Рішення

від 09.07.2014 по справі 158/1375/14-ц

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1375/14-ц

Провадження № 2/0158/391/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

09 липня 2014 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Костюкевича О.К.

при секретарі - Хмілевській І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтермосфін», третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермофсфін», про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Інтермосфін», третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермофсфін», про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.11.2013 року ним із ТзОВ "Інтермосфін" було укладено договір №001427 про надання безвідсоткової позики та із відповідачем ПП "Інтермосфін" договір про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації та цього ж дня через банківську установу ним було проведено оплату на розрахунковий рахунок відповідача коштів в сумі 1700 грн. та сплачено за послуги банку кошти в сумі 22 грн. У подальшому, при детальному ознайомленні із умовами вказаних договорів ним було з'ясовано, що ТзОВ "Інтермосфін" грошей не видає та не кредитує, а відповідач ПП "Інтермосфін" лише сприяє розвиткові діяльності ТзОВ "Інтермосфін", тобто, що вказані договори ним були укладені під впливом обману, з застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемними. Із посиланням на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.ст. 215, 216 ЦК України, просить стягнути із відповідача приватного підприємства "Інтермосфін" на його користь 1722 грн., а також 350 грн. витрат на отримання правової допомоги

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили суд задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача ПП «Інтермосфін» та представник третьої особи на стороні відповідача ТзОВ «Інтермосфін» в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договору № 001427 від 25.11.2013 року, укладеного між ТзОВ "Інтермосфін" та ОСОБА_1, товариство зобов'язується вчинити від імені та за рахунок позивача певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку №1 до даного договору на умовах діяльності програми "Легкий старт". Із аналізу інших умов договору вбачається, що ТзОВ " Інтермосфін" не надає позик, а формує лише групу клієнтів системи, які за рахунок власних внесків формують фонд групи за рахунок сплати щомісячних платежів учасників групи (а.с. 6-9).

Згідно Договору від 25.11.2013 року (а.с. 10) укладеного між ОСОБА_1, як замовником та ПП "Інтермосфін", як виконавцем, останній приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати замовнику інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації. Вартість послуг становить 1700 грн. та сплачується через банківські установи на поточний рахунок виконавця протягом одного банківського дня з моменту укладання договору.

Відповідно до квитанцій від 25.11.2014 року (а.с. 11) позивач сплатив 1700 грн. на рахунок відповідача, як плату за послуги по договору № 001427 та 22 грн. комісію банку за перерахунок коштів.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Отже, встановивши, що консультаційні послуги надавалися щодо подальшої участі позивача у програмі діяльності "Легкий старт" з метою одержання безвідсоткової позики, яка надавалася виключно за рахунок внесків самих учасників фонду програми, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду учасників являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, суд приходить до висновку, що спірні договори, укладені позивачем з відповідачем та третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ввели в оману позивача, оскільки не направлені на реальне настання наслідків та порушують споживчі права позивача, оскільки укладені з використанням нечесної підприємницької практики відповідачів.

Враховуючи викладене, спірні договори, укладені позивачем з відповідачем є недійсними в силу ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому спірні договори, укладені між позивачем та відповідачем є нікчемними внаслідок того, що їх недійсність передбачена законом, а саме ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом ст. 216 ЦК України та, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, встановивши нікчемність спірних договорів, в силу положень ст. 216 ЦК України суд застосовує реституцію, а відтак ПП "Інтермосфін" має повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1700 грн., які були сплачені ним при укладенні спірних договорів.

Комісійна винагорода банку за переказ грошових коштів стягненню з ПП "Інтермосфін" не підлягає, оскільки за змістом норми ч. 1ст. 216 ЦК України сторона повинна повернути другій стороні лише те що вона одержала на виконання цього правочину. Винагороду за переказ коштів отримував банк, який не був стороною нікчемного правочину, ця сума не може бути стягнута з відповідача в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в дохід держави у відповідності до розміру задоволених вимог, а також документально підтверджені витрати на отримання правової допомоги на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст.203,215,216,227 ЦПК України, Закону України "Про захист прав споживачів", суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Інтермосфін» (код ЄДРПОУ 38775503) на користь ОСОБА_1 1700 (одну тисячу сімсот) гривень та 350 (триста п'ятдесят) гривень витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Інтермосфін» в дохід держави судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич