Рішення

від 09.07.2014 по справі 916/2143/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2014 р.Справа № 916/2143/14

За позовом: Колективне мале впроваджувальне підприємство "АВЕСТ";

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-МОНТАЖ"

про стягнення 466,71 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Громадський О.В. по довіреності № б/н від 02.06.2014р.

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Колективне мале впроваджувальне підприємство "АВЕСТ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 про стягнення 466,71 грн. штрафу за несвоєчасне постачання товару.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2014р. порушено провадження по справі №916/2143/14.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, але надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне.

08.04.2013 р. між Колективним малим впроваджувальним підприємством "АВЕСТ" (надалі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-МОНТАЖ" (надалі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки №080413/1 (надалі договір).

На умов Договору, а саме п. 1.1.. постачальник зобов"язується в порядку та на умовах передбачених цим договором поставити, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, далі іменовані Товар, найменування асортимент, ціна і кількість якого визначаються в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією, постачальник зобов"язаний поставити товар протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації

Відповідно до умов договору відповідачем було здійснено поставку товару, що підтверджується специфікацією №1 від 05.04.2013р., видаткова накладна РН-НБ04492 від 10.04.2013р.; специфікацією №2 від 10.04.2013р., видаткова накладна РН-НБ05117 від 22.04.2013р.; специфікацією №3 від 10.04.2013р., видаткова накладна РН-НБ05223 від 24.04.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме специфікацію №3 було підписано сторонами 10.04.2013р., а товар поставлено 24.04.2013р. тобто на 14 день після підписання специфікації №3.

Відповідно до п. 9.4. договору у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості простроченого поставкою товару.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та не поставив товар відповідно до умов договору і тому за порушення строків поставки позивач нарахував відповідачу 466,71 гривень штрафу.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо поставки за товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 466,71грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2 ст.258 щодо спеціальної позовної давності передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, серед яких про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.8 договору сторони домовились що строк позовної давності для стягнення неустойки по даному договору становитиме три роки.

Так, судом встановлено наявність порушення поставки позивачем відповідачу товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 466,71грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-МОНТАЖ" (65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, 16/18, код 38351999) на користь Колективного малого впроваджувального підприємства "АВЕСТ" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 13687754) штраф у розмірі 466,71грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2014р.

Суддя Літвінов С.В.