Рішення

від 08.07.2014 по справі 136/589/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/589/14-ц Провадження № 22-ц/772/2010/2014Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д. Т. Категорія: 27 Доповідач: Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Якименко М.М.,

суддів: Вавшка В.С., Міхасішина І.В.,

при секретарі : Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Олденс» , ПАТ «КБ Надра» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ПАТ «КБ Надра» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Липовецького районого суду Вінницької області від 16 травня 2014 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 273 403,91 гривень та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 734 гривні.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДЕНС» передати ОСОБА_2 документи, які засвідчують права, що передаються за Договором про відступлення права вимоги від 11 березня 2014 року, а саме: оригінал договору оренди від 18 вересня 2013 року укладеного, між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, оригінал додаткової угоди № 1 від 10 жовтня 2013 року до Договору оренди від 18 вересня 2013 року про заміну орендодавця та оригінали документів листування ТОВ «ОЛДЕНС» з Відділенням ПАТ «КБ «Надра» Миколаївське РУ.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛДЕНС» в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243, 60 гривень.

Не погодившись з таким рішенням ПАТ «Комерційний банк «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В свою чергу ОСОБА_2 подав письмові заперечення, в яких просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Ч.3 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового розгляду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в іпотеку на користь банку нерухоме майно - торгівельно- закусочний павільйон загальною площею 135,1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

27.06. 2008 року між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ «Комерційний банк «Надра» був укладений договір оренди (найму) вказаного вище нерухомого майна строком на 10 років.

25.03.2011 року нотаріусом було видано виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - торгівельно-закусочний павільйон.

23.08. 2013 року ОСОБА_2 придбав на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна нежитлове приміщення торгівельно-закусочний павільйон загальною площею 135.1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності за яким було зареєстровано 29.08. 2013 року.

Ст. 50 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

За таких обставин, висновок суду, що права та вимоги, які набув ПАТ "КБ "Надра" за договором оренди (найму) торгівельно-закусочного павільйону від 27 червня 2008 року, який був укладений між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», було припинено після того, як приміщення було продано ОСОБА_2 на прилюдних торгах та зареєстроване за ним право власності органами державної реєстрації в установленому законом порядку, є правильним.

Задовольняючи позов в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення ( ч.2 ст. 785 ЦК України), суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни власника приміщення, яка відбулося 29.08.2013 року, ПАТ "КБ "Надра", не виконуючи приписи ч.1 ст.785 ЦК України, повинно нести відповідальність, передбачену ч.2 ст.785 ЦК України перед новим власником ОСОБА_2

Але з таким висновком суду судова колегія не погоджується виходячи з наступного.

Приймаючи до уваги те, що договір оренди, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_5, в силу диспозиції ст.50 Закону України "Про іпотеку", є припиненим, як наслідок припиненими є як права, так і обов'язки ПАТ "КБ "Надра", як наймача, колегія суддів вважає, що диспозиція ст.785 ЦК України на правовідносини, які виникли між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Надра" не розповсюджується.

Відтак позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 77633,90 гривень є безпідставними та необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 18 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди на дане житлове приміщення: торгівельно-закусочний павільйон загальною площею 135.1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, строком на 1 рік, відповідно до якого зобов'язався передати приміщення ФОП ОСОБА_3 в оренду не пізніше наступного дня з дня підписання договору оренди.

Ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч.1 ст. 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Ч.2 Ст.640 ЦК України передбачено, що якщо до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приймаючи до уваги те, що за договором найму від 18 вересня 2013 року в обумовлений сторонами строк, вказане приміщення наймодавцем не було передано наймачу, колегія суддів прийшла до висновку, що договір найму, в силу диспозиції ст.640 ЦК України, є неукладеним, а відтак - до уваги судом не приймається.

Судом було також встановлено, що 07 жовтня 2013 року ОСОБА_2 відчужив торгівельно-закусочний павільйон на користь ТОВ «ОЛДЕНС», право власності за яким було зареєстровано 16.10.2013 року.

