Рішення

від 03.07.2014 по справі 917/984/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2014 Справа № 917/984/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (адреса для листування : а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, адреса представника Стрельника Р.М. - АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК", вул. Комарова, буд. 4, м. Карлівка, Карлівський р-н, Полтавська обл., 39601

про стягнення 63 622,93 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Стрельник Р. М., довіреність № 2918-О від 20.09.2012 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі;

від відповідача: не з'явилися.

03.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" 63 622,93 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.03.2011 р. Договору банківського обслуговування № б/н, з яких : 39 363,23 грн. заборгованість за кредитом, 15 272,93 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 107,55 грн. пеня та 3 879,22 грн. заборгованість по сплаті комісії.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу (а.с. 89) з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" - www.іrс.gov.ua., який функціонує відповідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 р. № 1846/6 "Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 р. за № 2105/22417, місцезнаходженням відповідача є адреса : вул. Комарова, буд. 4, м. Карлівка, Карлівський р-н, Полтавська обл., 39601. Дані відомості суд приймає як достовірні згідно приписів частини першої статті 18 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (із змінами та доповненнями). Отже, враховуючи вищевикладене, останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

16.03.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" в особі директора Ткачова Ю.О було підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк" про відкриття поточного рахунку (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 30). Згідно заяви відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 16.03.2011 р..

Умовами визначено, зокрема, наступне:

- при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій, або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.18.1.16 Умов);

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (п. 3.18.1.1 Умов);

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплату процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);

- банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення (п. 3.18.2.3.4 пп. а Умов);

- ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.18.1.6 Умов);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.18.1.8 Умов);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (розділ 3.18.4 Умов);

- при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.18.5.1 Умов).

Відповідно до укладеного Договору, позивачем було визначено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № 26004060472765 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), а саме : станом на 16.03.2011 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 700,00 грн., станом на 23.05.2011 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 300,00 грн., станом на 05.11.2012 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 500,00 грн., станом на 26.12.2012 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн. та станом на 04.02.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 62 500,00 грн. (копія довідки наявна у матеріалах справи, а.с. 41).

На виконання умов вищезазначеного Договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок № 26004060472765, який відповідає номеру поточного рахунку, вказаному в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, кредитні кошти у межах встановленого ліміту. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку відповідача та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Договору.

За даними позивача, позичальник свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів систематично не виконував.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 10221РLВ0S0С6 від 27.02.2014 р., відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 62 167,41 грн. (в т.ч. : 39 363,23 грн. заборгованість за кредитом, 14 485,67 грн. заборгованість по процентам, 4 793,56 грн. пені та 3 524,95 грн. комісії за користування кредитом), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань (а.с. 46). Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списку згрупованих поштових відправлень № 3658 від 11.03.2014 р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 47).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача ні відповіді на вищезазначену вимогу, ні повернення кредиту, ні оплати щорічних процентів по кредиту, ні комісії за користування кредитом, ні пені. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу станом на 14.03.2014 р. та випискою про рух коштів по рахунку позичальника.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 63 622,93 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.03.2011 р. Договору банківського обслуговування № б/н, з яких : 39 363,23 грн. заборгованість за кредитом, 15 272,93 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 107,55 грн. пеня та 3 879,22 грн. заборгованість по сплаті комісії.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування. Укладений між сторонами у даній справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору. При цьому судом враховано приписи постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", в якій зазначено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 39 363,23 грн., належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом з 27.05.2013 р. (по закінченню 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню). Прострочка виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4 Умов). Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 10221РLВ0S0С6 від 27.02.2014 р. (а.с. 46), в якій вимагав погасити прострочену заборгованість у повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами кредитного договору. Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України відповідач кредит не повернув, проценти та комісію за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована. Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум заборгованості по кредиту, процентам та комісії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 363,23 грн. заборгованості за кредитом, 15 272,93 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 3 879,22 грн. заборгованості по сплаті комісії за період з 27.05.13 р. по 14.03.2014 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 3.18.5.1. Договору сторони узгодили, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно статті 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 107,55 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом за період з 27.05.2013 р. по 14.03.2014 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати кредиту та відсотків по ньому, а також часткової сплати (списання) пені), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 363,23 грн. заборгованості за кредитом, 15 272,93 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 107,55 грн. пені та 3 879,22 грн. заборгованості по сплаті комісії, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою "Вітязь СТК" (вул. Комарова, буд. 4, м. Карлівка, Карлівський р-н, Полтавська обл., 39601) ідентифікаційний код юридичної особи 36944316 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027) ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 - 39 363,23 грн. заборгованості за кредитом, 15 272,93 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 107,55 грн. пені та 3 879,22 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 04.07.2014 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.