Рішення

від 09.07.2014 по справі 924/815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2014 р.Справа № 924/815/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" м.Кам'янець - Подільський

про стягнення 10380,38 грн. з яких: 4513,47 грн. - пеня, 4743,22 грн. - 7% штрафу, 220,06 грн. інфляційні, 903,64 грн. - 3 % річних.

Представники сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. - представник на підставі довіреності №14-95 від 18.04.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

Рішення приймається 09.07.2014 р., оскільки в судових засіданнях 23.06.2014р. та 03.07.2014р. оголошувалися перерви.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 10380,38 грн. з яких: 4513,47 грн. - пеня, 4743,22 грн.- 7% штрафу, 220,06 грн. - інфляційні, 903,64 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.08.2012р. між сторонами був укладений договір № 12/821-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу.

Вказує, що на виконання умов договору позивач у жовтні - грудні 2012р. передав, а відповідач отримав природний газ на суму 119654,34 грн., що підтверджується поданими актами приймання-передачі природного газу.

Зазначає, що станом на 11.06.2013 р. відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Однак враховуючи, що платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п. 1.1. та п. 6.1. договору, позивачем нараховано відповідачу 4513,47 грн. пені, 4743,22 грн. - 7% штрафу, 220,06 грн. інфляційних та 903,64 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, проте 09.07.2014р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання. У письмовому відзиві на позов від 23.06.2014р. відповідач не погоджується із вимогами позивача про стягнення пені та штрафних санкцій. Зокрема, стверджує, що позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення штрафних санкцій пропущено строк позовної давності, який згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України складає один рік. При цьому, звертає увагу, що з огляду на те, що сума 67760,27 грн. за природний газ, отриманий в грудні 2012р. відповідачем була оплачена 11.06.2013 р., задоволенню вимог позивача про нарахування пені з цієї суми підлягає сума, вирахувана з урахуванням позовної давності та положень ч. 4 ст. 51 ГПК України (дати реєстрації заяви в канцелярії суду чи поштового штемпеля підприємства зв'язку).

Також у клопотанні від 03.07.2014 р. відповідача просить при прийнятті рішення не нараховувати пеню, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, зумовленим хронічними неплатежами та несвоєчасними відшкодуваннями з державного бюджету різниці в тарифах.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зареєстрованя як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 497936 від 10.04.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" зареєстроване як юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 118762 від 20.05.2014р.

28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (покупець) був укладений договір № 12/821-ТЕ-34 на купівлю - продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 145 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 25; листопад - 50; грудень - 70.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).

Зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п.5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

В п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач у жовтні - грудні 2012р. передав, а відповідач отримав природний газ в обсязі 91,395 тис. куб. м. на загальну суму 119654,34 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. (7,325 тис. куб.м. на суму 9589,89 грн.), від 30.11.2012р. (32,313 тис. куб.м. на суму 42304,18 грн.), від 31.12.2012р. (51,757 тис. куб.м. на суму 67760,27 грн.).

Відповідач розрахувався з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.09.2012р. по 30.04.2014р. та довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.09.2012р. по 30.04.2014р. Зокрема, відповідачем було сплачено: 14.11.2012р. - 9589,89 грн. - за газ за жовтень 2012р.; 03.01.2013р. - 42304,18 грн. - за газ за листопад 2012р.; 11.06.2013 р. - 100000,00 грн., з яких 67760,27 грн. - за газ за грудень 2012р .

Враховуючи, що платежі здійснювалися відповідачем з порушенням термінів оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з ТОВ "Подільська енергосервісна компанія" 4513,47 грн. пені, 4743,22 грн. - 7% штрафу, 220,06 грн. інфляційних та 903,64 грн. - 3 % річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (покупець) був укладений договір № 12/821-ТЕ-34 на купівлю - продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в жовтні 2012 року - до 14 листопада 2012 року;

- за газ, отриманий в листопаді 2012 року - до 14 грудня 2012 року;

- за газ, отриманий в грудні 2012 року - до 14 січня 2013 року.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем повністю погашена заборгованість за договором №12/821-ТЕ-34 від 28.08.2012р. лише 11.06.2013р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ передбачені п. 6.1 договору та докази оплати відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору договору №12/821-ТЕ-34 на купівлю - продаж природного газу від 28.08.2012р., оскільки заборгованість була сплачена з порушенням термінів, визначеним даним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічних справах щодо періоду нарахування інфляційних (постанови від 10.02.2014р. по справі №924/917/14, від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Позивачем заявлено до стягнення 220,06 грн. інфляційних, з яких: 84,61 грн. - за грудень 2012р., які нараховані за зобов'язаннями листопада 2012 р. та 135,45 грн. - за період з січня по травень 2013р., які нараховані за зобов'язаннями грудня 2012 р.

Судом враховуються, що відповідно до п. 6.1 договору, остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем, судом встановлено, що:

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у листопаді 2012р. газ до 14.12.2012р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2012р. є: з 14.12.2012р. по 13.01.2012р. Проте, 03.01.2013р. заборгованість була повністю погашена відповідачем. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

- інфляційні нарахування в розмірі 135,45 грн. за зобов'язаннями грудня 2012 р., за період з січня по травень 2013 р. позивачем нараховані правомірно.

Отже, правомірним буде нарахування інфляційних втрат в розмірі 135,45 грн. за період з січня по травень 2013 р., які підлягають стягненню з відповідача. В стягненні 84,61 грн. інфляційних, нарахованих за грудень 2012р. суд відмовляє, з огляду на те, що при їх нарахуванні позивачем не враховано тривалість існування суми заборгованості, яка в даному випадку існувала менше одного місяця.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 903,64 грн., з яких: 0,79 грн. - за період з 14.11.2012р. по 14.11.2012 р. (1 день прострочення); 73,02 грн. - за період з 14.12.2012р. по 03.01.2013р. (21 день прострочення) ; 818,69 грн. - за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення); 11,14 грн. - за період з 10.06.2013р. по 11.06.2013р. (2 дні прострочення).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем в період нарахування 3% річних враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено наступне:

- за період з 14.12.2012р. по 02.01.2013р. (20 днів прострочення) із суми заборгованості 42304,18 грн., розмір 3% річних складає 69,37 грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 67760,27 грн., розмір 3% річних складає 818,69 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 10.06.2013р. (1 день прострочення) із суми заборгованості 67760,27 грн., розмір 3% річних складає 5,57грн.

Крім того, суд аналізуючи визначений позивачем період з 14.11.2012р. по 14.11.2012р. (1 день прострочення), останнім в період нарахування 3% річних було включено фактичний день сплати заборгованості відповідачем - 14.11.2012р., що суперечить п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". За таких обставин, нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка відповідно до умов договору повинна була сплачена до 14.11.2012р. та фактично була сплачена 14.11.2012р. не може мати місце в даному випадку.

Отже, правомірним буде нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 893,63грн.

Таким чином, в частині стягнення 3% річних в розмірі 10,01 грн. (903,64 - 893,63 = 10,01) необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4513,47 грн., зокрема: 3,93 грн. - за період з 14.11.2012р. по 14.11.2012 р. (1 день прострочення); 364,09 грн. - за період з 14.12.2012р. по 03.01.2013р. (21 день прострочення) ; 4093,46 грн. - за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення); 51,98 грн. - за період з 10.06.2013р. по 11.06.2013р. (2 дні прострочення).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при визначенні періоду, за який нараховувалася пеня позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено наступне:

- за період з 14.12.2012р. по 02.01.2013р. (20 днів прострочення) із суми заборгованості 42304,18 грн., розмір пені складає 346,85грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 67760,27 грн., розмір пені складає 4093,46грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 10.06.2013р. (1 день прострочення) із суми заборгованості 67760,27 грн., розмір пені складає 25,99грн.

Крім того, суд аналізуючи визначений позивачем період з 14.11.2012р. по 14.11.2012р. (1 день прострочення), останнім в період нарахування пені було включено фактичний день сплати заборгованості відповідачем - 14.11.2012р., що суперечить п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". За таких обставин, нарахування пені на суму заборгованості, яка відповідно до умов договору повинна була сплачена до 14.11.2012р. та фактично була сплачена 14.11.2012р. не може мати місце в даному випадку.

Отже, правомірним буде нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 4466,29грн.

Тому, в частині стягнення пені в розмірі 47,18 грн. (4513,47 - 4466,29 = 47,18) необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 4743,22 грн.

В п. 7. 2 договору сторони передбачили, що відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова ВГСУ від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.

За таких обставин, позивачем правомірно заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 4743,22 грн. із суми заборгованості в розмірі 67760,27 грн.

При цьому, судом враховується, що сторони в п. 9.3. договору погодили строк позовної давності для звернення до суду, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань тривалістю у 5 років.

За правилами ч. 1 ст. 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на зазначене, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення штрафних санкцій пропущено строк позовної давності, який згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України складає один рік.

Також судом відхиляється клопотання відповідача, в якому останній просить суд не стягувати пеню, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства та несвоєчасне відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах, оскільки з огляду на приписи ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов'язання. Судом береться до уваги, що правовідносини між сторонами склалися на підставі договору №12/821-ТЕ-34 від 28.08.2012р., який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в сумі 10238,59 грн., з яких 4466,29 грн. - пеня, 4743,22 грн. - 7% штрафу, 135,45 грн. - інфляційні втрати, 893,63 грн. - 3 % річних.

В решті позову щодо стягнення пені в розмірі 47,18 грн., 3% річних в розмірі 10,01 грн. та інфляційних в розмірі 84,61 грн. суд відмовляє.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" м. Кам'янець - Подільський про стягнення 10380,38 грн. з яких: 4513,47 грн. - пеня, 4743,22 грн. - 7% штрафу, 220,06 грн. інфляційні, 903,64 грн. - 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд. 25А, код ЄДРПОУ 35805075) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4466,29 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят шість гривень 29 коп.) пені, 4743,22 грн. (чотири тисячі сімсот сорок три гривні 22 коп.) 7% штрафу, 135,45 грн. (сто тридцять п'ять гривень 45 коп.) інфляційних, 893,63 грн. (вісімсот дев'яносто три гривні 63 коп.) 3 % річних, 1802,04 грн. (одна тисяча вісімсот дві гривні 04 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 09.07.2014р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи,

2 - позивачу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України": 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6;

3 - відповідачу - 32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд.25А - простим.