20 листопада 2013 року, на письмову вимогу ТОВ «ОЛДЕНС», відділення ПАТ «КБ «Надра» Миколаївське РУ звільнило приміщення і передало його на користь ТОВ «ОЛДЕНС» за актом прийому-передачі. 11 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ОЛДЕНС» було укладено договір, відповідно до умов якого ТОВ «ОЛДЕНС» передав (відступив) ОСОБА_2 право вимоги відшкодування шкоди (збитків), упущеної вигоди, неустойки та усіх інших сум від публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», право на які має (мав) ТОВ «ОЛДЕНС» у зв'язку з невиконанням Банком обов'язку щодо повернення нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ч.2 ст.22 Цивільного колесу України визначено, що збитками є доходи, які б особа б могла реально одержати за звичайних обставин , якби її право не було порушено.

Колегія суддів вважає, що в зв'язку з припиненням договору оренди (найму) торгівельно-закусочного павільйону від 27 червня 2008 року, який був укладений між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», останній без належної правової підстави займав вказане приміщення у період з 29.08.2013 року (дата реєстрації права власності на приміщення за ОСОБА_2.) по 20.11.2013 року ( день фактичного звільнення приміщення банком).

Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що договір оренди від 18.09.2013 року хоча і не був укладений, про що зазначалося вище, але вирішуючи питання про відшкодування збитків, на які, на думку колегії має право , як сам ОСОБА_2 особисто , так і за договором відступлення права вимоги, приймає його як доказ на підтвердження намірів ОСОБА_2 на його укладення з метою отримання доходу в сумі 17055,00 гривень щомісячно, які б він міг би реально отримати, але не отримав з вини Банку.

Вирішуючи питання про розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача ПАТ «КБ Надра», судова колегія прийшла до висновку, що вони підлягають стягненню саме за період з 18.09.2013 року по 16.10.2013 року (період перебування приміщення у власності ОСОБА_2) та з 16.10.2013 року (дата реєстрації права власності ТОВ «Олденс») по 20.11.2013 року включно (день фактичного звільнення приміщення банком). А саме: з 18.09.2013 року по 16.10.2013 року (виходячи з суми 17055,00 гривень) в розмірі 7390,50 гривень; з 16.10.2013 року по 20.11.2013 року включно 19807,20 гривень, а всього на загальну суму 27197,70 гривень.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17.02.2014 року із ОСОБА_2 та ТОВ «ОЛДЕНС» на користь ФОП ОСОБА_3, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе ними зобов'язань були стягнені санкції передбачені договором оренди від 18 вересня 2013 року в загальній сумі 97 071,11 гривень.

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди , суд виходив з того, що стягнуті за рішенням суду кошти є наслідком неправомірних дій банку, а тому останній повинен нести відповідальність за ст.1166 ЦК України.

Але з таким висновком суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Виходячи з норм вказаних статей, приймаючи до уваги те, що кошти були стягнуті за рішенням суду із ОСОБА_2 та ТОВ «ОЛДЕНС» на користь ФОП ОСОБА_3 саме у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе ними зобов'язань, банк в такому випадку не може нести відповідальності перед позивачами у порядку визначеному ст.1166 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення коштів підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково: стягнути з ПАТ « КБ Надра» на користь ОСОБА_2 кошти у вигляді упущеної вигоди в сумі 27197,70 гривень, в решті позову слід відмовити за неогрунтованістю позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, визначеного ст.ст. 32, 119, 121 ЦПК України, колегією суддів приймається до уваги, але такі доводи не є безумовною підставою для скасування рішення суду .

Інші ж доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду про задоволення позову ОСОБА_2 до ТОВ «Олденс», оскільки при вирішенні спору суд правильно встановив характер правовідносин сторін та правові норми, які їх регулюють і вирішив спір у відповідності до чинного законодавства.

Крім того , колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що рішення суду в цій частині права Банка не порушує.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ПАТ «КБ Надра» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 271,98 гривень (1% від 27197,70 гривень).

На підставі наведеного та керуючись ст. 50 Закону України "Про іпотеку" , ст.ст.22, 640, 759, 765, 785, 1166, 1193, ст.ст.88, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ « КБ Надра» задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ПАТ « КБ Надра» на користь ОСОБА_2 27197,70 гривень та 271,98 гривень судового збору, в іншій частині позову - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно:

Головуючий: