджену в графіку повернення частини грошових коштів, згідно Додатку №2 до Договору, Відповідачем сплачено Позивачеві не було. Так само станом на 28.04.2014 Відповідачем не було завершено виготовлення Виробу.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору Позивач 07.05.2014 направив на адресу Відповідача повідомлення, згідно з яким відмовився від спірного Договору (копія якого міститься в матеріалах справи). Проте, зазначений лист був залишений Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання передбачені умовами Договору та не повернув сплачену суму грошових коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором та станом на дату винесення рішення становить 48 000,00 грн.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001, визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).

За твердженням Позивача наявність моральної шкоди підтверджується тим, що своїми незаконними діями Відповідач позбавив його можливості належним чином здійснити оформлення інтер'єру приміщення клініки, що призвело до загального негативного ефекту під час презентації відкриття клініки, крім того Позивач зазнав моральної шкоди, що полягала в погіршенні його ділової репутації.

Всупереч наведеному Позивач, стверджуючи про те, що Відповідач завдав шкоди його діловій репутації у розмірі 20 000,00 грн., не обґрунтував її розмір належними та допустимими доказами.

При цьому судом встановлено наявність обставин, що свідчать про факт завдання шкоди діловій репутації Позивача. Однак, враховуючи те, що Позивачем не обґрунтовано заявленого розміру втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності суб'єкта господарювання, не визначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 3 600,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як встановлено матеріалами справи, Позивач просить стягнути з Відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 600,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат Позивачем до матеріалів справи додано Договір №10-ПП від 07.05.2014 про надання юридичних послуг щодо ведення справи у суді тощо.

Відтак, враховуючи викладене та приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3 600,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову стягнення судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка «Лінлайн» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 11; код ЄДРПОУ 39042137) заборгованості за Договором про надання послуг №03-01/14 від 28.01.2014р. у розмірі 48 000,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка «Лінлайн» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 11; код ЄДРПОУ 39042137) 1 289,65 грн. - судового збору, 3 600,00 грн. - витрат за юридичні послуги адвоката.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 27.06.2014.

Суддя А.В. Митрохіна