Ухвала

від 02.07.2014 по справі 2а-13395/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/57079/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві, за участю третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про скасування акту переоцінка майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві, за участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про скасування акту переоцінки майна № 205/18, від 26 листопада 2010 року, винесеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві Диких О.В.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги частково, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

05 листопада 2008 року старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у М.Києві було відкрито виконавче провадження № 9870956 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно договору укладеного 15 квітня 2007 року, яка належить на праві власності ОСОБА_4

Експертний висновок щодо вартості вказаної квартири, було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Українською експертною групою» 12 травня 2011 року, згідно якого ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні)) квартири становить 223 205,00 грн.

Дана квартира за договором про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) № 1011144 від 20 червня 2011 року була передана ПП «Нива - В.Ш.» для реалізації на прилюдних торгах.

В процесі звернення стягнення на майно Боржника прилюдні торги з реалізації переданої в іпотеку квартири, було призначено на 11 липня 2011 року, але їх визнано такими, що не відбулись. Стартова ціна майна, за якою воно виставлялося на продаж становила 223 205 (двісті двадцять три тисячі двісті п'ять) грн. 00 коп.

26 листопада 2010 року у зв'язку з тим, що передане на реалізацію не рухоме майно не було продано з аукціону у зв'язку з відсутністю покупців за початковою ціною 223205,00 грн. на підставі ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві Диких О.В., проведено переоцінку нерухомого майна на 20% від початкової вартості квартири, що належить ОСОБА_4 та знаходиться на реалізації ПП «Нива - В.Ш.».

Предметом даного позову є правомірність рішення та дій Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві при складанні акту переоцінки майна (квартири АДРЕСА_1) від 26 листопада 2010 року № 205/18.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акт Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві від 26 листопада 2010 року щодо переоцінки майна складений на підставі, у межах повноважень державного виконавця та відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції, оскільки даючи правову оцінку обставинам у справі та співоцінуючи їх із матеріалами справи, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів не відповідають обставинам встановленим по справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Саме відповідно до вимог цього Закону належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 83 Закону України «Про виконавче провадження», керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова. Керівник органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим та третім цього пункту.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови № 7 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Вказані вимоги закону судами попередніх інстанцій були проігноровано, а саме, даючи правову оцінку рішенню Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві, суди не витребувала та не дослідили під час судового розгляду справи наявність відповідної постанови Відділу державної виконавчої служби про виправлену в оскаржуваному акті переоцінки майна від 26 листопада 2010 року № 205/18 помилки стосовно дати складання зазначеного акту.

Натомість суди попередніх інстанцій встановили факт виправлення описки в акті переоцінки майна від 26 листопада 2010 року № 205/18 з посиланням на супровідний лист від 21 липня 2011 року № 205/18 про направлення сторонам вказаного акту, не перевіривши при цьому дій та рішень начальника державної виконавчої служби в порядку контролю процесуального документа, винесеного у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований.

Крім того оскаржуваний процесуальний документ містить помилкове посилання на норму Закону України «Про виконавче провадження» при складання ату переоціни майна від 26 листопада 2010 року № 205/18, оскільки ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» не регулює здійснення державним виконавцем переоцінка майна, а встановлює право передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

При цьому право державного виконавця на здійснення такої переоцінки майна на яке звернено стягнення встановлене ч.5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Також, всупереч вимог п.3 ч.1 ст. 2 КАС України судами не з'ясовано, чи був повідомлений позивач про розгляд його питання щодо переоцінки його майна (квартири АДРЕСА_1), що належить йому на праві приватної власності.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення правових норм, які слід застосовувати до спірних правовідносин та впливають на вирішення справи по суті позовних вимог, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 222, 227, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець