Постанова

від 10.07.2014 по справі 824/2294/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2294/14-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону державної служби України з надзвичайних ситуацій заборгованість в сумі 5957,70 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за червень 2014 р. на загальну суму 5957,70 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження даної справи за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.07.2014 р. (а.с. 41).

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що вимога позивача про стягнення коштів з відповідача є неправомірною, так як не передбачена нормами КАС України. Позивач будучи суб'єктом владних повноважень у адміністративному позові не вказує, яким саме законом передбачене його право на звернення до адміністративного суду і які саме його права порушені. Крім того, до суду не надано документів, які б підтверджували фактичну виплату пенсій позивачем. Також вказував, про відсутність у нього обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які входили до складу гірничорятувальних частин та були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, з таких міркувань.

Чернівецький спеціальний воєнізований аварійно-рятувальний загін державної служби України з надзвичайних ситуацій (58010, м. Чернівці, вул. Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 34026566) зареєстрований як юридична особа 18.02.2010 р. та є правонаступником державного підприємства "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" (а.с. 7 - 10).

Відповідно до довідок виданих відповідачем, останній підтвердив громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах (а.с. 16, 23, 27, 36 - 37).

УПФУ в м. Чернівцях була проведена перевірка, яка встановила правильність та достовірність видачі документів для призначення пенсії вищевказаним особам, що підтверджується відповідними актами перевірки (а.с. 17, 22, 28, 38).

Як видно із матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України призначено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які працювали у відповідача, пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 згідно пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколами №2144 від 24.04.2013 р., №2183 від 12.09.2011 р., №2122 від 09.04.2013 р., №139 від 21.02.2012 р. ( а.с. 13 на звороті, 18, 24, 29).

У зв'язку з призначенням вказаним особам пільгових пенсій, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях надіслало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підлягає відшкодуванню з червня 2014 р. на загальну суму 5957,70 грн. (а.с. 12). Вказаний розрахунок отриманий відповідачем 12.06.2014 р., що підтверджується відповідною відміткою вх. кореспонденції за № 58 (а.с. 11).

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за червень 2014 р. в сумі 5957,70 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 6).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 Закон № 400/97-ВР, ч. 1 п. 6.1 п. 6 Інструкції про Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 6.4, 6.5 та 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначених в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема чоловікам, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У відповідності до п. 6.9 вищевказаної Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях надіслало на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підлягає відшкодуванню з червня 2014 р. на суму 5957,70 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, вказаний розрахунок отриманий відповідачем 12.06.2014 р.

Відповідачем зазначена в розрахунку сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за червень 2014 р. не сплачена, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 5957,70 грн.

Статтею 17 Закону № 400/97-ВР встановлено обов'язок страхувальника виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 цього Закону управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

З матеріалів справи видно, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині відшкодуванню витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5957,70 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно відсутності у позивача повноважень, щодо звернення із вказаним позовом до суду виходячи з наступних підстав.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011 передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених суми страхових внесків та інших платежів.

Таким чином, органам Пенсійного фонду надано право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Не заслуговують уваги також доводи представника позивача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичну виплату пенсій на пільгових умовах пенсіонерам, оскільки вказана обставина спростовується наявними матеріалами справи, а саме довідкою наданою позивачем від 08.07.2014 року №6108/11 про зарахування сум пенсій на поточні рахунки пенсіонерів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які працювали в Чернівецькому спеціалізованому воєнізованому гірничо - рятувальному загоні (а.с. 50).

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку відшкодовувати пільгові пенсії призначені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за Списком № 1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Тобто аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списком №1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат па виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України ї "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, аналіз змісту пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV у контексті вимог статті 14 Закону дає підстави для висновку про те, що порядок, згідно якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список №1), то суд приходить до висновку про обов'язок відповідача щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду від 13.03.2014 р. в справі №К/800/24891/13 та Верховного Суду України від 23.04.2013 р. в справі №21-113а13.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 183-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Управління Пенсійного фонду в м. Чернівцях заборгованість в сумі 5957,70 грн.

3. Постанову звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя В.К. Левицький