Рішення

від 03.07.2014 по справі 917/846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2014 Справа № 917/846/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС", вул. Моторна, буд. 47-А, м. Дніпропетровськ, 49082

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо", вул. Незалежності, буд. 71, с. Ковердина Балка, Шишацький р-н, Полтавська обл., 38014

про стягнення 85 535,08 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Малий С.В., довіреність б/н від 27.05.2014р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Амур - Нижньодніпровським РУ ДМС України в Дніпропетровській області 29.03.2005 р.;

Погорілий А.В. (директор), наказ №3 від 21.03.2011р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 01.12.1995 р.;

від відповідача: Гузій С.М, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області 01.06.2005 р., довіреність № 11 від 07.02.2014 р..

У судовому засіданні 26.06.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.07.2014 р. до 11 год. 30 хв. з огляду на невиконання відповідачем вимог суду та задоволення судом клопотання представника відповідача.

03.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" 85 535,08 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.09.2012 р. Договору поставки № 2809-02, з яких : 68 000,00 грн. основний борг, 8 020,28 грн. пеня за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., 2 466,16 грн. інфляційні втрати за період з 13.06.2013 р. по 31.03.2014 р., 1 788,49 три проценти річних за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., 4 010,15 грн. штраф за користування чужими грошовими коштами, 1 250,00 грн. штраф відповідно до умов п. 6.5 вказаного Договору.

Представники позивача на позовних вимогах наполягають за мотивами позовної заяви та заперечення на відзив № 1806/01 від 18.06.2014 р. (вх. № 8020 від 20.06.2014 р.).

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 53 від 23.05.2014 р. (вх. № 6802 від 28.05.2014 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

08.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" (покупець) було укладено Договір поставки № 2809-02 (а.с. 11-12, далі - Договір поставки № 2809-02), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС" (продавець) зобов'язувалося поставити узгодженими партіями у власність покупця сільськогосподарську продукцію, покупцеві, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" (покупець) зобов'язувалося прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- поставка товару буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору поставки № 2809-02);

- датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується документами, вказаними у пункті 3.1 даного договору (п. 3.2 Договору поставки № 2809-02);

- постачальник відпускає товар покупцю протягом трьох днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару на узгоджену партію, що зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.1 Договору поставки № 2809-02);

- покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати за кожен день прострочення від неоплаченої суми. При затримці оплати більш ніж десять календарних днів покупець сплачує одноразово штраф у розмірі 50,00 грн. за кожну неоплачену тону товару додатково (п. 6.4, п. 6.5 Договору поставки № 2809-02);

- даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудням 2013 року (п. 8.1 Договору поставки № 2809-02).

12.06.2013 р. між сторонами укладено специфікацію № 1-2013 до Договору поставки № 2809-02 від 28.09.2012 р. (а.с. 13, далі - Специфікація № 1-2013), відповідно до якої сторони узгодили поставку наступної партії товару :

- шрот соняшниковий вартістю 2 720,00 грн. за одну тону у кількості 250,00 грн., загальна вартість - 68 000,000 грн. (п. 1 Специфікації № 1-2013);

- поставка здійснюється на склад покупця автомобільним транспортом постачальника : Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Ковердина Балка (п. 2 Специфікації № 1-2013);

- покупець здійснює оплату партії товару в розмірі 100% її вартості в день поставки товару (п. 4 Специфікації № 1-2013).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару підтверджується видатковою накладною № 34 від 12.06.2013 р. (а.с. 14) та товаро-транспортною накладною від 12.06.2013 р. (а.с. 15). Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, судом оглянуто оригінали останніх та встановлено, що залучені до позовної заяви копії відповідають оригіналам.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару позивач звернувся до останнього з претензією № 1 від 22.10.2013 р. (а.с. 16), у якій вимагав сплатити 74 995,53 грн., з яких : 68 000,00 грн. заборгованість по оплаті ціни товару, 3 334,79 грн. пеня, 743,34 грн. 3% річних, 1 667,40 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами. Направлення даної претензії підтверджується матеріалами справи (а.с. 18).

За даними позивача на момент пред'явлення позову до суду в порушення умов Договору поставки № 2809-02 відповідач вартість товару не оплатив, на претензію не відреагував, заборгованість останнього складає 68 000,00 грн..

Між сторонами проводилася звірка взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 19.03.2014 р. в розрізі Договору поставки № 2809-02, за результатами якої складено акт (а.с. 23), відповідно до якого станом на 19.03.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 000,00 грн.. Даний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 85 535,08 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.09.2012 р. Договору поставки № 2809-02, з яких : 68 000,00 грн. основний борг, 8 020,28 грн. пеня за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., 2 466,16 грн. інфляційні втрати за період з 13.06.2013 р. по 31.03.2014 р., 1 788,49 три проценти річних за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., 4 010,15 грн. штраф за користування чужими грошовими коштами, 1 250,00 грн. штраф відповідно до умов п. 6.5 вказаного Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 693, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором поставки № 2809-02 з урахуванням Специфікації № 1-2013, поставивши відповідачеві товар за видатковою накладною № 34 від 12.06.2013 р. та товаро-транспортною накладною від 12.06.2013 р.. Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, судом оглянуто оригінали останніх та встановлено, що залучені до позовної заяви копії відповідають оригіналам. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки № 2809-02 з урахуванням Специфікації № 1-2013 та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив товар у визначені Договором поставки № 2809-02 з урахуванням Специфікації № 1-2013 строки.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 68 000,00 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 466,16 грн. інфляційних втрат за період з 13.06.2013 р. по 31.03.2014 р. та 1 788,49 трьох процентів річних за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є вірним (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктами п. 6.4 та п. 6.5 Договору поставки № 2809-02 сторони обумовили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати за кожен день прострочення від неоплаченої суми. При затримці оплати більш ніж десять календарних днів покупець сплачує одноразово штраф у розмірі 50,00 грн. за кожну неоплачену тону товару додатково.

Отже, при укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, що є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України, та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 020,28 грн. пеня за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є правомірними частково за період з 13.06.2013 р. по 13.12.2013 р. в сумі 4 569,14 грн. з огляду на обрахування пені позивачем з порушенням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню саме у вказаній часині (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 250,00 грн. штраф відповідно до умов п. 6.5 вказаного Договору поставки № 2809-02, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 010,15 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами суд дійшов висновку про їх неправомірність.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України у разі прострочення оплати товару на вимогу продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного Кодексу України).

З Договору поставки № 2809-02 вбачається, що сторони не погодили розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами, проте в обґрунтування підстав та розміру пред'явленої до стягнення суми процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами позивач здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 Цивільного Кодексу України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Відтак, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин, проте договір поставки і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 Цивільного Кодексу України) є безпідставним. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2013 року у справі № 18/1372/12, постанові Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 5016/1355/2012(4/44), що є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечення проти позову на підписання специфікації № 1-2013 іншою, ніж директор підприємства, особою, матеріалами справи не доведено : згідно Специфікації № 1-2013 остання від імені відповідача підписана директором І.П.Корсуном та скріплена печаткою відповідача, останній рішенням позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" від 19.10.2012 р. (протокол № 2, а.с. 77) обраний директором товариства з 22.10.2012 р., згідно наказу № 182-К від 22.10.2012 р. (а.с. 78) вступив на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо", дані відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг - а.с. 49-50) та приймаються судом як достовірні відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Серед іншого, судом оцінено пояснення відповідача щодо фактичного відображення операції з оприбуткування шроту соняшникового у кількості 25 тон на суму 68 000,00 грн. згідно видаткової накладної № 34 від 12.06.2014 р. як у бухгалтерському обліку, так і податковому обліку з податку на додану вартість. Дані пояснення у сукупності з первинним бухгалтерськими документами (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна) спростовують твердження відповідача щодо недоведеності позовних вимог в частині отримання відповідачем товару від позивача. Крім того, матеріалами справи спростовуються посилання відповідача в заперечення проти позову на прострочення кредитора як підставу для звільнення покупця від відповідальності.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 68 000,00 грн. основного боргу, 4 569,14 грн. пені за період з 13.06.2013 р. по 13.12.2013 р., 2 466,16 грн. інфляційних втрат за період з 13.06.2013 р. по 31.03.2014 р., 1 788,49 трьох процентів річних за період з 13.06.2013 р. по 14.04.2014 р., 1 250,00 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 451,14 грн. пені та 4 010,15 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами позовні вимоги не відповідають нормам права, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати при поданні позову з оплати судового збору в сумі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" (вул. Незалежності, буд. 71, с. Ковердина Балка, Шишацький р-н, Полтавська обл., 38014), ідентифікаційний код юридичної особи 32802841 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС" (вул. Моторна, буд. 47-А, м. Дніпропетровськ, 49082), ідентифікаційний код юридичної особи 36205981 : 68 000,00 грн. основного боргу, 4 569,14 грн. пені, 2 466,16 грн. інфляційних втрат, 1 788,49 трьох процентів річних, 1 250,00 грн. штрафу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПЛЮС" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" 3 451,14 грн. пені та 4 010,15 грн. штрафу у позові відмовити.

Повне рішення складене 07.07.2014 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.