Ухвала

від 17.04.2014 по справі 22-ц/796/1854/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/1854/2014 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва - Соломенко Ніни Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва, третя особа: Вільна профспілка медичних працівників України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва, третя особа: Вільна профспілка медичних працівників України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_2 з посади завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва незаконним.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва з 01 червня 2012 року.

Стягнуто з Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26380141) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 915 грн. 59 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26380141) в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва - Соломенко Ніна Олександрівнаподала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Позивач та представник третьої особи заперечували проти апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, відповідно до наказу №131 від 22 березня 2002 року позивач переведений на посаду завідуючого амбулаторією. сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Судом встановлено, що наказом ЦРП від 12.01.2012 року №30к ОСОБА_2 винесено догану в зв'язку з порушенням ним трудової дисципліни, відсутністю на робочому місці більше трьох годин (а.с.143).

Як вбачається з матеріалів справи, з даним наказом позивач був ознайомлений 12.01.2012 року, з ним не був згодний, однак у визначений законом строк його не оскаржив.

Також наказом ЦРП від 31.01.2012 року за № 55к позивачу винесено догану в зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків та неякісну організацію лікувально-профілактичної роботи амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, а саме відсутність звіту про роботу амбулаторії за 2011 рік, відсутність плату роботи амбулаторії на 2012 рік, відсутність журналу протоколів виробничих нарад, відсутність журналу ВКК, відсутність графіку роботи співробітників амбулаторії (а.с.147). Наказ позивачем оскаржено не було.

27.03.2012 року ЦРП винесено наказ №145к про винесення ОСОБА_2 догани за неналежне виконання посадових обов'язків в частині нездійснення контролю за дотриманням лікарями Амбулаторії порядку видачі документів про тимчасову непрацездатність (а.с.163). Ознайомлення позивача з наказом відбулося в день його винесення. Позивачем наказ не оскаржувався.

Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що при застосуванні до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган відповідачем порушувались вимоги ст.ст. 147-151 КЗпП України.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про визнання наказів про винесення доган незаконним 16.08.2012 року, пропустивши трьохмісячний термін, встановлений вказаною норму Закону. Поважних причин для поновлення даного строку позивачем не наведено.

За встановлених обставин, підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 в частині винесення йому доган незаконними і їх скасування відсутні.

Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що наказом №258-к від 01.06.2012 року позивач був звільнений з посади у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, із зазначенням підстави: накази про винесення доган від 21.09.2011 року № 444к, 12.01.2012 року№ 30к, 31.01.2012 року № 55к. та від 27.03.2012 року № 145к (а.с.9).

Відповідно п. 3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В свою чергу, приписами ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації , членом якої є працівник.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду - судами трудових спорів» роз'яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу , крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі (п. 15 Постанови).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача і це підтверджується матеріалами справи, у ЦРП діє первинна профспілкова організація ЦРП Шевченківського району м. Києва, що є частиною професійної спілки «Медична профспілка «Медінар», зареєстрована 21.03.2000 року, членство в якій позивач припинив 30.01.2012 року за власного заявою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується учасниками процесу, що 30.01.2012 року було створено первинну профспілкову організацію амбулаторії сімейної медицини Вільної профспілки медичних працівників України, членом якої став ОСОБА_2

Як встановлено з протоколу установчих зборів первинної профспілкової організації амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва від 30.01.2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили зазначену Первинну профспілкову організацію.

Свідоцтво про реєстрацію первинної профспілкової організації № 88 від 02.12.2012 року видано Вільною профспілкою медичних працівників України.

Листом № 1 від 30.01.2012 року, головного лікаря ЦРП Шевченківського району м. Києва було повідомлено про створення 30.01.2012 року первинної профспілкової організації.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первину організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

В свою чергу стаття 16 Закону передбачає легалізацію профспілок і їх об'єднань.

Конституційним Судом України 18.10.2000 року ухвалено рішення у справі № 11- рп/2000 положення ст. 16 Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок,які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають частині третій статті 36 Конституції України.

За таких обставин, статтю 16 Закону було викладено в новій редакції, згідно з якою профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленого статусу залежно від рівня виборної організації, відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міським, районним, районним у містах, міськими(міст обласного значення) управліннями юстиції. При цьому легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, а лише може запропонувати профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу. Профспілка набуває статусу юридичної особи з моменту затвердження статуту. Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

За цих обставин, беручи до уваги матеріали справи, первинна профспілкова організація амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЦРП Шевченківського району м. Києва набула статусу організації Вільної профспілки медичних працівників України, яка керується її статутом.

Статут Вільної профспілки медичних працівників України був затверджений Протоколом Установчого з'їзду від 21.11.2006 року та легалізований Міністерством юстиції України 28.12.2006 року за № 114/5.

З листа Вільної профспілки медичних працівників України від 08.11.2012 року за № 344 на адресу Голові КМДА, вбачається, що позивач є її членом з 02.02.2012 року. Також в листі зазначено, що адміністрація ЦРП Шевченківського району м. Києва про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 до профспілки не зверталась, а надіслала лист № 36-6 від 06.07.2012 року із зазначенням, що така згода не потрібна.

Виходячи з положень ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус Вільної профспілки, як юридичної особи, свідчить і про такий статус і первинної профспілкової організації, яка керується в свій діяльності статутом вільної профспілки медичних працівників України.

Тобто, зважаючи на те, що первинна профспілкова організація створена працівниками Амбулаторії і визнана Вільною профспілкою ланкою останньої, навіть за відсутності її легалізації, згода Первинної профспілки на звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України була необхідна.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Виходячи з роз'яснень, викладених в п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», якими передбачено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті, ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2014 року провадження у даній справі було зупинено у зв'язку з запитом згоди профспілкового органу первинної профспілкової організації Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Вільної профспілки медичних працівників на звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року провадження у даній справі відновлено.

З відповіді первинної профспілкової організації Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва Вільної профспілки медичних працівників України та протоколу зборів від 05 квітня 2014 року вбачається, що профспілкою прийнято рішення не надавати згоди на звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відмова профспілкового органу на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Вказана відповідь підтвердила висновок суду першої інстанції в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За розрахунком позивача його вимушений прогул становить 12 місяців та 20 днів, оскільки він був працевлаштований з 04.07.2013 року по 28.10.2013 року та сума його середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 58 915,59 грн., що вірно встановлено судом та підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, перевірені апеляційним судом, висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва - Соломенко Ніни Олександрівни - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді: