Рішення

від 01.04.2014 по справі 369/5016/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5016/13-ц

провадження 2/369/584/14

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок. Він отримав свій державний акт ще в 1996 році, а відповідач по справі - 2010 році. Оскільки він має державний акт старого зразку, вирішив присвоїти кадастровий номер земельній ділянці. При проведенні робіт було встановлено, що відповідач неправильно виготовив державний акт, у зв'язку з чим в даний час його земельна ділянка накладається на земельну ділянку відповідача. Через дані невідповідності, вважає своє право порушеним. Вирішити питання без визнання недійсним державного акту не можливо. Тому просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_2 проти позову заперечували. Суду пояснили, що межа між сусідніми земельними ділянками не змінювалась. Позивач неправильно приватизував свою земельну ділянку, захопивши частину ділянки відповідачки. Вказали, що оскільки позивач не оспорює рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надіслано листа, в якому просили слухати справу у відсутності представника сільської ради у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/1 від 19 листопада 1984 року погодженого наказ радгоспу ім. Шевченка за №344 від 29 жовтня 1984 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25га при будинку, який він купує в АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №23/27 від 26 грудня 1995 року затверджено матеріали інвентаризації та передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинку, господарських будівель та споруд, в тому числі ОСОБА_1 площею 0,25 га АДРЕСА_1

11 липня 1996 року ОСОБА_1 отримав державний акт (серія КВ ЗМ002376) на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,647 га в с.Лука, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 0,250га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, та земельна ділянка площею 0,397га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

23 квітня 2010 року ОСОБА_2 отримала державний акт (серія ЯК №857014) на право власності на земельну ділянку площею 0,2500га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482003:04:001:0071.

За зверненням ОСОБА_1 були проведені землевпорядні роботи. При проведенні землевпорядних робіт щодо винесення в натурі меж земельних ділянок та встановлення межових знаків згідно державних актів спеціалістами ТОВ «Земельний кадастр» виявлено невідповідність конфігурацій по державним актам, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок в плані меж земельних ділянок у Державних актах на право власності на земельні ділянки. А саме наявне взаємне перекриття земельних ділянок між собою (накладка) із земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є суміжними землевласниками та мають право власності на земельні ділянки на підставі державних актів.

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №10021/10022/13-41 від 06 березня 2014 року вбачається, що в результаті обробки наданих для дослідження координат поворотних точок меж земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що в даному випадку наявне порушення меж цих ділянок та наявне часткове накладення однієї земельної ділянки на іншу. Площа накладення становить 0,0063га та має форму багатокутника та заштрихована на малюнку лініями рожевого кольору.

Відповідно до висновку експерта порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1, і саме ділянка ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку, а не навпаки.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що виявлена фактична невідповідність конфігурації земельних ділянок, що полягає у невідповідності розмірів земельних ділянок, які відображені в державних актах, тим, що були виявлені під час проведення нового вимірювання даних земельних ділянок. В державних актах вказана одна площа землі кожного виду, а в дійсності вона інша, розміри (межі) кожної із земельних ділянок, які відображені у державному акті, не відповідають фактичному користуванню, що підтверджено висновком експерта.

Пунктом 2.6. «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами затвердженими Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23 серпня 2001 року передбачено, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться, зокрема, межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці, межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.9 «Інструкції заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки».

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 857014 виготовлений із суттєвими помилками у зазначенні меж земельних ділянок. Конфігурація земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не відповідають фактичній конфігурації зазначеної земельної ділянки в натурі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Вказані помилки призводять до порушення права власності. Зміст державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відповідачці по справі через допущені помилки суперечить вказаним вимогам щодо недопущення в ньому помилок, а тому даний акт не можливо розцінювати як такий, що відповідає вимогам закону щодо їх змісту, тому позовні вимоги задовольняє. Посилання представників відповідачів, що межі земельної ділянки не переносились та відповідають виданому державному акту, суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

При поданні позову було сплачено судовий збір в розмірі 114,71 грн. На підтвердження своїх витрат позивач надав оригінал платіжного документу за №78 від 30 травня 2013 року. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 38, 39, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами затвердженими Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23 серпня 2001 року, ст.ст. ст.ст.3,6,15,118-120 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати недійсним державний акт (серія ЯК №857014) на право власності на земельну ділянку площею 0,2500га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер 3222482003:04:001:0071.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять грн. сімдесят одна коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич